Сьогодні в рубриці «За лаштунками спорту» відомий український телеведучий і коментатор, а нині прес-секретар збірної України з футболу Олександр Гливинський відкрив завісу над тим, як виглядає життя збірної зсередини, як організовується робота з пресою, яким медіа віддавав перевагу Олег Блохін тощо.
Про тренерські психотипи детально
- Олександре, ви дивитеся на нашу збірну зсередини вже три роки. Можете коротко окреслити вашу діяльність: з яким тренером як працювалося, як вам було спочатку і як нині?
- Мушу зауважити, що не зовсім коректно буде порівнювати, з яким тренером краще працювалося. Можливо, коли я покину свій пост, я напишу про це книгу. У кожного тренера свої нюанси, але однозначно, мені дуже цікаво працювати з кожним з них. Заваров - вже п'ятий тренер, при якому я очолюю прес-службу збірної. Запросив мене сюди Мирон Маркевич, саме він відкрив мені шлях до збірної. З ним я знайомий досить давно, ще з тих пір, коли працював журналістом у Львові, а він тренував "карпати". Він навіть пам'ятає, коли я брав у нього перше інтерв'ю, і це для мене дуже схвально. Дуже Маркевича поважаю, він фахівець дійсно вищого рівня. Після нього в збірній також працювали великі в минулому гравці: Калитвинцев, Блохін, Баль, Заваров. Останні троє - представники зоряного динамівського покоління вісімдесятих, а Блохін ще і сімдесятих років. За допомогою цих гравців формувалося моє бачення футболу, сприйняття його стандартів. Для мене було величезною честю познайомитися з ними ближче - до цього ми були знайомі поверхнево: я брав у них інтерв'ю в бутність журналістом. Працювати з ними в одній команді - прекрасний досвід, який приніс мені гарні враження, адже кожен з цих людей - видатна особистість. І, до слова, кожен являє собою абсолютно різний психотип зі своїми "фішками", плюсами і мінусами.
- Як впливають ці «фішки» на вашу сферу діяльності?
- Кожному тренеру притаманний свій стиль роботи з пресою: хтось більше часу цьому приділяє, хтось менше, хтось дає інтерв'ю, а хтось віддає перевагу прес-конференції. У наставника збірної в принципі часу завжди небагато, тому що збір національної команди, як правило, нетривалий: від трьох днів до декількох тижнів. За цей період, кажучи стандартно, тренеру потрібно привести всіх до спільного фізичного та морального знаменника, збалансувати стан футболістів, які прибувають в дуже різних кондиціях. Хтось втомився після безлічі важливих матчів, а хтось в основу не потрапляє - як ми знаємо, є така проблема в українських гравців... Загалом, моментів, що вимагають тренерської уваги, вистачає. Але день відкритих дверей завжди залишався обов'язковим заходом, і всі тренери були тільки за те, щоб футболісти зробили коментарі для преси, і самі не відмовлялися від спілкування. В історії нашої країни були моменти, коли робота з пресою не віталася, але вони вже позаду, і футбол і мас-медіа розвиваються зараз цілком вільно.
Що стосується ексклюзивних інтерв'ю, то це велика рідкість. Ми робили винятки для спеціалізованих видань та футбольних передач - тих, які виходять по неділях. У тому числі тренери, по можливості, намагалися йти назустріч, коли телепрограми просили про пряме включення в програму з бази, якщо, звичайно, зранку не був передбачений ранній підйом і виліт.
Принцип розумної поміркованості
- Ви перебуваєте з командою впродовж усіх зборів?
- Так. Моїм завданням є інформування тренерського штабу про важливі події, які можуть стосуватися збірної. Зараз, звичайно, багато використовують різні гаджети, щоб дізнаватися новини. Хоча Блохін, наприклад, ще й газети читає. Я йому привозив свіжу пресу, плюс робив добірку новин з інтернету. Ну і якщо виникає необхідність повідомити про щось мас-медіа, я це роблю. Проте все одно я не проводжу на базі стільки часу, скільки проводять футболісти. Суворого графіка у мене немає, тренуватися мені непотрібно. Присутність вимагається тільки в ключових моментах збору.
- За яким принципом організовано спілкування з пресою?
- Я сповідую принцип користі для команди і принцип розумної поміркованості. Тобто, для роботи преси створені всі умови, але позиція тренера є визначальною. Якщо він з тактичних міркувань не хоче говорити, наприклад, про травму якогось футболіста, я зі свого боку не стану видавати цю інформацію. Це ж буде порушенням маленької державної таємниці. Хоча найчастіше футболіста відправляють в клуб, і немає сенсу його ховати, відправляючи таємно. Він відкрито їде в аеропорт, і від'їзду не сховаєш.
- Чи бували ситуації, коли футболісти приїжджали в збірну відкрито налаштованими один проти одного після якихось клубних конфліктів?
- Напруження між гравцями не відчувалося ніколи. Бувають підколи, іноді дуже гострі, ніби «Ну що, скільки пропустите в Європі в наступний раз?» Але це все залишається в дружніх рамках. Футболісти розуміють, що приїхали в збірну і виступають за свою країну, про це їм нагадує і тренер. Клубні інтереси відходять на другий план. До того ж у нас в збірній - дуже дружній технічний і медичний штаб, який створює атмосферу тепла і турботи навколо тренерів та гравців збірної. Доброзичливе і відкрите ставлення є фундаментом своєрідної футбольної сім'ї, де всі один одного підтримують і підбадьорюють.
Інтерв’ю шведам – раз у сорок років
- Чим ви зайняті в період між зборами?
- Левова частка запитів на інтерв'ю розглядається саме в цей час. У межігровой цикл за гравців відповідають прес-служби клубів, а ось тренер збірної перебуває під нашою опікою. Всі запити узгоджуються зі мною. Наприклад, коли Блохін, зірка світового масштабу, очолив національну команду, до нас надходили десятки прохань про автографи, про фото, про інтерв'ю. Зарубіжні мас-медіа виявляли активний інтерес, але нам доводилося вибирати, з ким спілкуватися. В іншому випадку, Олегу Володимировичу щодня доводилося б давати інтерв'ю.
- Кому віддали перевагу?
- Спеціалізованим виданням з України та інших країн. Російське телебачення приїжджало - ОРТ, НТВ, СТС, французька газета L'Equipe присилала шефа відділу футболу, давали ексклюзив для «Євроньюз», «Ройтерс». Цікавий випадок був, коли приїхав шведський тележурналіст. Взагалі, Блохін вважає за краще спілкуватися з нашими виданнями, а потім вже, якщо є час, приділяти увагу закордонним, але цей випадок був незвичайним. Виявляється, цей швед робив матеріал про Блохіна близько сорока років тому, приїжджав сюди, робив інтерв'ю та фоторепортаж про Олега Володимировича. Він і цього разу привіз фото, де він гуляє по Києву з Блохіним і його колишньою дружиною, Іриною Дерюгіної. З поваги до цього журналіста Олег Володимирович погодився поспілкуватися і на цей раз, але взагалі волів більше зосереджуватися на тренерській роботі і не розпорошуватися на інтерв'ю.
Для нього зручніше було зібрати прес-конференцію і спілкуватися з представниками преси не менше півгодини, поки їх цікавість не буде задоволено. А під час Євро існувало загальне для всіх розклад заходів для медіа, тому йому залишалося тільки з'являтися на них. Він дуже дисциплінований, пунктуальний чоловік, тому все було в порядку. Та й інші тренери відрізняються відмінною дисципліною. Мені здається, це ще старий футбольний гарт: виїзд з бази, прибуття на стадіон, початок матчу, тренування - все регламентовано, і спізнюватися нікуди не можна. Для тренера дисципліна і виховання відіграють ключову роль, і вони прищеплюють це футболістам.