Проаналізувати виступи нашої команди в Хохфільцені ми запропонували першому Олімпійські призеру в історії українського біатлону Валентині Цербе-Несіній.
- Валентина, в рамках Кубка світу пройшло два етапи. На якому з них виступу української збірної залишили у Вас найбільш приємні враження?
- Приємними були враження від обох етапів, тому що і на першому, і на другому у нас є медаль. Але в Хохфільцені наші спортсмени виступили більш "кучно", тому, якщо виділяти якийсь один, то перевагу віддам австрійському етапу. Чесно кажучи, напередодні сезону я більше чекала результатів від Віти і Валі Семеренко, але поки приємно дивує Олена Підгрушна.
- Два етапи поспіль наша жіноча збірна радує подіумами. Як ставитися до цих результатів: вони повинні окрилювати, або навпаки - заспокоювати?
- Головною особливістю цього сезону є те, що він - передолімпійський. Тому основний акцент в результатах тренери і спортсмени будуть робити на чемпіонат світу. І якийсь концентрованої підготовки до першого або другого етапу Кубка світу не було. І кожен свій старт вони зараз використовують для удосконалення окремих складових готовності: комусь треба поправити стрільбу, комусь - поліпшити фізичну готовність, комусь - подолати наслідки травм або хвороб. В першу чергу ці медалі дають спортсменам упевненість в тому, що вони знаходяться на правильному шляху.
- Юлію Джиму тренери звільнили від гонки переслідування, і результат естафети показав правильність цього рішення. Але якщо говорити теоретично, чи здатна молода спортсменка провести три старти поспіль на однаково високому рівні?
- Якщо говорити конкретно про Юлю, то фізично їй поки, напевно, складно. З іншого боку, є результат, і результат дуже гідний. До свого виступу в естафеті Джима підійшла дуже професійно, і її психологічна готовність не завадила показати такий результат. Але я хотіла б сказати, що і сама Юля, і тренери, і вболівальники повинні бути готові до того, що сезон не складається тільки з білої смуги. І коли-небудь може трапитися момент, що Юля заїде на коло, це цілком реально. Тому я б поки поберегла від того, щоб кидати молоду спортсменку в м'ясорубку Кубка світу без відпочинку і перерв. І буде дуже розумно на певних відрізках її поберегти, щоб від перенавантажень дівчинка не зламалася психологічно.
- А якщо абстрагуватися від імені Джим, в умовах наших реалій організм тих же Прими, Семенова, Підгрушної здатний видавати результат три дні поспіль?
- Думаю, на всіх етапах - навряд чи. А ось якщо акцентовано підготуватися до одного старту - так, зможе.
- Естафета у дівчат насправді вийшла класною, всі чотири етапи спрацювали на високому рівні. А як тепер поступати, коли почне показувати результати Наташа Бурдига? ..
- Ну й чудово! Я б не хотіла говорити, що у нас є три чи чотири "залізних" учасника естафети. Дівчата повинні показувати результат і через конкуренцію пробиватися в естафетну четвірку. Більш того, я б не обмежувалася тими п'ятьма дівчатками, які зараз є в команді. Нехай швидше відновлюється Іра Варвінец, нехай набирає обертів Яна Бондар - і підсилюють конкуренцію за місце в основі. Команда від цього буде тільки вигравати.
- У випадку, якщо для Валі Семеренко внаслідок бронхіту у Поклюці знадобиться заміна, що в даному випадку буде корисніше для команди: досвід Інни Супрун, або перспектива Яни Бондар?
- Ви знаєте, будучи в статусі ветерана, я більше схильна до того, що треба давати дорогу молодим ...
- Чи можна говорити про кризу в жіночої збірної Німеччини після відходу Магдалени Нойнер? Кар'єра Андреа Хенкель закінчується, молоді дівчатка, крім Гесснер, не дуже помітні, та й в Кубку IBU виступає самотня екс-лижниця Еві Захенбахер-Штеле ...
- Якщо чесно, то для мене виступ жіночої команди Німеччини теж стало великим знаком питання. Коли я дивилася естафети, то виділяла для себе традиційно українок, норвежок, росіянок. Плюс вже треба побоюватися зростаючі збірні Словаччини, Чехії, Польщі, Білорусі ... Адже ми теж в 1995-му році тільки починали, нас ніхто не знав, а вже через кілька років стали грізною естафетної силою.
Повертаючись до збірної Німеччини, у них традиційно була дуже хороша зміна. Сказати, що в Німеччині нікому або ні з ким працювати - не можна. Тому сьогоднішній стан цієї збірної дивує. Втім, думаю, це тимчасове явище.
- З початку сезону пройшло сім гонок за участю наших чоловіків, і в них лише Олександр Біланенко та Сергій Семенов зуміли по разу в спринтах пройти без штрафу. А у естафеті наші хлопці використовували більше всіх запасних патронів з команд першої десятки. Чи не затягується вихід хлопців у оптимальну стрілецьку готовність?
- Мені складно коментувати, не знаючи зсередини тонкощів тренувального процесу. Звичайно, від стрільби Семенова або Седнева очікувалося більшого. Я думала, що ці хлопці за рахунок точності будуть показувати більш високі результати. Ні в якому разі не хочу сказати, що на тих біатлоністів, які зараз у збірній, потрібно ставити хрест. Тому що до Олімпіади часу майже не залишилося, і нову збірну ми до Сочі не підготуємо. Але, можливо, поступово таки потрібно вводити свіжу кров.
- Після Нового року ситуація в стрільбі може покращитися кардинально?
- Кардинально - навряд чи. Але потроху покращувати треба. З іншого боку, знаючи можливості хлопців, ми розуміємо, що для боротьби за медаль нам потрібні не тільки свої найкращі виступи, але і помилки суперників. Або, в крайньому випадку, якісь складні погодні умови, до яких ми зможемо краще адаптуватися. Але більш реальний сценарій - це потрапляння до шістки в естафеті та в очкову зону - в особистих гонках.
- Скажіть, те, що до результатів наших хлопців ми ставимося з меншою вимогливістю, допомагає спортсмену працювати більш спокійно, або від такої зневіри можуть опускатися руки?
- Думаю, у кожного спортсмена є самолюбство. І, я пам'ятаю по собі, що успіх іншій частині команди підстьобує до того, щоб показати результат ще вище. Плюс хлопці самі добре розуміють, що спортивна кар'єра - не вічна, і їм треба встигнути заявити про себе в повний голос.
- У Артема Прими було багатообіцяючий початок року, коли він блискуче увірвався в першу команду. Але замість очікуваного прогресу, поки зупинився на рівні боротьби за очкову зону. Чому, на Ваш погляд, йому поки не вдається якісний крок уперед?
- Складно сказати. Але, можливо раніше він перебував під опікою особистого тренера, а зараз йому цієї роботи трохи не вистачає. Можливо, до нього, як і до Юлії Джимі, потрібен індивідуальний підхід. Хоча, я впевнена, такий підхід тренерами і практикується.
- У чоловічій естафеті Норвегія перемогла складом, який ще рік тому вважався б резервним. Цю перемогу можна назвати головним сюрпризом етапу?
- Переглядаючи статистику стрільби норвежців в естафеті, звернула увагу, що у них всього один додатковий патрон - і той використовував досвідчений Уле-Айнар Бьорндален. А троє молодих хлопців, які мало не в перший раз бігли естафету, провели старт, не відчуваючи тягаря відповідальності. Вони розуміли, що від дебютантів занадто строго вимагати не стануть. І якраз ця легкість дозволила пройти гонку без помилок.
- Валентина, як Ви вважаєте, чи продовжиться подіумна традиція цього сезону в Поклюці?
- (Пауза) В десятці найсильніших в особистих гонках дівчата повинні бути. Хлопці повинні бути в очковій зоні і набирати хороші бали в Кубку націй. А що стосується подіуму ... Давайте дамо їм право на перерву. (Сміється) Хоча якщо Олена потрапить як мінімум в квіткову церемонію, ми зовсім не здивуємося. Ну і Віту успіхи Олени в Остерсунді повинні підстьобнути до прагнення на подіум. Наприклад, в улюбленому мас-старті.