Захисник черкаського Славутича Олег Тарасенко вже цей сезон, без сумніву, може занести собі в актив. Молодий захисник черкаської команди в першій половині чемпіонату не лише успішно цементував оборону своєї команди, але і результативно підключався до атак, забивши відразу шість м'ячів і ставши кращим бомбардиром Славутича у цьому сезоні. За підсумками 2012 черкаські спортивні журналісти гідно оцінили успішну гру Тарасенка, визнавши його кращим спортсменом ігрового виду спорту минулого року.
Олег Тарасенко розповів про становлення своєї футбольної кар'єри, поділившись враженнями від періоду свого виступу у львівських "Карпатах".
"Тіаго Сілва кращий, хоч і перейшов в" ПСЖ "
- Хто допоміг полюбити футбол?
- У нас сім'я дуже спортивна. Батько один час грав на любительському рівні, тому до футболу з дитинства прив'язав саме він. Далі вже і старший брат пішов у футбольну секцію, а я, відповідно, наслідував його приклад. У нас постійно вдома збиралося багато народу, щоб разом черговий матч подивитися, а у дворі з друзями тільки й робили, що грали у футбол.
- У дитинстві, напевно, хотів стати саме футболістом?
- А інакше й бути не могло. Однолітки хотіли бути космонавтами, а я футболістом.
- Зі скількох років займаєшся футболом?
- Перші футбольні уроки я отримав в шість років, приходячи на тренування в школі. А вже в 7 років прийшов у футбольну секцію до свого першого тренера Шевченко Сергію Георгійовичу.
- Як батьки ставляться до твого вибору стати футболістом?
- Батьки позитивно ставляться до спорту, особливо батько, який завжди нас з братом підтримує в наших футбольних починаннях. Мама спочатку була проти футболу, оскільки бачила, що її дітей поятонно б'ють по ногах на полі, але зараз вже змирилася.
-Ти завжди грав тільки в захисті або ж є досвід гри і на інших позиціях?
- Спочатку пробував себе в ролі воротаря, але це історія недовго тривали. А там уже юнацькі тренера поставили мене в захист. З тих пір граю в цій лінії. Єдиний був випадок, коли близько року відіграв опорним півзахисником. А в напад ніколи особливо і не тягнуло, адже не біжущий я (сміється). Можу іноді підключиться до атак під час стандартів.
- Яким футболістам наслідував у дитинстві?
- Мені завжди дуже імпонувала манера гри Аллександро Нести. Намагався щось брати для себе з його арсеналу футбольної майстерності.
- А зараз є футболісти, гра яких подобається?
- Без сумніву, це Тіаго Сілва, хоч він і перейшов у "ПСЖ". Дуже технічний захисник, який вміє і пас віддати, і головою чудово зіграти. Також подобається гра італійця Джорджо Кьєлліні.
- Номер на футболці щось значить для тебе?
- Ніколи особливо не замислювався на цим. У "Славутичі" 20 номер був вільний, от я його і взяв собі. У "Карпатах" офіційно було заявлено по 38 номером, однак грав під 2. З двійками в мене щось і пов'язано. Напевно, все тому що 23 числа день народження (сміється).
Про Львові, з любов'ю
- Ти вихованець черкаського футболу. Який шлях з юнацького футболу в професійну команду?
- Це дуже важко і не у кожного це вдається. Я коли з аматорського клубу "Ходак" потрапив на перегляд у львівські "карпати", то відразу відчув, що таке професійний футбол. Все набагато швидше і ніхто не чекає доки ти включитися в гру. Якщо вийде перейти - значить перейдеш. Хоча багато що залежить і від футбольного фортуни. У тих же академіях Динамо і Шахтаря багато молодих і перспективних гравців, але більшість з них заграти так не змогло.
- З черкаської аматорської команди потрапляєш у львівські "Карпати" і небезуспішно там грав, вигравши з дублем звання чемпіона України. Чому не залишився у Львові?
- У мене закінчувався контракт з клубом і його вирішили не продовжувати. А в той час уже стало відомо, що Олег Кононов залишає "Карпати", а прийшов новий тренер, у якого був свій погляд на гру і на гравців. Мабуть я в його плани не входив.
- Перспективи грати за основну команду в Прем'єр-лізі були?
- Ні, оскільки місця чотирьох центральних захисників в основній команді вже були "забиті" - Івана Мілошевіча, Неманьї Тубіча, Євгена Тарасенко, Андрія Гурського, а потім ще й Слави Чечера, який прийшов з донецького "Металурга". Тому Кононов особливо не довіряв мені. На збори їздив кілька разів з основною командою і не більше того.
- Чим тобі запам'ятався період виступу за "Карпати"?
- Перш за все зрозумів, що таке футбол. Олег Кононов дуже сильний тренер і коли потрапляєш до нього навіть на тренування, то відчувається зовсім інший рівень. Акцент робиться на роботу з м'ячем. Менше фізики, а більше техніки. Одним словом, не дарма він на стажування в кращі клуби Європи їздив. Також побачив, що таке сучасний футбол. Головний тренер заклав відмінний фундамент в підготовку футболістів, що в підсумку дало свій результат - 5 місце в чемпіонаті України і вихід в груповий раунд Ліги Європи.
- Після Львова Олег Тарасенко трохи несподівано повертається до Черкас. Хто був ініціатором твого запрошення перейти в "Славутич"?
- Олександр Ілліч Кирилюк свого часу дав мені шлях у дорослий футбол, взявши грати за "Ходак". Ось він мені і запропонував знову грати під його керівництвом уже в "Славутичі". Було у мене кілька варіантів, їздив на перегляди в команди Першої ліги, але так там нічого і не зрослося.
Брат за брата
-У цьому сезоні за Славутич ти забив одразу шість м'ячів. Тепер захисник Олег Тарасенко перетворився на кращого бомбардира команди в осінній частині сезону. З чим пов'язуєш такий прорив?
- Я більшість голів забив з пенальті. Хлопці заробляли, а я просто закінчував їх атакуючі починання. Аналогічна ситуація зі стандартними положеннями. Підключаюся до атак, ось і вийшло кілька разів вдало завершити навісні передачі.
- Чудово граєш на другому поверсі і багато голів за період виступу за "Славутич" забив саме після подачі кутових. На тренуваннях над цією частиною гри посилено працюєш?
- Так, приділяю грі на другому поверсі особливу увагу. Також на тренуваннях з хлопцями награємо деякі комбінації. У минулому сезону одна награна комбінація на зборах дуже часто проходила, але в цьому році - ні. Нас вже знають, от і розкусили. Зараз її не використовуємо.
- У Черкасах центр захисту цементують два брати - Олег і Женя. Причому молодший повернувся додому навіть раніше, ніж старший. Як тобі грається разом з братом на футбольному полі?
- Грати з братом одне задоволення, оскільки один одного відчуваємо без слів. Взаєморозуміння у нас хороше, що є головним для центральних захисників. Адже частка втраченої секунди і вже можеш виймати м'яч з сітки власних воріт. Женя набагато досвідченіший, тому завжди підкаже, що зробив не так. Тим більше він пройшов школу Прем'єр-ліги. Після матчів завжди розбирає мою гру і говорить, де допустив помилки.
- "Напхати" один одному можете під час матчу?
- А без цього ніяк. У кожній грі, якщо щось не так, то трохи кричимо один на одного. У цьому немає нічого страшного. Головне, щоб після гри прийшли в роздягальню і один одному потисли руки.
- Батьки не ходять на стадіон, щоб дивитися за грою своїх синів?
- Тато постійно на домашні матчі приходить. Після матчів вдома потім аналіз гри також влаштовує. А мама не фанат футболу, тому і не йде на стадіон. Каже, що боїться дивитися, як нас б'ють.
Круте піке після Луцька
- Як оціниш виступ "Славутича" в цьому сезоні? Вихід у Першу лігу реальність чи казка?
- Нічого нереально абсолютно не бачу. Після кубкової гри з "Волинню" потрапили в якусь яму, от і розгубили багато очок. Я б не сказав, що чернігівська "Десна" набагато сильніше нас. Рівні під силу і тернопільські команди. Відрив лише чотири очки, який відіграється. Треба наполегливо працювати на зборах, навесні вигравати всі ігри і спокійно підвищуватися в класі. Завдання стоїть вийти в Першу лігу, так що іншого виходу у нас просто немає.
- У минулому році "Славутич" своїм виступом створили несподіванка у Другій лізі. Команду, можливо, суперники десь і недооцінювали. Зараз ставлення до черкаської команді змінилося?
- У минулому сезоні вистрілили, що і самі подібного не чекали. Зараз же суперники вже до нас інакше ставляться. Особливо коли граємо з командами з нижньої частини турнірної таблиці. Вони "окопуються" на своїй половині поля, а там вже спробуй зламати. За чутками, деяким командам навіть платять подвійні преміальні за перемогу над "Славутичем", як одного з лідерів чемпіонату.
- З якою командою було найважче грати в першій частині сезону?
- "Реал-Фарм". З ними вже традиційно в нас виходять непрості гри. Також бойова команда ФК Тернопіль. З ними взагалі склалася цікава ситуація, адже вдома нам вдалося виграти 3:0, а в гостях з аналогічним рахунком програти. Вони грають завжди до кінця, незалежно від того програють чи виграють. Справжні бійці.
- "Cлавутич" в цьому чемпіонаті лихоманило. Причому криза настала після гри з "Волинню" у Кубку України. Команда психологічно "сіла" або що трапилося з хлопцями?
- Звичайно, психологічний фактор не варто скидати з рахунків. Тим більше, що ми вели в рахунку і на останніх секундах гри пропустили. Далі було чотири матчі з поразками, але я б не сказав, що в них нас хтось переграв. Ми на полі були явно не гірше суперників і моментів досить створювали. Видно фортуна відвернулася від нас після вильоту з кубка.
- Які настрої в той період ходили в команді?
- Цілком нормальні. Ніхто трагедії не робив. Після кубкової гри тренер і президент хвалили, мовляв дали хороший бій команді Прем'єр-ліги. Футболісти також були задоволені, що вдалося створити проблеми "Волині". Тим більше, що вдалося цілий стадіон вболівальників зібрати. Було більше позитивних моментів, ніж негативних.
- Те що пішов Кирилюк стало для футболістів несподіваним?
- Я не думав, що Олександра Ілліча приберуть. Це вже Володимир Анатолійович Ходак приймав рішення, адже все-таки чотири гри програли. Якщо він так вирішив - значить так треба було. А у нас, футболістів, робота проста - досягати результату з будь-яким тренером, який працює з командою.
- Що змінилося в колективі з приходом Дайнеко?
- Кардинально внести якісь зміни він не міг, оскільки залишалося відіграти всього п'ять турів. Командою зібралися і прийняли рішення, що потрібно на гідному рівні дограти до зими, а там вже видно буде.
- Але на футбольному полі у команди з'явився характер. Або ж везіння повернулося. Програючи по ходу зустрічей матчі, "Славутич" міняв ситуації і виривав перемоги. У цьому є заслуга Дайнеко?
- Швидше за все, так. Коли Олександр Ілліч пішов з команди, то ми, напевно, струсанулися трохи. Вже побігли в матчах грати до кінця. Адже втрачати вже було нічого, а окуляри потрібні.
- Яка ситуація щодо нового тренера? Відомо, хто буде готувати "Славутич" до весни?
- Поки що ні. Ми чекаємо, коли ситуація вирішиться вже на верху.
Механізм зсередини
- Команда "Славутич" дружна?
- Так, хлопці все один до одного нормально ставляться. Я вважаю, коли атмосфера в роздягальні хороша, вона і на полі така ж. Всі виниклі питання завжди вирішуємо в роздягальні і не виносимо, як кажуть, сміття з хати.
- Часто проводите час разом поза тренувань?
- Так, особливо з тими хлопцями, хто в Черкасах живе. Зідзвонюємося і виходимо разом футбол подивитися.
- Хто твій найкращий друг в команді?
- Брат. А взагалі з усіма спілкуюся добре. Трохи ближче з тими хлопцями, з якими росли разом. Це і Андрій Ленчінков, Діма Кошелюк, Міша Лисоконь, Саша Лобов, Сергій Грищук.
- Хто найсмішніший / найсерйозніший?
- Найсмішні у нас Лобов, Кошелюк, Крупніченко. А от серйозних нема - всі дружать з гумором.
- Хто самий технічний?
- Тут є явний фаворит - Женя Гуд. Можу ще зазначити Славу Ткаченко. Він також з м'ячем спілкується на "ти".
- Хто краще за інших грає головою?
- Валік Горкун і Саїд Белмохтар відмінно себе почувають на другому поверсі. Ми з братом начебто теж непогано це робимо. Обидва немаленького зростання, тому просто зобов'язані використовувати цей козир у грі.
"Контракт до літа, а там подивимося"
- Ти зараз серед уболівальників один з найпопулярніших гравців. Як до цього ставишся?
- А як і раніше - ніяк. На мене цей факт абсолютно не впливає.
- Фанатки не дістають після матчів?
- Ні, з цим моментом все без проблем.
- Наскільки плануєш залишитися грати в "Славутичі?"
- У мене до літа 2013 року контракт, а там вже подивимося, що будемо робити далі.
-Пропозицій з інших українських команд не було?
- Поки що ні. Якщо будуть - тоді й будемо розглядати. Мій агент працює.
- У якому колективі української Прем'єр-ліги хотів би грати?
- У якому запропонують. Якихось особливих переваг у мене немає.
- Черкаські спортивні журналісти визнали тебе кращим спортсменом ігрового виду спорту 2012 року. Яке відношення до подібного визнання своєї гри?
- Я подібного і не очікував. Видно робота всієї команди не пройшла даремно. Видно працюємо у правильному напрямку.
Про особисте
- Яка футбольна мрія?
- Пограти в Лізі чемпіонів. Кожен футболіст повинен ставити для себе таку мету. А далі вже як вийде.
- Які ще види спорту подобаються?
- Баскетбол, волейбол. Останнім часом захопився американським футболом, але в нього поки не граю. Дуже небезпечний вид спорту. Також ще в університеті грав у гандбол.
- Є якесь хобі?
- Люблю фільми дивитися. Переглядаю вартісні старі фільми. Від класних новинок також не відмовляюся для перегляду.
- У футбольні симулятори граєш?
- Куди ж без них. У PES граю тільки на базі. А вдома вже граю в менеджер.
- Як зазвичай проводиш вільний час?
- Удома. Це фільми, комп'ютер, книги.
- Любиш читати?
- Коли настрій є, можна і почитати. В основному віддаю перевагу детективам. Зараз нового Шерлока Холмса читаю. Дуже вражає.
- Якби не футбол, то ким би ти хотів стати за професією?
- Я навіть ніколи не думав про це. Поки себе поза футболом не уявляю.
- Яке поки найважливіша подія відбулося в твоїй спортивному житті?
- Перехід у львівські "Карпати". Це був серйозний крок з якого вдалося взяти чимало корисних знань.