Часом, коли стан справ залишає бажати кращого, військові стратеги і тактики вважають: краще зробити один крок назад, а потім - три кроки вперед. Саме так вирішив вчинити Денис Кожанов.
Зовсім недавно всі ми знали Кожанова як ключового футболіста «Карпат», кращого асистента чемпіонату України (сезон-2009/2010) і гравця національної збірної. Здавалося, попереду тільки найкраще ... Але потім послідувала історія з непростим відходом зі Львова, переїзд в «Іллічівець», а коли в Маріуполі з'явився Микола Павлов, у Дениса і зовсім перестало що-небудь клеїтися.
Восени Кожанов з перших хвилин практично не грав і все більше розумів, що варто піти. І ось тепер він у першій лізі, буде допомагати «Севастополю» повертатися в еліту. Але чи допоможе «Севастополь» повернутися Кожанова на колишній рівень і привернути увагу тренерів збірної? Про це футболіст розповів в інтерв'ю газеті «Команда».
- У середу ми залагодили всі подробиці контракту, і тепер я пробуду в Криму на умовах оренди до кінця сезону. Чи не боявся першої ліги? Ні, про це навіть не замислювався. Я періодично стежив за цим турніром, тому знайомий з його реаліями. Тим більше кримчани грають в агресивний, атакуючий футбол, який дуже мені до душі. Ну і, само собою, їхав сюди з повною впевненістю, що клуб у наступному сезоні підвищиться в класі.
- З Олегом Кононовим, керівним команди, підтримували зв'язок після виходу з «Карпат»?
- Так, періодично спілкувалися. Дуже добре знаю цього фахівця, його вимоги і який футбол він пропагує. До слова, і сам Кононов проявив ініціативу, запросивши мене в «Севастополь». А я, не роздумуючи, погодився.
- Через відсутність постійної ігрової практики важко буде повернутися на рівень часів виступів у «Карпатах»?
- Звичайно, зробити це буде непросто. Але нічого нереального немає, будемо працювати. Думаю, якщо успішно проведемо збори, все складеться добре.
- Чому не вдалося перебратися з Маріуполя до Львова? Начебто все вже було «на мазі», але в останній момент перехід не відбувся ...
- Що саме не зрослося, треба запитати у керівництва клубів. Так, я був у Львові (завжди намагаюся проводити там відпустку) і навіть погодив з галичанами умови особистого контракту. Але, напевно, «карпати» і «Шахтар», якому і належать права на мене, просто не домовилися між собою.
- Коли прийняв рішення, що точно хочеш покинути «Іллічівець»? Останнім часом поборотися за місце в «основі» шансів вже не було?
- Ще восени я зважився на цей крок, і, думаю, керівництво маріупольців теж про це знало. Щось доводити один одному вже не було сенсу. Що призвело до такого розвитку подій, складно сказати. З тренером ми не спілкувалися з цього приводу, а взагалі ж, мабуть, я просто не підходив під його схему гри. Може, я чогось не міг усвідомити для повноцінної роботи ...
Загалом, ми розлучилися за обопільною згодою, за що я вдячний маріупольцям.
- Що має на увазі сказана тобою раніше фраза «Павлов - не мій тренер»?
- Для футболіста, як і для будь-якого іншого спортсмена, дуже важливо знайти наставника, з яким працювати комфортно і приємно. З яким в першу чергу буде взаєморозуміння. А з Павловим у мене цього не було. Можливо, саме цей фактор і став однією з головних причин мого відходу з Маріуполя.
- А влітку не представлялося можливості змінити прописку?
- Були варіанти і півроку тому, але тоді я вирішив залишитися і спробувати себе в роботі з новим фахівцем. На жаль, особливого успіху досягти так і не вдалося. Але, як мовиться, все що не робиться - до кращого.
- Не бентежить той факт, що твій контракт перебуває в руках у донецького «Шахтаря», а ти тим часом задовольняєшся лише орендами ...
- Ні, я не відчуваю жодних негативних емоцій з цього приводу. Зараз мене все влаштовує. Раз «Шахтар» має зі мною повноправне угоду, значить, і приймати відповідні рішення теж в його компетенції. Мабуть, донеччани не вважали за потрібне відправити мене в «Карпати».
- Багато вболівальників ще пам'ятають Дениса Кожанова у футболці національної збірної України. Але з переходом в першоліговий «Севастополь» їх надії побачити тебе в головній команді країни почали швидко танути ...
- Повернутися в обойму «синьо-жовтих» представляється завданням вкрай складною, і я прекрасно це розумію. Що ж, зараз ставлю для себе мету повернутися на рівень часів «Карпат», а далі буде видно.