Вже не один рік в обласному центрі Прикарпаття функціонує спортивний клуб «Альбатрос», в якому культивуються дві популярні олімпійські дисципліни - гребля на байдарках і каное. Нині біля півсотні спортсменів різної вікової категорії успішно змагаються не тільки на обласних чи всеукраїнських, але й на континентальних стартах. Про розвиток і перспективи веслування в Івано-Франківську «ГК» спілкувався з тренером СК «Альбатрос» Оленою Зелінською.
- Як ви оцінюєте розвиток веслування в обласному центрі Прикарпаття?
Я вважаю, що веслувальний спорт в Івано-Франківську розвинений дуже добре. Підтвердженням цьому є те, що наші спортсмени постійно у призерах не тільки обласних, але й всеукраїнських змагань. Разом із тим, талановиті вихованки «Альбатросу» Наталія Жилюк (каное, жінки) і Лідія Гунько (байдарка, юніори), студентки Коледжу фізичного виховання, зараз готуються до чемпіонату Європи, що є неабияким успіхом для нашого клубу.
- Скільки спортсменів на сьогоднішній день займається греблею на байдарках і каное? Коли, власне, взяв старт новий змагальний сезон?
Нині в «Альбатросі» активно займаються веслуванням біля п'ятдесяти спортсменів, серед яких одна представниця дорослої категорії, десять юніорів і біля сорока ще зовсім молодих гребців. Новий веслувальний сезон у нас розпочався ще в квітні, коли на воду вийшла старша група. А вже 10 травня було проведено відкриття сезону і для наших юних веслувальників (1996 р.н. і молодших).
- Скільки змагань за сезон вдається відвідати вашим вихованцям і які веслувальні турніри проводяться у нашому регіоні?
Говорячи про змагання місцевого масштабу, варто зазначити, що наш клуб проводить відкриття і закриття змагального сезону, чемпіонат області і ще декілька сезонних змагань. Стосовно поїздок, все залежить від наших фінансових можливостей. Слід зауважити, що сам календар веслувального сезону дуже щільний. Загалом, один спортсмен за сезон може стартувати, як мінімум, на 20-ти змаганнях чи турнірах, з яких коло п'яти мають всеукраїнський статус.
- Говорячи про розвиток веслування в нашій державі, які б ви могли виокремити веслувальні центри України? Як на їх фоні виглядає наше місто?
Лідерами у розвитку веслування в нашій країні є міста Дніпропетровськ, Київ, Миколаїв, Одеса. Що ж до нашого клубу «Альбатрос», однією з найбільших проблем на сьогодні є те, що ми не в змозі утримувати велику кількість дітей. Якщо є командні змагання і наш обласний центр привозить на них 12-14 чоловік, то сусідні з нами Волинська чи Хмельницька області кидають «у бій» 40 спортсменів. Звичайно ж, у командних змаганнях це суттєво. Але і за таких обставин ми продовжуємо триматися на плаву і не пасемо задніх. Ось і виходить, що ми беремо якістю, а не кількістю.
- Чи є вже здобутки ваших спортсменів у нинішньому змагальному сезоні-2011?
26 квітня у Дніпропетровську було проведено змагання пам'яті олімпійської чемпіонки Юлії Рябчинської. Наша команда виступила на них дуже добре. Зокрема, Лідія Гунько виборола перше місце на дистанції 1000 м. Водночас, Наталія Жилюк була четвертою на дистанції 200 і 400 метрів (каное). Згодом були змагання в місті Ковель, де 18-21 травня відбувся півфінал до великих зональних змагань. Там досить успішно виступили Тетяна Дмитрук і Христина Білик, які на дистанції 3000 м у змаганнях двійок-байдарок були третіми. А на дистанції 5000 м в каное-одиночці Руслан Лузан також був третім. Разом із тим, Михайло Небуд і Руслан Гашій у змаганнях на каное-двійці були першими на дистанції 200 і 500 метрів.
- Як бачимо, змагальний сезон вже набирає обертів. Розкажіть докладніше про період підготовки, про тренування ваших спортсменів?
Графік тренувань у веслуванні я би назвала «плаваючим», адже складається з певних мікроциклів. Якщо маємо підготовчий період до змагань, то тренувань може бути по 8-10 на тиждень. Натомість є періоди розвантажень, коли спортсмени, так би мовити, відходять після змагальних стартів. У цей час вони займаються тільки 4-5 разів на тиждень. Але загалом тренування в нашому клубі проходить кожного дня.
- А погодні умови вносять корективи в тренувальний і змагальний процеси?
Погодні умови дуже рідко вносять свої корективи під час веслувальних змагань. У моїй пам'яті не відклалося таких змагань, які були б відмінені через несприятливу погоду. Навіть за важких умов вони можуть бути хіба перенесені, але ні в якому разі не відмінені. А от у тренування погода вносить свої корективи. Скажімо, в несприятливу погоду, коли є дощ і високі хвилі, ми не випускаємо на воду дітей.
- Не раз доводилося чути, що веслувальний спорт є досить травматичним. Чи могли б ви спростувати або ж підтвердити таке твердження?
Я не цілком згідна з цим, адже в нашому виді спорту практично немає таких популярних травм, як, скажімо, переломи рук чи ніг. А якщо і є такі травматичні випадки, то вони поодинокі. Я працюю тренером вже шість років, і за цей час був тільки один випадок, коли дівчина впала і вивихнула руку. Звісно ж, будь-який вид спорту передбачає можливість якихось травм. У веслуванні всі побоювання пов'язані, як правило, з водою та виходами в холодну пору року. Але ми дитину ще змалечку привчаємо до води, а також даємо їй гармонійний фізичний розвиток, адже веслування - це багатофункціональний вид спорту. Якщо навесні чи влітку, у самому розпалі сезону, ми можемо собі дозволили вийти на воду, то взимку відбувається силова підготовка (легка і важка атлетика, ігрові види спорту, плавання).
- Що можете сказати про матеріальну базу «Альбатросу»? Чи вистачає на всіх спортсменів інвентарю, який у веслувальному спорті досить дорогий?
Інвентар - це особлива тема в нашій розмові. Головне, як на мене, що заняття в нашому клубі є абсолютно безкоштовними. Є веслувальні клуби, у яких саме батьки забезпечують своїх дітей кращим інвентарем. Ми ж такого не практикуємо. Безумовно, як і будь-яка спортивна організація, ми шукаємо допомоги у спонсорів та меценатів. Скажімо, цього року нам дуже допомогли в ФСТ «Спартак», закупивши 10 нових човнів. Але, в першу чергу, ми розраховуємо на власні сили. Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність директору нашого клубу Віктору Вінтоняку, який своїм ентузіазмом, як колишній веслувальник, відновив свого часу цей вид спорту в Івано-Франківську, що дозволяє «Альбатросу» вже не один рік гідно триматися на плаву.
- А які найбільші старти очікують на ваших спортсменів найближчим часом?
Зараз ми готуємося до поїздки до Дніпропетровська, де наступного тижня відбудуться четверті літні юнацькі спортивні ігри - це змагання на кшталт «українських Олімпійських ігор». Загалом, на нас чекає дуже багато стартів у період з червня до серпня.
- У попередні роки ваш клуб збирав літні табори. Чи буде збережено таку цікаву і потрібну традицію цього літа?
Справді, фактично кожного літа ми власними силами організовуємо оздоровчий табір для дітей. У попередні роки ми його провели в місті Бурштин. Але за браком коштів цього року ми проведемо літній веслувальний табір в Івано-Франківську, у рамках якого передбачено власне тренування з веслування, а також розвивальні спортивні ігри. Фактично, зараз, поки ще не розпочався сам табір (до 6 червня), ми здійснюємо попередній відбір здібних дітей.
- Чи існують якісь критерії при відборі дітей до веслувальної секції?
Як таких, вимог при відборі дітей у нас немає. Головна умова - дитина повинна бути здорова і мати бажання займатися греблею. Далі - навчання, тренування, змагання. Фактично ми робимо набір дітей з 10-11 років. Перед нами як тренерами клубу не стоїть завдання зібрати якомога більше спортсменів, у нас є вимога - результат. Ось і виходить, що через наші руки проходить дуже багато дітей, проте далеко не всі витримують навантажень нашого виду спорту. Зрозуміло, що йде певний процес відсівання. Вже на перших порах ми самі відбираємо таких дітей, з якими знаходимо спільну мову та які згідні на певні правила нашого клубу і хочуть займатися веслуванням. А таких, повірте, чимало. Це означає, що у веслувального спорту на Прикарпатті є майбутнє.
До теми
Веслування на Прикарпатті
Піку свого розвитку в області веслування досягло в 1980-1988 роках. Вагомий внесок у становленні греблі на Прикарпатті належить майстру спорту Сергію Батомункоєву, який підготував близько 15-ти майстрів спорту. Найвідомішими з когорти його вихованців стали каноїсти Олександр Бурлаков - чемпіон СРСР серед юніорів, Павло Смоловик - дев'ятиразовий чемпіон України та призер СРСР, Віктор Вінтоняк та Олег П'яста - чемпіони всесоюзних змагань центральної ради "Буревісник". Однак з 1991 року веслування в області фактично припинило своє існування. У зв'язку з профілактичними роботами на міському озері вода була спущена, тож тренування не проводилися, а самі тренери були змушені переорієнтуватися на іншу діяльність. Тільки в 2000 році за підтримки мецената, а згодом президента федерації веслування Віктора Вінтоняка гребля на байдарках і каное знову почала набирати обертів в Івано-Франківську. Згодом для розвитку та популяризації веслування було засновано обласний спортивний клуб «Альбатрос». Зараз у клубі налічується близько 50 спортсменів, 7 тренерів, а тренування проводяться на міському озері обласного центру та на озері і каналі в місті Бурштин.
Довідка:
Гордість «Альбатросу»
Микола Пиріг - майстер спорту, багаторазовий чемпіон України, учасник чемпіонату Європи серед молоді.
Роман Мазур - майстер спорту, учасник чемпіонатів світу серед юніорів.
Наталія Жилюк, Лідія Гунько, Марія Климович, Тетяна Золотарьова - кандидати у майстри спорту, багаторазові чемпіонки та призерки України серед юніорів.
Михайло Мандзюк - кандидат у майстри спорту, чемпіон та призер України, в каное-одиночці та каное-двійці з Русланом Лузаном - кандидатом у майстри спорту.
Руслан Гошій - кандидат у майстри спорту, призер чемпіонату України.