Після чемпіонату світу зі стрільби з лука, що завершився в італійському Турині, чоловіча і жіноча збірна України заслужила на теплі слова. Хоч медалей наші лучники не вибороли, однак і дівчата, і хлопці повернулися додому з олімпійськими ліцензіями. На фоні лондонської Олімпіади-2012 такий результат наших спортсменів не може не тішити. У складі чоловічої команди путівку до Лондона окрім олімпійського чемпіона харків’янина Віктора Рубана, виборювали й двоє львів’ян: Дмитро Грачов та Маркіян Івашко (обидва - випускники Львівського державного університету фізичної культури). Останній охоче поспілкувався з кореспондентом Вголосу.
Маркіяне, вітаю зі здобуттям ліцензії на Олімпіаду. Як в цілому оціните виступ нашої команди в Турині?
Дякую. Враження двоякі. З однієї сторони, ми виконали головне завдання – здобули ліцензії для України на Олімпіаду до Лондона. Приємно, що і ми, і дівчата здобули саме командні ліцензії. З другої сторони, ми повернулися без медалей. Це неприємно. Наші лучники вкрай рідко повертаються з міжнародних змагань без жодної медалі. У нас, звичайно, були шанси зачепитися за п’єдестал пошани. Утім, ми програли французам всього лише одне очко. Ми показали непоганий результат (221 очок – Авт.), однак французи набрали на бал більше. Гадаю, якби пройшли французів, у нас були б серйозні шанси втрутитися за розподіл місць на п’єдесталі пошани. У спорті так буває: ми показали непоганий результат, а суперник ще кращий.
З французами ви змагалися, маючи уже в кишені олімпійську ліцензію. Не було розслабленості після перемоги над канадцями?
Ні. Перемігши канадців, ми поспілкувалися з хлопцями і сказали один одному, що будемо боротися за медалі. У нас була чітка ціль. На жаль, її виконати не вдалося. Загалом, у Турині був дуже представницький чемпіонат світу, участь у якому брало дуже багато збірних. Помітив, що країни, які раніше в стрільбі з лука нічим особливим не виділялися, зараз відчутно прогресують. У них відбуваються тенденції розвитку. Вистрелити може кожен із них. Щодо моїх особистих змагань, то можна було боротися за вищі місця. Думаю, з хлопцями більше виклалися на команду. Можливо, було певне психологічне виснаження.
Окрім стріл, лука і мішені, що вдалося побачити у Турині?
Екскурсій у нас не було. Утім, був вихідний день і мені вдалося поїхати подивитися на місто. Перш за все поїхав до церкви, де зберігається туринська плащаниця. На жаль, вона зараз захована, тому сповна її розгледіти не вдалося. А саме місто багато на церкви. Відчувається там потужний релігійний дух. За винятком церков, архітектура особливо не вразила. Львів набагато гарніший (сміється…).
Як зустріли команду лучників в Україні?
Нічого особливого. Зустрічей ніяких не було. Приїхав віце-президент федерації, потиснув усім руки і сказав, що ми молодці. А найдорожчий і найприємніший для мене був дзвінок дружини на рідній землі.
Відійдемо від чемпіонату світу. Чи можливі зміни в команді перед лондонською Олімпіадою?
Так. Ми вибороли не особисті ліцензії, а ліцензії на країну. Наступний рік буде відбірним. Будуть вирішувати хто представлятиме Україну на лондонській Олімпіаді. Тішить те, що ми здобули команді ліцензії. Якби здобули особисті, не мали б права виступати в команді. Так набагато краще. У Лондоні троє виступатимуть в команді і троє змагатимуться в особистих змаганнях. В жінок усе так само.
Не образливо, що ви вибороли ліцензію для країни, а на Олімпіаду можете не поїхати?
З егоїстичної точки зору, мабуть, так ,мовляв, я здобув ліцензію, я повинен їхати на головні змагання чотириріччя. А з точки зору позитивного виступу нашої команди, краще, щоб була можливість робити якісь зміни в команді. Склад на Олімпіаду формуватиметься за спортивним принципом. На Олімпіаду повинен їхати той, хто буде в кращій формі. Наприклад на Олімпіаді в Афінах 2004-ого року замість мене поїхав Дмитро Грачов. Він не потрапляв в збірну до того, однак тренери побачили, що він на підйомі і включили його в склад. Тоді Грачов став бронзовим призером в команді тієї Олімпіади.