У Херсоні відбулися змагання за програмою VІ літніх юнацьких спортивних ігор України з гандболу серед дівчат 1993—1994 р. н.
Збірна команда Львівської області складалась із вихованок відділення гандболу Львівського училища фізичної культури та студентки Львівського державного університету фізичної культури - Тамара Смбатян, Тетяна Давидчак, Наталя Савчин, Вікторія Сідлецька, десятикласниця Ольга Ловіна та випускниці Ірина Стельмах, Єлизавета Гілязетдінова, Марія Біла, Леся Смолінг, Влада Косміна, Наталія Воловник, Раміна Новікова, Олеся Шерстюк. Дівчата перемогли збірні команди Хмельницької, Київської, Дніпропетровської областей і у фіналі впевнено здолали команду Херсонської області — 30:20. Команда тренувалася під керівництвом учителя гандболу Василя Миколайовича Козара.
— Ми планували добре виступити на юнацьких спортивних іграх, розповів Василь Козар. — Це саме той вік дівчат, яких я набрав, коли прийшов працювати в училище. Чотири роки нашої роботи не минули даремно.
— Важко було грати в Херсоні?
— Звичайно, важко, адже це місто є Меккою українського гандболу. Наприклад, училище фізичної культури, яке зараз у Херсоні налічує 65 осіб, там працюють 7 тренерів, вони мають хороші тренувальні бази у Скадовську (18 учнів і два тренери), в Криму. Нам би у Львові такі умови, які є там. У нас проблема із залами, проблема з тренуваннями. Щоправда, попри цей комплекс проблем, ми зуміли довести те, що навіть у Херсоні з їхніми суддями і з їхніми умовами ми можемо їх перемагати. Причому ми перемогли їх із великою перевагою у 10 м’ячів. Так само ми і з іншими командами грали впевнено. Усі команди, з якими нам доводилося грати (з Запоріжжя, Кривого Рогу, Броварів), ми перемагали з різницею щонайменше 10 м’ячів! Річ навіть не у рахунках, а в тому, що наші львівські дівчата демонстрували дуже якісний, змістовний рівень гандболу. Вони довели, що серед молоді в Україні вони на голову сильніші, ніж інші команди…
— З’явився календар української гандбольної ліги. Розкажіть трохи, в якому стані нині львівська «Галичанка». Як готується до нового сезону?
— Ми приїхали з юнацьких ігор і зіткнулися з неприємною проблемою. Адже університет, в якому ми тренуємося, створив нам проблему із залом. У нас немає спортивної зали, і через це ми не тренуємося. У нас немає відповідного місця для тренувань. Свого часу в ремонт університетського залу ми вклали дуже великі кошти, а сьогодні нас просто нагло «кидають», не даючи можливості тренуватися. Річ навіть не у тому, що вони нас виганяють. Якщо ми не будемо тренуватися, то у нас немає альтернативи. З фінансуванням також сутужно. Наприклад, та ж міська влада, яка щороку планує для нас якісь кошти, а потім їх нам не дає. Адже участь у чемпіонаті України з гандболу — це проїзд, проживання у готелях. Це такі речі, де неможливо відкласти оплату на якийсь певний період. Якщо ми приїжджаємо на гру і не вносимо кошти, то нас, відповідно, не поселяють у готель. Часто трапляється так, що у нас навіть немає коштів виїхати на змагання…
Повертаючись до питання участі «Галичанки» у чемпіонаті України з гандболу, скажемо, що ми все-таки братимемо у ньому участь. Першу гру зіграємо з ужгородськими «Карпатами». Щоправда, заявковий внесок на чемпіонат ми ще не заплатили. Наразі Федерація гандболу України у цьому питанні пішла нам на зустріч. Відтак шукатимемо кошти, аби заплатити гроші за участь у чемпіонаті.