(На фото - водій Юрій Онищак та автобус команди після апгрейду)
На перший погляд, це не така вже й значна подія – зміна зображень, наклеєних на боках клубного автобуса. Але, як там не крути, обновки завжди приємні! Та й роботи водієві клубу Юрієві Онищаку буде менше. Адже, як він сам каже, вже втомився постійно щось підправляти з допомогою суперклею – як не м’яча Зубрицькому по правому борту вітер з рук вириває, то екс-гравцеві Ніколо Булаїчу (з лівого “флангу”) голова відклеюється. Таким чином, водій клубного транспортного засобу отримав подарунок і перед початком нового сезону, і на свій день народження, який відсвяткував 20 вересня, з чим його щиро вітаємо!
Жарти жартами
До речі, зі старими малюнками на клубному автобусі пов'язаний ще один курйоз. Спостережливі люди помітили, що фото вже згаданого капітана команди Ярослава Зубрицького наліпили у дзеркальному відображенні, тому він кидав м’яча лівою рукою. Але ж уболівальники та суперники добре знають, як вправно Ярослав забиває не лівою, а правою рукою! Звісно, за майже 5 років, поки Зубрицький отак красувався на автобусі команди, знайшлося чимало дотепників, які не змарнували свого шансу “підколоти” капітана. До речі, серед жартівників – і нинішній директор клубу Кирило Погостінський, у чому він сам чесно зізнається.
Сюжет для тату
У клубному автобусі команда проводить так багато часу, що македонський легіонер Ненад Зівчевіч, який має численні татуювання, вже неодноразово говорив, що наступне своє тату зробить саме у вигляді “героя” цього матеріалу з водієм Юрою за кермом. Вочевидь, автобус на малюнку на повній швидкості нестиметься вперед, адже, як розповідає сам Юра, ніколи не дає задню, коли команда – в салоні. Каже, якщо треба розвернутися, висаджує! усіх і тільки тоді вмикає реверсивну передачу. Що ж, спортсмени відомі своїми забобонами і, як виявилося, водії спортивних клубів від них не дуже відстають.
Великий салон для великих хлопців
За словами Юрія, оскільки автобус призначено для перевезення баскетболістів – хлопців не маленьких, його довелося трохи переобладнати. Зокрема, робити з двох сидінь одне, а також збільшувати відстань між ними. Дещо модифікований автобус може вмістити максимум 39 пасажирів. – Після таких змін, - розповідає водій, - спортсмени можуть навіть прилягти, поспати, що особливо важливо після виснажливих ігор. А Ведран Моровіч одного разу і взагалі примудрився влягтися у проході та спати, тримаючись однією рукою за ніжку сидіння Павла Ревзіна. (Тут варто сказати, що кожен гравець має своє місце і займає його протягом сезону, а то й кількох чемпіонатів). Як би там не було, - продовжує Юрій, - такі умови значно кращі за ті, що були до придбання особистого клубного автобуса у 2006-му. Адже до того постійно доводилося винаймати транспорт. Бувало, навіть ПАЗиком баскетболісти їздили, - сміючись згадує водій особистого транспорту «Політехніки-Галичини».
Ще один “гравець”
Відтак, командний автобус, що вже близько 5-ти років сумлінно служить львів’янам, по праву можна вважати ще одним “гравцем” команди. А який же баскетболіст – без статистики? Короткою характеристикою “атлета” під номером 3224 ми й завершуємо цей матеріал.
Коротка характеристика:
Ім’я: Yutong 6119
Народився: 2006 р.
Національність: китаєць
Зріст: 3,5м
Вага: 12,5 тонн
Ширина: 2,5м
Довжина: 12,5м
Позиція: форвард
У «Політехніці-Галичині» - зі сезону 2006/2007рр.
У середньому набирає 38 пасажирів + одне підбирання (якщо хтось спізнюється) + 6 передач.