Переможниця та призерка Всеукраїнських та міжнародних змагань Юлія Коростильова, поділилася враженнями від останніх стартів та підготовку до Олімпіади-2012.
– Юліє, а чому ти обрала саме зброю, і саме пістолет?
– Все дуже просто. З дитинства я часто бувала на стрільбищах. Мої батьки також захоплювалися стрільбою. Вони – «пістолетчики». Насильно мене ніхто не змушував. Просто це подобалося. Біль-менш, я почала займатися стрільбою в 12 років. І до тепер це захоплення мене не залишає. Це улюблене заняття.
– Зброя додає войовничості…
– Спорт, взагалі, виховує тільки чоловічі риси характеру. Сила та могутність властива чоловікам. Жінки прагнуть бути сильнішими.
– Скільки часу ти проводиш на тренуваннях?
– Орієнтовно 5 годин на день. По-різному буває. Якщо враховувати загально-фізичну підготовку, то й більше. Загалом, тренування у мене розпочинаються о 9:00, а можуть завершитися в сутінках.
– Як же особисті захоплення, хобі?
– На це немає часу. Особливо цього року. Багато змагань, тренувань, окрім цього я працювала над захистом аспірантської роботи, яку захистила.
– Що найважливіше у стрілецтві?
– Звичайно, що психологія. Якщо ти занадто розчаровуєшся, чи, навпаки – радієш від вдалих пострілів з самого початку й не можеш контролювати себе… Завершується це дуже погано. В юності таке буває дуже часто й важко себе контролювати. Це такий собі юнацький запал, коли не можеш себе стримати. З часом приходить прогрес, коли можна стримувати свої емоції.
– Коли ти не стримувала своїх емоцій?
– Найболючіше було на Олімпіаді-2008, коли мені не вистачило 3 очки, щоб потрапити в «медальну» зону. Я тоді просто заплакала.
– Можеш пригадати свій найкращий результат?
– Так, це було в 2005-му році на міжнародних змаганнях. Я набрала 390 очок, а до світового рекорду мені не вистачило теж тільки три очки.
– Це була найвища межа?
– У жодному разі – ні! Впевнена, що мої найвищі досягнення ще попереду!
– На цьогорічній Всесвітній Універсіаді ти у своїй улюбленій вправі – стрільбі з пістолета – здобула третє місце. Це був об’єктивний результат підготовки?
– Минулої Універсіади в Бангкоку у вправі ПП-2 в команді ми були перші. Відступати було нікуди. Ми були готові до найвищих нагород. Трішки не склалося. Проте, і цей результат не можна назвати поганим.
– Далі був ще Кубок України, де було «срібло»…
– Деякий час я відпочивала після Універсіади. А потім вирішила дещо змінити свою зброю. Проекспериментувати. Змінила рукоятку пістолета, проте не встигла призвичаїтися до неї. Виступила дещо нижче своїх можливостей.
– Як часто ти змінюєш пістолети та їх деталі?
– За свою кар’єру я змінила чотири пістолети. Перший взагалі був «доісторичним» – випуску 1965-го року. Такими на світовому рівні в той час уже не стріляли. Тепер у мене німецький «Вальтер», в якого я змінила рукоятку. Жоден спортсмен не стрілятиме зі зброї, яка не буде належно «лежати» в руці. Одна лише рукоятка «неправильна» – це мінус 10 очок при стрільбі. А деталі «зношуються» по-різному. Ствол найраніше «стирається». Бувають часто проблеми з пусковою системою. Мені розповідали колеги, коли за півроку пусковий замок давав збої. Зараз у мене вже п’ятий пістолет.
– Ліцензії на Олімпіаду-2012 ще немає?
– Ще потрібно багато працювати. Наприкінці жовтня у Львові пройде чемпіонат України. Згодом ще чотири міжнародні змагання. Лише за підсумками цих стартів можна буде потрапити на чемпіонат Європи, що пройде навесні, й дозволить отримати ліцензію. Саме чемпіонат Європи стане контрольним стартом, підготовкою до Олімпіади.
– Хто зараз тебе підтримує психологічно до змагань?
– Це, звичайно, мої батьки, мій чоловік. Саме вони дають мені натхнення.
– Ти полюбляєш постріляти десь у приватному тирі?
– Ще в юності ми з друзями заходили в тир. Проте особливого захоплення в нас це не викликало. Там зброя не підлаштована під стрільця (неможливо її налаштувати). Одного разу мій знайомий, майстер спорту, не зміг влучно «відстрілятися». Так стріляти не можна, зброя повинна бути «під руку». Тому я в такі заклади не заходжу.