На чемпіонаті світу з боксу в Баку у ваговій категорії до 75 кг успішно дебютував наш Євген Хитров. Свого суперника туркмена Нурсахата Нарззієва він переміг достроково – тричі відправивши того у нокдауни. Напередодні чемпіонату світу Євген Хитров, разом із своїм товаришем по збірній Олександром Усіком (також на фото), успішно склав іспити до аспірантури Львівського університету фізичної культури.
- Із Сашком ми склали іспити з філософії, професійного олімпійського спорту і англійської мови, - розпочинає розмову Євген Хитров. – Головний тренер збірної, львів’янин Дмитро Дмитрович Сосновський сказав нам, що є два місця, запропонував вступити в аспірантуру Львівського університету фізичної культури. Мені зразу ця пропозиція сподобалась.
Сам я з Кривого Рогу, закінчив Криворізький технічний університет - горний факультет за спеціальністю "інженер з охорони праці". Дипломувався на четвірку, але зате дипломну роботу писав сам. Об’їздив усі шахти в нашому місті, заводи. Спускався в шахту на 1045 метрів, бачив, як люди працюють.
- В якій формі підійшов до чемпіонату?
- Тренери нас плавно вивели на пікову форму. Сподіваюся, моя форма допоможе завоювати ліцензію на Олімпіаду. Мета на чемпіонат – здобути "золото". А там як вийде. На все воля Божа. Ми їдемо в Баку довести всьому світу, що наша країна – найкраща.
- У своїх боях, складається враження, ти хочеш свого суперника не просто перебоксувати, а перебити… Як у фіналі Кубка Європи 2010 року з вірменином Хакоб’яном.
- Мене з початків мій тренер Сергій Вікторович Криницький готував до профі-боксу. Я пам’ятаю свої дитячі роки. Кожну п’ятницю в нас були жорсткі бої. Весь ринг був у крові. Був акцент на жорстку школу, а не ігрову. В нас була робота на жорстку фізику, божевільні кроси на витривалість. Тобто вже тоді з нас готували професіоналів. Тренер вчив нас, що шансів у ігровика набагато менше, ніж у силовика. Тим більше з нинішнім необ’єктивним суддівством. Для прикладу, у фіналі Кубка Європи я програвав 0:4. Я не думаю, що цей рахунок був справедливий. Коли я сідав в куті, тренер сказав, що є тільки один шанс виграти у Хакоб’яна. І я зрозумів – іншого вибору в мене не буде, якщо я зараз не натисну і не нокаутую суперника. Так і сталось.
- Відсоток перемог нокаутом рахуєш?
- Чесно кажучи, я навіть лік боям своїм не веду. Скажу так: якщо є можливість виграти достроково, то я цієї можливості не упущу.
- Після Олімпіади залишишся в любителях чи переходиш у профі?
- Переходжу в профі. Особливо, якщо вдасться здобути медаль Лондона, куди сподіваюся завоюю ліцензію вже в Баку. В нас у збірній хороший колектив склався. Ми на зборах разом, тренуємось разом, спілкуємось. Ми як одна команда. Хочемо всі разом і в професіонали перейти в одну американську промоутерську компанію. Це - Ломаченко, Усік, Капітоненко, Гвоздик, Беринчик і я.
Автори вдячні за допомогу в організації цього інтерв'ю президентові Федерації боксу Львівської області Олександрові Павельцю.