Час біжить невпинно, а в футболі у кілька разі швидше. Не минуло ще року, як Андрій Кікоть провів останній матч у якості гравця «Руху», а нині він уже головний тренер винниківської команди. Під його орудою команда стала грати стабільніше, про що власне говорять і її результати. Фінішували жовто-чорні на сьомому місці у турнірній таблиці. Про свої перші кроки у ролі тренера, найяскравіші враження від сезону та плани на майбутнє Андрій Ярославович розповів у підсумковому інтерв’ю.
ДЛЯ СОЛДАТА НАЙКРАЩЕ ВИПРОБУВАННЯ – ЦЕ ВІЙНА
Минулого року «Рух» дебютував у Першій Лізі, а Андрій Кікоть, у свою чергу, закінчив кар’єру футболіста і став помічником Руслана Мостового, а згодом й Володимира Мазяра. Якщо повернутись трішки назад, чи могли уявити себе головним тренером «Руху»?
З цього власне і хотів розпочати, в першу чергу хочу подякувати Володимиру Лапіцькому, Ростиславу Пузанському і звісно нашому президенту Григорію Петровичу за довіру. Мабуть, не кожен президент дозволить собі призначити молодого тренера без досвіду. Все склалось, доволі, спонтанно коли я спілкувався з Григорієм Петровичем, він несподівано запропонував мені очолити команду. Звісно, що у мене закрались сумніви і я почав йому розповідати, що не готовий, адже немає відповідного досвіду, на що він відповів: «Для солдата найкраще випробування – це війна», далі додав – «Не переживай, погоджуйся, адже такий шанс може бути раз у житті». З того часу я заспокоївся і почав працювати.
Як формувалось тренерське бачення Андрія Кікотя, у кого ви брали уроки, можливо у батька, який успішно працює дитячим тренером, чи вчилися вже у ході сезону, спершу у Руслана Мостового, а згодом у Володимира Мазяра?
У кожного тренера з ким доводилось працювати, я намагався взяти найкраще. Бачення в принципі у кожного тренера має бути своє, але ти завжди бачиш добрі й погані речі і по можливості переймаєш найкраще. Звісно що з татом спілкувався багато, але воно все настільки стрімко й спонтанно трапилось, що важко все зразу усвідомити. Добре що я маю своє бачення і уявляю як все у подальшому має розвиватись, хоча, мені, як тренеру, потрібно багато вчитись і набиратись досвіду.
Хто найбільше вплинув на ваш тренерський хист? У кого ви найбільше навчились, можливо під час кар’єри футболіста вам вдалось щось почерпнути у наставників з якими працювали?
Їх багато, важко когось відокремити. Ставши тренером «Руху», я зразу пішов за порадою до Мирона Богдановича Маркевича. Перед цим, я мав досвід роботи з Олександром Івановим, він теж є висококваліфікованим фахівець, потім був Володимир Мазяр у якого я теж не мало взяв і Руслан Мостовий. Будучи гравцем і граючи у Першій лізі, я отримував колосальне задоволення від роботи з Олександром Рябоконем. Якщо підсумовувати, то було багато якісних тренерів і у кожного з них, я щось для себе взяв.
Я розумію, що питати за весь сезон, десь, не правильно з Андрія Кікотя, тим не менш ви були у тренерському штабі Мостового і Мазяра, тому доведеться. Отже, на вашу думку, у чому причина провального старту «Руху»?
На маю думку позначився перехід з Другої у Першу лігу, а саме клас команд зіграв неабияку роль. У Другій Лізі були прохідні поєдинки, левову частину перемог ми здобули на класі. У Першій Лізі команди приблизно одного рівня, тож тут таке не пройде. Також недооцінка зіграла свою роль і через те, мабуть, нам, на жаль, не вдалось добре стартувати.
То виходить команда, не була готова психологічно, бо за підбором виконавців «Рух» виглядав потужно і вважався одним з фаворитів чемпіонату?
Гадаю що так. На перший план вийшла психологія, як я згадував, у Другій Лізі ми перемагали малою кров’ю, а у Першій Лізі таке не проходить, завжди потрібно викладатись на повну. До прикладу, претендент на вихід «Десна» приїжджає у Черкаси і програє команді, яка займає останню сходинку.
Що змінилося з приходом Володимира Мазяра? Як йому вдалося змінити психологію?
Як казав наш президент, у команді відбулась шокова терапія, команду треба було привести в себе. Йому це вдалось і хлопці по-трохи почали вилазити з ями, набирати очки і найголовніше впевненість.
ВІДШТОВХУЮСЬ ВІД ФУТБОЛУ, ЯКИЙ ВИМАГАЄ ПЕРША ЛІГА
Ваш тренерський дебют припав на матч з краматорським «Авангардом», команда здобула перемогу і додала, мабуть, неабиякої впевненості та оптимізму Андрію Кікотю та усьому тренерському штабу?
Я працював всього на всього тиждень, тож вважаю, що ця перемога не є моєю заслугою, а скоріш моїх попередників, тим більше команда була тоді на коні – 3 матчі виграли і один зіграли у нічию. Було видно, що хлопці набрали хорошу форму. Звісно було дуже приємно, адже це моя перша перемога в ролі тренера і ми тоді пішли у відпустку з хорошим настроєм.
Загалом ви провели 13 поєдинків на посаді головного тренера, 8 з них виграли, двічі зіграли у нічию і тричі поступилися (66,67%). Яка з них найбільш пам’ятна?
З Арсеналом. Під час тренування, напередодні матчу у моїх підопічних горіли очі, був епізод коли Ігор Дуць наступив на бутсу Хомченко і я зрозумів, що ми сьогодні виграєм. Хлопці добре налаштувались і проявили не тільки характер, а й самовіддачу, боролись за кожен м’яч. Вони приїхали до нас у ролі лідера і ми дуже прагнули їх обіграти.
Перша поразка Андрія Кікотя відбулася у скандальному матчі зі «Сумами». Якийсь неприємний осад ще залишився після цього матчу?
Звісно що так. Ми мали чудову серію без поразок, а тут приїжджаємо у Суми і такий результат. Не хочеться ще раз піднімати тему суддівства… Програвати завжди важко, особливо, коли не через нашу вину.
Також була поразка від «Інгульця», коли при рівній грі арбітр призначив сумнівний одинадцятиметровий.
Прошу вибачення за свої емоції після гри, але матч з «Інгульцем» знову поставив хрест на чесній, спортивній боротьбі.
Після матчу з Інгульцем, їх президент Олександр Поворознюк звинуватив вас у не пристойній поведінці і образився на ваші емоції, з іншого боку президент «Руху Григорій Козловський не залишився осторонь і захистився за свого тренера і сказав що ви найкращий тренер у Світі! Як ви сприйняли цю інформацію?
Було дуже приємно, що він заступився за мене і дав відповідь президенту «Інгульця». Спасибі йому за довіру і захист, це додає впевненості далі працювати.
«Рух» у цьому сезоні переміг усіх лідерів, у тому числі і команди, які вийшли у Прем’єр-Лігу. Це свідчить, що рівень команд Першої Ліги не поступається рівню клубів Прем’єр-Ліги. Як ви гадаєте?
Погоджуюсь з тренером «Інгульця», який сказав після вильоту «Зірки»: «Ласкаво просимо у пекло!». Гляньте лише які команди кваліфікувались у Першу Лігу – це «Металіст», «Дніпро-1», «Агробізнес» і, навіть, «Прикарпаття», яке також не є простою командою, крім того добавились «Зірка» з «Чорноморцем», які вилетіли з Прем’єр-Ліги. Станом на зараз Перша Ліга нічим не поступається «Прем’єр-Лізі», наступний сезон обіцяє бути дуже цікавим.
«Рух» цими матчами довів, що може конкурувати і боротись на рівних з найкращими командами Першої Ліги і місце яке вони посіли за підсумками чемпіонату – випадковістю?
Звичайно що так. У нас досить кваліфіковані гравці і вони це довели на полі, особливо у матчі з лідерами. У матчах Першої Ліги завжди потрібно викладатись на повну, адже команди десь близькі за класом і всі стараються по повній.
Кажуть, що у Першій Лізі мало видовищного футболу і більше боротьби. Як демонструвати красивий футбол і здобувати результат?
Треба підлаштовуватись, ось до прикладу – приїхали ми в Одесу грати з «Жемчуженою», але поле зовсім не готове до гри, тож з першу потрібно привикати до поля, а вже потім готуватись по-справжньому до гри. На таких полях, на перший план, виходять бійцівські якості, адже при таких умовах важко грати у технічний футбол, але ми чудово впорались з цими випробуваннями. Перед кожним матчем, повторюю хлопцям, щоб вони викладались на 120%.
У цьому чемпіонаті були матчі, де ви могли здобувати переконливі перемоги, тим не менш, вас часто підводила реалізація, зокрема, у програшних матчах. У чому тут проблема: в майстерності чи у не фарті?
І те, і те. Ми багато матчів виграли з рахунком – 1:0, хоча мали забивати другий м’яч і закінчувати гру на тому. Нам є над чим працювати, зокрема, агресивніше попереду, для того щоб більше забивати, а з обороною у нас більш-менш все гаразд.
Проблема форварда – це болюча тема для усіх команд в українському чемпіонаті, за винятком лідерів, які мають свого Акименка чи Дегтярьова. Коли побачимо серед найкращих бомбардирів чемпіонату гравця «Руху»?
Найголовніше, що у наших нападників були моменти. У того ж Хомченка на початку чемпіонату були нагоди, але він їх не реалізував і втратив впевненість у собі, таке іноді трапляється. Потім довірили Зубару, який по-троху почав виправдовувати наші сподівання – забив, віддав гольову передачу, але травмувався. Форвард повинен забивати і над цим потрібно працювати. Хомченку і Зубару потрібно багато працювати, щоб стати висококласними нападниками.
У цьому чемпіонаті «Рух» під вашою орудою провів багато яскравих поєдинків, для вас, як ви вже згадували, був найкращий матч з «Арсеналом». Як ви налаштовували хлопців на такі матчі?
Чесно кажучи, на матчі з лідерами не потрібно особливо налаштовувати, хлопці прекрасно розуміють проти кого грають. Коли граєш з лідером, ти за замовчуванням прагнеш довести, що ти не гірший. Вони вийшли з самовіддачею, у кожного з них горіли очі.
Який стиль і яка філософія футболу імпонує Андрію Кікотю. У який футбол повинен грати його «Рух»?
Ще рано говорити про якийсь стиль, на разі я підлаштовуюсь під реалії Першої Ліги і відштовхуюсь від футболу, який вимагає Перша Ліга. Важко говорити про якийсь стиль, адже Перша Ліга не проста, деякі команди після вильоту з Прем’єр-Ліги думають, що всіх обіграють у пів-ноги, але це не так. Тут всі команди б’ються за очки і рівень самовіддачі зашкалює.
НАМ ПОТРІБНО ЗБЕРЕГТИ НАШ СКЛАД
В обороні у вас широкий спектр виконавців, особливо у центральній лінії, на флангах трішки менша конкуренція. Воротарська позиція, мабуть, теж з виглядає солідно. У цих зонах ви задоволені командою?
У нас, дійсно сильна конкуренція у центрі захисту. Коли у команду прийшов Никитюк, двоє братів Білих відчувши конкуренцію, почали різко прогресувати, обоє чудово виглядали на зборах. Никитюк прийшов з «Волині», йому було важко перелаштуватись і він, можливо, програв цю конкуренцію на зборах. Хотілось ще флангових оборонців на підміну, адже не дай Бог пошкодження і немає ким замінити, тим більше, що вони грають всі матчі, важко витримати такий напружений графік. Що стосується воротарської лінії, то у нас є Юрій Шевчук, який працює з нашими голкіперами, насправді я ними дуже пишаюсь. Конкуренція безумовно повинна бути, тоді футболісти ростуть і прогресують.
Лінія півзахисту, як ви її оцінюєте?
Особливо радий за Баранців, які почали грати у той футбол, який вони вміють. Зараз вони отримують задоволення від своєї гри, не те що восени. Це лідери, які ведуть за собою команду, радий, що вони знову вийшли на свій пік і переживають другу молодість. Також радий за Копину, який дуже плідно попрацював на зборах, з першої до останньої гри він відпрацював на максимум. Я йому порадив далі продовжувати так працювати, для того, щоб рости як футболіст. Грисю теж треба рости, для того щоб грати у Прем’єр-Лізі і продовжувати працювати з тренером по фізичній підготовці. Чепелюк, на жаль, не встиг набрати форму, я знаю, що він вміє грати – у нього чудовий талант, який треба розвивати і дуже багато працювати. Мені доводилось грати з Лозовим, я знаю як він вміє, можливо десь конкуренція не дала йому розкритись на повну навесні.
Які плани цього трансферного вікна?
Приїде Володимир Лапіцький, ми сядемо і обговоримо потенційні підсилення, команда потребує свіжу кров. Наш спортивний директор – це професіонал з великої букви, я можу зателефонувати йому у третій годині ночі, і знаю точно, що він працює, інколи здається, що 24 години на добу. Володимир Георгійович повністю віддається своїй роботі, що стосується трансферної політики, то він дуже відповідально підходить до справи і на крок вперед дивиться у майбутнє. Звичайно ми обговорюємо ті позиції які потрібно підсилити, так і повинно відбуватись у професійних командах.
Орендовані Дуць, Грисьо, Хомченко залишаться у «Русі»?
Хочеться щоб ці футболісти залишилися у «Русі» у цьому напрямку ведеться робота. Я дуже задоволений їхньою роботою. Вважаю, що у першу чергу нам потрібно зберегти наш склад і зробити декілька якісних придбань.
19 червня команда повертається з відпустки. Команда проводитиме збори у два етапи?
Так, два етапи по 12 днів. Перший у Винниках, до речі, уже заплановано спаринг з польською командою ФК «Сандеція», яка виступає у Першій Лізі.
ДУЖЕ ХОЧУ ПОБАЧИТИ ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС «БАВАРІЇ» І «ХОФЕНХАЙМА»
Як Андрій Кікоть проводитиме відпустку, зважаючи на те, що нещодавно вже вдруге став батьком?
Здебільшого у колі сім’ї, вдома. Інколи їжджу на рибалку, також встаю о сьомій ранку і катаюся на велосипеді, від 10 до 20 кілометрів намотую щодня. Зараз з рідними плануємо виїзд у Карпати на три дні.
Тим не менш ви тримаєте руку на пульсі і спілкуєтесь з командою…
Не тільки з командою, а й з тренерським штабом обговорюємо план прийдешніх зборів. Будучи гравцем і почувши слово відпустка, я міг йти і відпочивати, а тренер змушений працювати, навіть, тоді коли прийшов час для відпочинку.
Вже звикли до того, що ви головний тренер і на вас постійно висить тягар відповідальності?
Уже звик, спочатку було складніше, але час розставив все на свої місця. Чим більше працюю, тим більше хочеться.
Як ви формували свій тренерський штаб?
Найголовніше те, що я знаю чого хочу і крім того маю біля себе людей-професіоналів, які б відповідали за те чи інше питання. Ось до прикладу, Ростислав Миколайович Горецький розбирає матчі команди, з якою ми будемо грати найближчим часом. У майбутньому, я хочу його бачити не тільки на лаві поряд з собою, а відправити на трибуни, для того, щоб він міг мені розповідати про події на полі із загальної картини. Нещодавно приїжджав представник Wyscout, ми дуже багато нового і цікавого почули від нього і зрозуміли, що нам є куди рости і працювати. Хочемо віддати мого помічника на навчання, щоб він ще більше навчився аналізу матчів, це дуже якісне програма.
«Рух» один з не багатьох клубів Першої Ліги, який працює з Wyscout…
Так. Ми і «Оболонь». Дякую керівництву за те, що ми придбали таку програму.
Вона справді допомагає у роботі?
Дуже допомагає, особливо при розборі команди і її аналізі. Якщо за нею працює вся Європа – це показник і знак якості. У лондонського «Арсеналу» 26 акаунтів, а у нас – лише один. Також хочу подякувати тренеру по фізпідгтовці Віталію Вікторовичу Романюку, він є дуже важливою людиною для нас, через те , що відповідає за фізичний стан кожного футболіста. Окрім «Руху» він також працює у Старфіті, і є справжнім професіоналом і велика подяка йому за допомогу. Дякую і Роману Зіновійовичу Манорику, який допомагає мені у робочому процесі, без нього мені було б дуже важко, він створює чудову атмосферу у команді. По закінченні кар’єри футболіста він мені дуже допоміг, давав слушні поради. Дякую і Юрію Степановичу Шевчуку, за роботу з голкіперами, він завжди розвивається і ніколи не зупиняється на досягнутому. Юра – молодий амбітний тренер, я дуже задоволений тренерським складом, вони працюють, як одне ціле.
Чи плануєте їхати на стажування у Європу?
Як Бог дасть то поїду, я цього дуже цього хочу. Володимир Лапіцький їздив подивитись як там побудовані академії, каже, що то інша планета. Прагну вчитись і розвиватись в подальшому, як тренер.
Робота якого тренера вам імпонує і гра якої команди вам подобається. До кого хотіли б поїхати на стажування?
У Німеччину, адже їхній футбол по стилю дуже схожий на наш. Іспанський – дуже технічний, англійський теж доволі специфічний. Дуже хочу побачити тренувальний процес «Баварії» і «Хофенхайма», у синьо-білих працює молодий тренер (Юліан Нагельсманн) і гра його підопічних захоплює. Але моїм улюбленим тренером є Хосеп Гвардіола, у нього команди якісно контролюють м’яч. Далеко не всі можуть так грати і при цьому досягати таких висот.
Чи не хотів Андрій Кікоть теж зруйнувати всі стереотипи і так як Гвардіола в Англії, з «Рухом» грати у видовищний і комбінаційний футболу з контролем м’яча у Першій Лізі.
Гадаю, що ми повинні підлаштовуватись під Першу Лігу, а не Андрій Кікоть повинен прийти зі своїми поглядами. Перш за все, тому що вона дуже специфічна і складна. Тут не тільки майстерність, тут самовіддача, багато боротьби, проблеми з суддями. Я переконаний, що команду потрібно підлаштовувати під Першу Лігу, а не навпаки.
Які цілі ви ставите перед собою?
На разі навчаюсь і набираюсь досвіду, найголовніше, що мені це подобається. Я тільки на початку свого шляху, впродовж якого треба дуже багато встигнути зробити. Все воно складається по цеглинці, утворюючи пазл і рухаючись до кінцевої мети.
Як вам вдається будувати відносини з футболістами? Адже ще рік назад ви з деякими грали в одній команді. Як перебудувати ці відносини ?
Особисто я нічого кардинально не міняв, все відбулось само собою. Сказав їм одне – хто буде сильніший на футбольному полі – той гратиме, все дуже просто!
Всі до вас звертаються на «ви», навіть старші?
Так, але чесно кажучи спочатку було трішки не звично.
Ви суворий тренер?
Мабуть ні, поки що.
Слідкуєте за тим чим харчуються і що п’ють футболісти?
Кожен футболіст повинен готувати себе окремо і підводити до ігор – це їх життя, це професіоналізм, зараз не має такого, щоб я міг собі дозволити чогось зайвого, харчування у тому числі.
Після гри можна футболістам пляшку пива?
Після переможної, хорошої гри – так.