Переможець київського Міжнародного про підготовку до ліцензійних турнірів
- Як себе почували на домашньому килимі в Києві?
- Я готувався до цих змагань, тому почував себе досить нормально, впевнено. Турнір став одним з етапів підготовки до Олімпійських Ігор.
- Хто видався вам найважчим суперником на цьогорічному турнірі?
- Мені важко сказати, хто сильніший суперник. Найважчий суперник, це я сам. І коли я сам з собою пораюсь, тоді мені вже байдуже хто вийшов проти мене. Зараз приїхало багато рівних сильних борців, азербайджанець непростий був, і напевно фінальна сутичка була важкою.
- Зрозуміло, що всі борці у вазі 66 кг приїхали до Києва боротися зі Стадником…
- Мені здається, що на які б змагання я не їхав, завжди виходить важко, бо всі налаштовуються на мене. В мене така боротьба, що навіть якщо я програю, то людина на наступну сутичку вже виходить витріпана, вимучена, не здатна просуватися далі. Тому всі шукають шляхів, як зберегти сили у сутичці зі мною…
- Багато ваших суперників випробовували свої сили на яригінському турнірі – не було бажання поїхати в Красноярськ?
- Бажання поїхати було, але тренера вирішили, що ці змагання мені не потрібні.
- Зараз пріоритетними для вас будуть ліцензійні турніри, чи все ж таки Чемпіонат Європи?
- Звичайно, що в першу чергу налаштовуюсь на ліцензійні турніри, аби потрапити на Олімпіаду. Хочу виграти. Аби взяти путівку в Лондон потрібно буде вийти на пік форми до цих турнірів, і тоді вже готуватися прямою дорогою на Олімпійські ігри.
- Вже знаєте з ким доведеться боротися за путівку в Лондон?
- В нашій вазі дуже велика конкуренція, і дуже багато сильних борців ще не взяли ліцензії. Не взяв ліцензію чемпіон світу, в якого я виграв цього року у Туреччині, індійський борець, олімпійський чемпіон, який боровся зі мною у фіналі в Пекіні. Також не взяли ліцензії білорус Шабанов, вірмен, грузин, узбек, кіргіз, кореєць…монгол, з яким я боровся на київському турнірі у фіналі… Це я називаю представників тих країн, що мають дуже сильну борцівську школу.
- Давайте, повернемось до Київського міжнародного. Як оцінюєте боротьбу других номерів збірної, Квятковського та Нагорного?
- Не мені вирішувати, хто другий номер, це справа тренерів, їм краще знати. В нас у вазі є ще четверо хлопців, тому як на мене їх слід зібрати всіх разом, пробороти і визначити хто сильніший на даний момент. На сьогоднішній день ніби найкраще виглядає Квятковський. Але якщо відверто, то типаж сутичко в Нагорного та Квятковського практично однаковий – один пірнає в одну ногу, другий в іншу, тому важко когось виділити…
- На київському турнірі вам довелось виступати одночасно на двох килимах зі своєю дружиною. Це вам не заважало зосередитись?
- Коли борешся на професійному рівні, то розумієш на що сподіватися. Я знав, що Марійка була готова на ці змагання, в мене навіть сумніві не було ніяких. Єдине, що я розумів, що в неї дуже серйозна суперниця – Ірина Мерлені. Але на сьогоднішній день, я бачу, що Марія в тій кондиції, аби вигравати у всіх.
Те, що боролися одночасно, це вже забобони – мені такі речі не заважають. Звичайно я погляду вав на її рахунок. Але значить, що не настільки важка сутичка в мене була, що я встигав стежити за її боротьбою. Якби сутичка була серйозна, то я би повністю зосередився на боротьбі.
- В перший день на килим виходила ще одна, новоспечена Стадник, відома раніше під прізвищем Махиня. Давали їй якісь поради?
- На рахунок підказок та настанов, в неї є тренер, який і готує її до сутички. На сьогоднішній день її тренує мій батько, оскільки одружившись з моїм братом вона переїхала до Хмельницького. Звичайно ми за неї вболіваємо, вона одна з кращих борчинь на Україні.
- А за вболівали з колег по збірній?
- Вболівав за своїх друзів – Василя Федоришина та Олега Білоцерківського.