Артем Федецький став заручником розбірок грошових “мішків”
Понуре обличчя і очі, сповнені жагою гри. Таким ми побачили лідера “Карпат” на матчі в Маріуполі. Він нагадував зацькованого звіра. Птаха, який марить небом, але змушений сидіти у золотій клітці. Здавалося, що це тимчасове непорозуміння. Що мине якийсь день, і всі проблеми будуть вирішені. Що там, “нагорі”, відкинувши зайві і нікому не потрібні особисті амбіції та образи, зуміють домовитися, а синьо-жовтий збірник отримає право запірнути у вир Гри.
Промайнула неділя, понеділок, вівторок...Усе без змін. “Коли вирішиться моя доля, я й сам не знаю - від мене нічого не залежить,” - констатує гравець. Парадокс! Кваліфікований боєць (у хорошому значенні цього слова), лідер колективу за духом, другий після Срни правий захисник попереднього чемпіонату виявився нікому не потрібним. Принаймні, таке враження зараз складається.
Звісно, представники обох клубів - “Шахтаря” і “Карпат” киватимуть у бік труднощів перемовин та особливостей контракту гравця, звинувачуватимуть одні одних у непрофесійному підході до справи, як це було у випадку з Кожановим. Думкою головної дійової особи конфлікту, звісно ж, ніхто не поцікавиться. Сучасний футболіст став кріпаком, якого можна програти в карти. Маріонеткою, яку смикають з усіх сторін. Кісткою, в яку вчепилися два голодні і люті пси.
Федецький зараз, наче герой народних казок, зупинився перед каменем, від якого розходяться три шляхи. Вліво поїдеш - “іллічем” станеш, вирушиш вправо – потрапиш у “Шахтар”, прямо візьмеш – у “Карпатах” залишишся. Зрозуміло, що найкращий напрямок для Артема – це львів. Тут він вже став “своїм серед своїх”. Тут за тиждень-другий – новий старт у єврокубках, а, отже, черговий виклик у кар'єрі. Та й до рідної Волині рукою подати.
Варіант з “Іллічівцем” значно гірший з багатьох точок зору. Він не витримує жодної критики хоча б тому, що ця команда не грає у Європі, та й у чемпіонаті не ставить перед собою амбітних завдань. А втрата мотивації для гравця національної збірної – смерті подібна. Інтриги власника “Шахтаря” можуть позбавити збірну України одразу двох перспективних гравців. Та хіба його болить через це серце? Маю величезний сумнів. А Блохін, між іншим, уже б'є на сполох. У нього й без цього вистачає кадрових клопотів. Україна – не Бразилія. Чи Голландія, скажімо...
Про повернення Федецького в “Шахтар” навіть не хочеться думати. Срна тут поза конкуренцією. Тож у кращому випадку на карпатівця очікуватиме доля Кобіна чи Іщенка, які з'являються у стартовому складі лиш у форсмажорних випадках, або ж на великі свята – коли “Шахтар” може дозволити собі поганяти суперника рівня “Закарпаття”. Це розуміє чи не кожен уболівальник, незалежно від клубних симпатій.
...Як бачимо, реальність далека від казки. Та й напрям маршруту обирає не герой. І де та чарівна паличка, коли вона так потрібна?!!! Федецький це розуміє. Рожеві окуляри відкинуто давно. Він наче стиснута пружина, яка при неправильному догляді ризикує вкритися іржею, так і не розпрямившись. Хочете приклад? Будь ласка – Олександр Алієв! Поки тривали фінансові розбірки Суркіс – Смородська, талановитий гравець із провідного бомбардира РПЛ перетворився у полірувальника лави запасних київського “Динамо”... До болю кортить вигукнути грошовим “лантухам” прямісінько у вухо: “Годі розмахувати шаблями за кожну копійчину! Футбол – не балет. Але й не фондова біржа...”