Повернення Артема Федецького на майже рідну для нього "Україну" вийшло не зовсім звичайним. Через рішення каральних органів, матч "Карпат" і "Дніпра" пройшов при порожніх трибунах, а друзі-фанати львів'яни та дніпропетровці спостерігали за грою біля стадіону на спеціальному моніторі. Федецький не приховував радості у зв'язку з приїздом до Львова, згадував про "Галатасарай" і на кожному кроці потрапляв в обійми знайомих.
- Ми хочемо перемагати в кожному матчі, але не завжди виходить втілювати все задумане в життя. Добре, що ми перемогли. Після того, як повели в рахунку, трохи розслабилися. Думаю, якщо б забили четвертий гол, то гра б закінчилася ще в першій половині.
- Чи було бажання щось довести керівникам львівської команди?
- Це футбол, тут всяке буває. У мене товариські відносини з усіма хлопцями, з якими я грав у команді, але на полі друзів немає. Після гри дуже приємно їх побачити. Зараз йду, поговорю з ними. Нехай і пару хвилин, але, якщо чесно, дуже приємно.
- Ви б хотіли зіграти сьогоднішній матч при заповнених трибунах?
- Звичайно. Дуже хотілося цього. Шкода, що так сталося.
- Ностальгія по Львову була? Хоч Ви зараз вийшли з трохи чужої роздягальні, все одно ж все знайоме ...
- Так, безумовно, було таке. Частинка душі залишилася. Адже я грав у "Карпатах" не один рік. Я тут провів хороший час. Що б не сталося, "Карпати" завжди залишаться в моєму серці.
- В одному з перших матчів за "Дніпро" Ви поцілували емблему клубу. Для Вас цей жест багато що означає?
- Читав статтю з цього приводу. У якому б клубі не грав, я завжди буду за нього віддаватися. Для своєї команди я готовий робити все. Зараз я це роблю за "Дніпро", раніше це робив за "Карпати". Що б мені не говорили, я вважаю, що повинен поважати традиції цієї команди.