Народ, який себе ототожнює з командою «Карпати», на мою думку, ніколи не мав і немає жодних сентиментів до тих хто вдягає зелено-білі футболки. Особливо, коли справи в колективі не надто ладяться, одразу випливає неприязнь до «своїх» гравців. І, треба такому статися, що сьогоднішні мої спостереження після матчу з «Дніпром» цілком підтвердились. Молодь, розігріта емоціями, зібралась при вході-виході членів команди зі стадіону до автобуса і незважаючи на щільний заслон правоохоронців, домагалася зустрічі на …розмову з кимсь із футболістів. Однак на гасла «Скільки можна?» і «Підійди!» ніхто не мав наміру на зближення. Гравці хутко поспішали до салону автобуса.
Єдино естонець Зеньов, не розуміючи нічого і не очікуючи у панському місті якоїсь небезпеки, затримався біля групки розбишак. Один з них лупнув футболіста по плечах, що Сергєй аж здригнувся. Стало не пособі і страшно за футболіста і за …того, хто його так палко потряс.
На щастя, люди у формі миттєво «розрулили» ситуацію і «герой» у супроводі охоронців опинився ізольованим від «товаришів», які у свою чергу, на всі можливі благання в перемішку з вульгарними словами і це навпроти каплички Матері Божої (!) «домагалися» для свого волі. На щастя, реакція міліціонерів виявилась непохитною.
Так, хтось з юрби доводив, що це не удар, а лиши дружнє поплескування. Але, чи такого «поплескування» бажав собі естонець, який рано чи пізно повернеться до дому і розповідатиме знайомим про міцні львівські обійми і такі поплескування.
Але ми заявляємо на кожному розі про свою европейскість і тд. А не навчились уроків доброї галицької шляхетності.