Нещодавно погасли вогні XXVI Всесвітньої літньої Універсіади у китайському Шеньчжені. Участь у ній взяв і випускник львівського державного університету фізичної культури Дмитро Грачов. І не просто взяв, а виборов бронзову нагороду у змаганнях змішаних команд разом із харків’янкою Ніною Мильченко. Зараз Дмитро перебуває в Алушті на зборах, де готується до наступних змагань. «СПОРТИВКА» зателефонувала нашому лучнику та поспілкувалася з ним про виступ на Універсіаді, наступні змагання та неспортивне життя.
-Мені вже втретє довелося взяти участь в Універсіаді. Це дуже позитивний позитивний, дуже хороший старт. Це свого роду міні-олімпійські ігри. Адже вся збірна України з різних видів спорту збирається в одному будинку, в одному місці. Ми постійно слідкуємо за виступами один одного, а це дуже приємно, коли тебе підтримують, коли панує позитивний змагальний позитивний дух. Тому враження дуже хороші від Універсіади.
-Як оцінюєш свій виступ у Шеньчжені?
-Хотілося б завоювати медаль в особистому заліку, але, на жаль, не вдалося цього зробити. Трішки програв першому номері, який йшов згідно кваліфікації першим. Однак, вдалося у міксті вибороти бронзову медаль разом із Ніною Мильченко, ми перемогли італійських спортсменів. Звісно, що здобуття нагороди викликає приємні, позитивні враження. Був важкий суперник, але нам вдалося його перемогти.
-Перед Універсіадою на етапі Кубка світу в США в Огдені тобі вдалося виступити набагато краще ніж у Шеньчжені. Такий щільний змагальний та тренувальний графік якимось чином впливає на психологічний та фізичний стан?
-Звісно, що накладається і має вплив. Адже відразу після етапу Кубка світу в Огдені відразу через день я полетів на Універсіаду в Китай. А це переліт, зміна часових поясів. Загалом трьох, бо зараз я вже в Україні. Тому зараз йде свого роду реакліматизація. Стан зараз трішки важкуватий, треба відновлювати сили, а на це, звісно, потрібен час. А щодо щільного графіку, то мені до нього не звикати. Адже я вже не вперше у такому щільному графіку та ритмі. Однак, все рівно важко.
-Дмитре, розповіси більш детальніше про тренувальний збір в Алушті та про підготовку до наступних змагань?
-Збір проходить добре, готуємося до наступного тренувального збору, який розпочнеться 16 вересня, а там 23-24 числа поїду на Фінал Кубка світу, в якому братиме участь вісім найкращих лучників, а потім передолімпійський тиждень.
-Які цілі ставиш на Фінал Кубка світу?
-Цілі, звісно, максимальні. Хочу пробитися у фінал та здобути у ньому перемогу. Однак розумію, що склад його учасників хоча й невеликий, лише вісім спортсменів, але ця вісімка найкращих лучників світу, яка зараз знаходиться в найкращій формі. Тому тут, як кажуть 50 на 50.
-А де відбудеться Фінал Кубка світу?
-У Стамбулі, Туреччина.
-А чи доводилося раніше виступати в Туреччині і, взагалі, чи відіграє роль країна, в якій проходять змагання. Тобто чи є для тебе фартові та не фартові країни?
-Про фарт дуже важко говорити. Адже одного разу в цій країні може не повезти, а от вже наступного разу навпаки все може скластися якнайкраще у плані фарту. Тобто тут важко дати однозначну відповідь. Щодо Туреччини то в ній виступав вже не раз. І в Анталії, і в Ізмірі стріляв, а от у Стамбулі ще ні. Однак, для мене це принципового значення немає, в якій саме країні виступати.
-Збори в Алушті пов’язані з тим, що кліматичні умови Криму більш наближені до клімату Туреччини?
-Ні. Цей збір не проводиться спеціально під Фінал Кубка у Туреччині.
-Зараз ти навчаєшся в Харківській Академії. Власне, як вдається поєднувати все це. Адже ти живеш у Львові, навчаєшся у Харкові, та ще й до всього береш участь у багатьох змаганнях?
-До мене в Харкові дуже хороше відношення. Саме тому, мабуть, свого часу й пішов навчатися туди. Це вже було після закінчення четвертого курсу Львівського державного Університету фізичної культури. У Львові я отримав диплом спеціаліста, а вже на магістратуру я поїхав вчитися до Харкова.
-А чому поїхав у Харків?
-Передусім тому, що там набагато кращі умови та відношення до спорту. Адже у нас до спортсменів, які займаються професійно спортом, або ж стоять на дорозі професійного спорту чомусь відносилися з нерозумінням. Для мене це дивно, я не розумію, чому так. Але, маємо те, що маємо, і я навчаюся у Харкові.
-Зараз у тебе вдалий період, ти потрапив до Фіналу Кубка, вісімки кращих світових лучників та й в Україні ти є лідером. У чому секрет успіху?
-Мабуть, у відношенні до тієї справи, якою займаюся. Адже стрільба з лука – це творчий вид спорту, на мій погляд. Важко дати однозначну відповідь. Адже вся українська команда працює приблизно однаково… Якщо, наприклад, у цьому сезоні я кращий, то у позаминулому сезоні був Віктор Рубан і він також залишається класним лучником. Можливо, наступного року комусь іншому вдасться показувати хороші результати та краще виступати. Сподіваюся, що це знову буду я.
-Які в тебе захоплення та уподобання?
-Часу не так вже й багато на інші уподобання, графік дуже щільний. Адже цього року максимум удома я був чотири дні. А так все по одному-два дні. Люблю читати. Захоплення – це моя сім’я. А от іншими видами спорту просто немає часу щоб займатися. Іноді граю футбол. Також у мене є собака породи німецька вівчарка. До речі, про неї мріяли з дитинства і я, і моя дружина Аліна. У цьому плані наші мрії співпали. У нас з дружиною дуже хороші відносини. Вона повністю розуміє мене, розуміє мою професійну діяльність. Звісно, що коли я десь на змаганнях, то ми скучаємо одне за одним. Однак, є повне розуміння того, що це – робота і цю роту треба виконувати. Тому жодних сварок не виникає. До речі, вона зараз перебуває зі мною в Алушті і відпочиває.