У вітчизняних ЗМІ появилась інформація, що фахівці ФАРЕ – чесні та неупереджені. Я у цьому навіть на мить не сумніваюся. Більше того, вірю, що воно так і є…
Тому, шановні панове, якщо вами «знайдені» на львівському стадіоні заборонні факти настільки крамольні для суспільства, то чому ви так довго мовчали та зволікали із прийняттям цього карального рішення? І ще одне. Де факти тої глумливої поведінки українських вболівальників на адресу нашого бразильця Едмара?
Адже давно усім відомо про неупереджену, а навіть товариську поведінку українців до іноземців. Так, було у вересні 1939, коли галичани з квітами зустрічали більшовиків, а потім так само - фашистів. Робилось це з надією про незалежність. Мовляв, прийшли ті, хто сприятиме нам у побудові держави Україна. На жаль, наші предки в обох випадках …помилилися. А, як ми гостинно провели ЄВРО-2012…
Тепер про номер 88. Наскільки мені відомого, жодного банера з таким зображенням у Львові на стадіоні не було. Можливо хтось і був зодягнений у майку з подібним номером? Але, як тоді поступати з футболістами, які виступають в українських змаганнях у майках, на яких красується ігровий номер – 88?
Хоча в нумерології набір цифр 88, крім інших, має і таке тлумачення: «У людини розвинене почуття обов’язку. Дивовижна готовність допомагати ближньому. Ця людина - прекрасний сім’янин, але залежна від непорядних».
Свої знання ви, ймовірно, «черпали» з інформаційних джерел українофобів з Росії, а можливо й доморощених, яких, на превеликий жаль, у нашій державі не бракує. А можливо якийсь сірий кардинал виявився зацікавлений у тому, аби цей надзвичайно великої ваги матч для обох народів, що розбудовують свої добросусідські відносини, відбувся при …порожніх трибунах? Питань – багато, відповідей – мало.
Розумію, що спортивний стадіон не місце для політичних забав. Але для галичан і більшості мешканців України портрети на прапорах Сагайдачного, Коновальця, Шухевича чи Бандери, як і зображення «галицького лева», який використовувала на уніформі Дивізія добровольців СС «Галичина», що в роки Другої світової війни, одночасно, вважалось гербом українського Львова. Прапор, розмальований у червоно-чорних кольорах, також потрапив до списку заборонених. Проте усі ці символи, не що інше, як би цього комусь не хотілось, але це - пошанівок українців до історії та минулого.
Однак завдяки «пильності» ваших фахівців, на світ Божий, появилося скандальне рішення, щодо дискваліфікації стадіону «Львів Арена» терміном аж на п’ять (!) років, який і без цієї кари залишався бездіяльним.
Проте такий компетентний орган, який присягається у своїй правоті, додатково позбавив 41 тисячу 307 глядачів братніх народів, які понад рік тому спільно з європейською спільнотою провели дивовижно цікавий чемпіонат Європи, можливості підтримувати свої національні команди у Харкові на красені-стадіоні НСК «Металіст». А можливо це шлейф сумного демонтажу пам’яткової плити видатному українському філологу Юрію Шевельову?
На мою думку, все це, не що інше, як надзвичайно цікаве, а навіть суперечливо-вибіркове ставлення до історії України, яке склалося не тільки у такої поважної міжнародної організації, якою є ФАРЕ, а особливо у вітчизняних і навіть на урядових рівнях.
Офіційний сайт FARE прокоментував рішення ФІФА відносно покарання збірної України, яка свій найближчий матч проти Польщі змушена провести без підтримки уболівальників: «У пресі поширені сумніви в особах і мотивації спостерігачів FARE, що відвідали матч Україна - Сан-Марино у Львові. Усі фахівці, послані організацією на стадіон, входять до списків міжнародних спостерігачів. У них є знання про футбольне середовище, вони нейтральні та неупереджені. Нейтральність їх виведень гарантована і є частиною нашої системи. Але ми розчаровані деякими коментарями відносно FARE, які з’явилися в Україні. Будь-які спроби залякування або тиску на фахівців FARE викличуть пильну увагу міжнародних органів із захисту прав людини», - свідчить заява.
Отож, я, скромний журналіст, навіть гадки не маю когось повчати чи тим більше піддавати критиці чиєсь рішення. Намагаюся лише знайти варіанти порозуміння того, що сталося, аби у майбутньому на вітчизняних стадіонах врешті-решт запанували такі ж норми вболівання, яким пишаються фанати в Англії чи Німеччині. Бо, на мою думку, вчитися необхідно не на власних помилках, а на кращих зразках.
Нагадаю ще раз, що саме з подачі FARE ФІФА винесла свій вердикт про покарання не тільки українців, але й поляків. Наші сусіди з Євросоюзу також позбавлені можливості перебувати поруч з своєю командою у цей важкий для їхньої репрезентації час.
Президент Федерації футболу України Анатолій Коньков, коментуючи інформацію стосовно санкцій ФІФА, зазначив: «ФФУ робить все для того, щоб національний футбол розвивався з кожним днем і виходив на новий рівень. В той же час, ми знаємо, що є сила, направлена на дискредитацію українського футболу та всієї нації…»
Цікаво, як це сталося, що знали про «СИЛУ» і допустили її до такого ганебного вибрику. Невже товариш С. Стороженко нічого не зрозумів після київського уроку (кара для «Динамо» при порожніх трибунах на матч ЛЄ, - О.П.) і допустився чергового проколу в своїй роботі над правовою безпекою на стадіонах. Одним словом заслужений харків’янин проморгав ще один важливий момент, задля того щоб 11 жовтня у Харкові небо не було безхмаре.
Адже до матчу з сан-маринцями уся країна не приховувала свого задоволення з підтримки львівською публікою національної команди України. Дивно, що тоді ні у кого не виникало асоціацій з расизмом, фашизмом чи будь-якими іншими радикальним проявами.
Коньков Анатолій Дмитрович, замість волання про допомогу і подання апеляції та встановлення істини про справедливість, ні, не в судах, а в здоровому глузді, засудив поведінку українських глядачів на трибунах, і з …мудрістю погодився прийняти та виконати рішення ФІФА.
Цікаво, куди вмить поховались вітчизняні розумні та виважені сивочолі голови, поважні комітети та міністерства. Хоча на сполох треба було бити …давно.
На щастя, свій дипломатичний хист проявив головний тренер «синьо-золотих» Михайло Фоменко, кажучи: «До чого тут Харків по відношенні до Львова? Незрозуміло…»
Про свою готовність допомогти розібратися у цій непростій ситуації висловився віце-президент УЄФА Григорій Суркіс. Тож надія жевріє.
За словами пана Конькова, маємо сили для того, аби вийти із цієї ситуації з високо піднятою головою. Та, на мою думку, не менш важливо, щоб при виході хтось не вдарився тією ж головою об одвірок…