17 серпня – визначна і пам’ятна дата для всього львівського футболу. Цього дня у 1969 році львівські «Карпати» здолали у фінальному матчі Кубка СРСР ростовський СКА і здобули почесний трофей для усієї України.
Сьогодні виповнилось 46 років з дня тієї тріумфальної перемоги. З цього часу в команді «зелено-білих» змінилося чимало поколінь, але жодному не вдалося підкорити подібну вершину, ані в історії радянського футболу, ані українського.
Так, в історії львівського клубу було три щасливі миті «малих золотих медалей» і два фінали національного Кубку і євро кубкові матчі, але на фоні московського кришталю вони не такі блискучі. Тому ця єдина славна дата, яка вимагає до себе відповідного ставлення, а футболістам, які спричинилися до цього подвигу, необхідно віддати належну шану. Бо вони – ГЕРОЇ!
На зустріч із Кубком
Кубок традиційно дивував громадськість сенсаційними результатами і подіями. Однак стара футбольна мудрість засвідчує: «Перед Кубком усі рівні». І гравці «Карпат», показавши бійцівський характер, вміння до безкомпромісних дій і любов до атаки таки скористалися своїм шансом на тріумф. Кубковий сезон провели рівно та практично в одному складі. Ось, як воно було:
- 1/64 фіналу. 4 і 5 квітня. «Азовець» (Жданов) – «Карпати» (Львів) 0:0 (0:0), 1:2 (1:2)
- 1/32 фіналу. 17 травня. «Карпати» (Львів) – СКА (Одеса) 1:0 (0:0)
- 1/16 фіналу 22 травня. «Карпати» (Львів) – «Арарат» (Єреван) 2:1 (0:0, 0:0, 0:0, 2:1)
- 1/8 фіналу. 28 червня. «Карпати» (Львів) – «Чорноморець» (Одеса) 2:0 (0:0)
- 1/4 фіналу. 14 липня. «Труд» (Воронеж) – «Карпати» (Львів) 0:1 (0:1)
- 1/2 фіналу. 19 липня. «Карпати» (Львів) – «Суднобудівник» (Миколаїв) 2:0 (2:0)
- Фінал. 17 серпня. СКА (Ростов-на-Дону) – «Карпати» (Львів) 1:2 (1:0)
Цього дня львів’яни показали футбол високого стилю та показали стійкість волі.
Голова Федерації футболу Валентин Гранаткін вручив переможцям кришталеву здобич з фігуркою гравця на срібній накривці. А ростовський обком ВЛКСМ нагородив тренера-переможця фіналу Юста транзистором «Spidola.
Перемога «Карпат» набрала й політичного відтінку: 30-річчя приєднання Західної України до Радянської співпало із здобуттям Кубка СРСР. Це – найвища вершина у біографії «Карпат»! Львівські футболісти втомлені, але Кубок зробив їх такими, якими ми звикли їх бачити – усміхненими і дужими хлопцями.
Варто згадати і належно вшанувати славних героїв, які спричинилися до кришталевої перемоги, бодай згадкою. Це начальник команди Карло Мікльош, старший тренер Ернест Юст, тренер Юрій Сусла, лікарі Анатолій Картиш і Томаш Лєспух, адміністратор Володимир Ільченко, гравці Віктор Турпак, Михайло Лупол, Петро Данильчук, Ростислав Поточняк, Валерій Сиров, Іван Герег, Михайло Сарабін, Юрій Бондаренко, Лев Броварський, Ігор Кульчицький, Роман Покора, Володимир Булгаков, Володимир Данилюк, Янош Габовда, Геннадій Лихачов, Богдан Грещак, Юрій Басалик, Анатолій Шидловський, Петро Андрейчик.
Саме ці люди «прописали» кришталевий Кубок у Львові та на вічно вписали свої імена в історію клубу «Карпати» (Львів). За це Вам, дорогі карпатці, наше багатотисячне ДЯКУЄМО!
Де ви, славні герої?
Роки невблаганні, летять безупинно. Ось, як розпорядилися роки долями гравців команди, яка досягла найвищого тріумфу.
Ернест ЮСТ. Тренер, який здобув з командою найвищих результатів, але залишився з нічим. Помер у місті Печ (Угорщина) 21.04.1992 р.
Карло МІКЛЬОШ. На посаді начальника команди зумів поставити клуб на професійний рівень. На початку 90-х років президент ФК «Карпати». Почесний громадянин Львова. Його іменем названо одну з вулиць міста Льова. Помер у Львові 31.05.2003 р.
Юрій СУСЛА. Єдиний в історії команди, хто трудиться з першого дня його заснування клубу. Продовжує готувати воротарів при ДЮШОР «Карпати».
Віктор ТУРПАК. Воротар. У футболі зазнав радості, але у приватному житті особливого щастя не мав. Помер у Львові 18.04.1998 р.
Михайло ЛУПОЛ. Передчасно пішов з футболу, аби залишитись йому вірним.
Іван ГЕРЕГ. Був директором ДЮШОР «Карпати». Перекваліфікувався в успішного бізнесмена.
Ростислав ПОТОЧНЯК. Завжди виважений і строгий в оцінках. Працює у ДЮСШ–4 (тренер-методист).
Петро ДАНИЛЬЧУК. Петро Андрійович, як його величали тренери і партнери, був Футболістом з великої букви, але приватне життя не склалося. Помер у Львові 05.05.2008 р.
Валерій СИРОВ. На футбольному полі – гроза авторитетів, проте роки своє беруть. Пенсіонер.
Лев БРОВАРСЬКИЙ. Справжня легенда львівських «Карпат». Був великим футболістом, став хорошим тренером і залишився просто доброю людиною. Його іменем названо одну з вулиць міста Льова. Помер у Львові 04.06.2009 р.
Володимир БУЛГАКОВ. Гравець-індивідуаліст, тренер-новатор. Футболу був відданий до останнього дня життя. Помер у Львові 18.5.2003 р.
Володимир ДАНИЛЮК. Весельчак, цікавий і щирий співрозмовник. Людина-гол! Виховав олімпійського чемпіона В. Татарчука. Працює у Львівському ЛУФК (тренер-викладач).
Янош ГАБОВДА. Футбольна кар’єра, як лотерея. З життя не зумів взяти те, на що по-справжньому заслужив. Помер в Мукачеве 21.10.1986 р.
Ігор КУЛЬЧИЦЬКИЙ. Любить про себе говорити: «Жива легенда «Карпат». Більше нічого додати. Працює у ДЮСШ–4 (тренер-викладач).
Геннадій ЛИХАЧОВ. Відважний і винахідливий на футбольному полі та настільки ж скромний за його межами.
Богдан ГРЕЩАК. Людина-душа. Завжди готовий поспішити з допомогою тому хто її потребує. Виховав чемпіона світу з футболу Ю. Мокрицького. Тренер ДЮСШ-4 (тренер-методист).
Юрій БОНДАРЕНКО. Кращі роки віддав футболу. Зараз страховий агент.
Юрій БАСАЛИК. Неординарний футболіст, який завжди відстоював свою думку. Помер у Львові 16.09.1982 р.
Михайло САРАБІН. Життя пролетіло як пісня. Помер у Львові 31.03.2000 р.
Роман ПОКОРА. Був у футболі і залишається у ньому на тренерському посту.
Анатолій ШИДЛОВСЬКИЙ. Не провів з командою жодного кубкового матчу, але на всіх матчах був у резерві. Пенсіонер.