Якщо ти здоровий та сильний і дужий,
Нічого ніде не болить,
До всього цікавий ти і не байдужий…
У Львові завершується літній спортивний сезон. Легкоатлети, волейболісти, баскетболісти, гандболісти, плавці могли б примірятися до розіграшів останніх змагань та підраховували б свої залікові очки, але любительський спорт в місті поволі вмирає. На сучасні спортивні споруди не всі спроможні ходити по тій же причині браку коштів. Спортсмени-професіонали ще якось товчуть воду у ступі, а ось школярам, не зайнятим у спеціалізованих школах і організаціях, за великим рахунком, залишається проведення «першостей» міста чи вуличних змагань не на свіжому повітрі, а біля екранів комп’ютерів. Подібна ситуація і з аматорами-фізкультурниками, тобто людьми, для яких спорт не засіб заробітку, а бажання гартування власного тіла.
Львів у всі віки славився високою фізичною культурою і спортом - це у місті Лева засновано перші «соколи», «січі», «луги» і тд. Спортивні товариства існували повсюди, а утримувались найчастіше завдяки тим, хто проявляв любов до спорту і дбав про красу свого тіла та …здоров’я. Множився спортивний бум і в роки радянського правління від дитячого до ветеранського рівнів…
А з чим ми живемо зараз у незалежному місті давно позбавленому панського ярма і без комуністичних пут? Спортивні осередки клубій і організації працюють плідно, але, на мою думку, більше на …папері. Тож аби переконатися у нинішньому стані фізкультурного життя міста Лева, я відправився, як радив духовний батько українського спорту Іван Боберський на …прогульку.
Подався у напрямку дільниці Підголоско, далі звернув на Топольну, звідкіля навпроти тролейбусної зупинки «Інструментальний завод» на мене, зі старту вул. Гетьмана Мазепи, із благаючим поглядом та повний розпачі, серед лісових хащ, споглядав спортивний комплекс «Спартак». Хоча правильніше написати – місце, що залишилося від згаданого красеня. А офіційне відкриття цієї кузні здоров’я для львів’ян відбулося 15 червня 1947 року. Як згадували наші ветерани: «Там було усе необхідне для спортсменів…».
Територія майданчика розташована на південній стороні міста. Звідкіля сонячні промені могли б щедро обігрівати молодь у моменти плавби, стрибків у воду, чи занять іншими ігровими видами спорту на чистому повітрі, або й просто тішитись життю під час руханки без турнірної відповідальності.
І ось, що я застав на місці, де колись джерельною водою билося життя фізкультурників Львова: купи сміття у височенній траві. Але це не залишки часів панської Польщі, воно наше – «незалежне»! Усі будівлі перетворені у руїни. Хоча, тут не відбувалося жодних військових боїв і не розривалися бомби. Не було тут і гучних «розборок» всіляких угрупувань. Від колишніх ґрунтовних будівель залишились лише фрагменти стін. Від трибун – ледь видна цементна основа. Місце басейну занесло мулом, який проріс травою. Все, що надавалося до чогось, розтягнули сусіди-львів’яни для власних потреб. Так, так панове, і прошу нікого не обурюватися. Бо це наша «активність» і «байдужість» довели майданчик до такого стану.
Намагався я визначити, де ж парадний вхід? Там, де він би мав буди стоїть залізобетонна огорожа. Але у лісосмузі (!) уторовано стезю, якою активно курсують вантажівки з будматеріалами. Адже навкруги киплять будівельні роботи і зводяться дві житлові висотки. Залишилося асфальтувати і «завтра» автівки власників нових квартир з шиком експлуатуватимуть спартаківську площу.
Хоча значно цінніші скарби навчаються у спеціалізованій школі №81 ім. П. Сагайдачного, для яких першочергово мав би діяти цей, Богом забутий, а людьми знищений, спортивний майданчик.
Також тут могли б працювати і випускники Львівського Інфізу та розвивати у львівських дівчат і хлопців любов до багатьох видів спорту. Тим часом на «Спартаку» «прописався» бардак.
Пробував з’ясувати у місцевих, - хто винен, що ця територія має такий вигляд? Але бажаючих до спілкування бракувало. Хтось щиро розводив руками, а хтось казав: «Отака наша влада!».
Однак пан Василь, який не побажав назвати свого прізвища, пояснив це такими словами: «Пам’ятаю, як у 90-х роках у Львові активно трудися такий собі фізкультурник із кінокамерою, потім навіть став депутатом ВР, ось він і пробував провернути у спайці з представниками міліції якийсь шахер-махер. Відділення внутрішніх справ, яке містилося у будинку на вул. Чайковського, прагнуло отримати ці землі у своє користування. А згаданий будинок вони повинні були звільнити для потреб пана «спортсмена». Проте обласні сесії кілька разів зривали цю угоду, а площа перетворювалась у смітник, який ви застали. Тепер тут уже господарюють безлад і будівельники».
Можна було зробити значно більше фотографій, але і вони, мабуть, уже не в змозі врятувати, колись, славний «Спартак». Хоча львів’яни-старожили досі пам’ятають, що на цій території, колись діяв басейн з вишкою і трибунами, спортивні та відпочинкові зали. А ще тут була присутня їхня …молодість!
Сьогодні перед простими мешканцями Львова гостро стоїть проблема плавальних басейнів, комплексних спортмайданчиків, тирів і тд. До речі, Палац спорту «Спартак», який знаходиться у протилежному куті міста частіше перетворюється у палац кольорових …ярмарок. Тож найвища пора вжити дійових заходів для змін на краще.
Для початку варто було б вичистити сміття і зупинити вторгнення будівельників на подальшу територію майданчика. Необхідно припинити політичну тріпотню про те, хто щиріший патріот і хто більше зробив для Львова та України. Адже сміття валяється свободо під ногами кожного, кому дорога Батьківщина. Складається враження, що жодне …мерське око вперто не зауважує цього безладу. Хоча, неозброєним оком видно, який хаос опанував наше місто.
Тож, панове з владними портфелями – без піарів! Оскільки – найвища пора припинити займатися пудренням і лакуванням мозків. А беріться за солідну роботу. Адже саме за неї, здається, отримуєте заробітні плати, а буває і премії. Бо, як показують факти робите не так вже й багато для Львова чи України. А це стосується від районних до обласних рад, спорткомітетів і, мабуть, прокуратури. Адже, як відомо Україна активно очищається від гнилі і навіть включилась у боротьбу з корупцією.
Бо у період, коли путінське кудло втягнуло нашу державу у воєнні дії, над Україною повисла серйозна проблема територіальної втрати земель і незалежності країни. Ми повинні бути багатими, а не бідними. Бо багатих не тільки шанують, але й …бояться. А бідність, як відомо, спричиняється до того, що втрачаємо самоповагу та здорову і файну молодь. Тож не забуваймо, що спорту потрібна сильна нація, яка спроможна стати на захист держави. Що Україна вже довела на Майдані, а тепер народ і армія доводять свою силу на сході.
P.S. Мої наміри щирі. Нікого ні у чому не підозрюю, але прагну бути зрозумілим тими, хто у Львові схвалює рішення та підписує важливі для міста і народу документи. А спільнота не повинна дрімати і дозволяти нікому себе дурити чи обкрадати. На черзі матеріали про не менш печальні стадіони «Сільмашу», «Торпедо», «Кінескопу», «Сокола» …
В здоровому тiлi - здоровий дух. Перетворено в архаїзм
Попри цi колони проходили тисячi львiв'ян за здоров'ям
Хтось будує, хтось руйнує...
Колись у цих примiщеннях працювали роздягальнi i тренувальнi зали
Попри свiтло вiкно в нiкуди
Жодної живої душi на Спартаку. Навiть головний господар виписався. Бо на смiтнику не можливо вижити.
Був час, що тут пiдiгрiвали воду для басейну
Був час, що тут пiдiгрiвали воду для басейну
Це мiсце басейну, точнiше все, що вiд нього залишилось
Це мiсце басейну, точнiше все, що вiд нього залишилось. Трибуни.
Це мiсце басейну, точнiше все, що вiд нього залишилось
А був час, що тут вирувало фiзкультурне життя
Тож кому на право, а кому влiво
Єдине, що не перевелося - це джерело, яке мiсцевим мешканцям дає можливiсть вживати чисту воду, а комусь i економити грошi на водi
В добу розвинутого комунiзму це фото потрапило б до популярноi рубрики ДВА СВIТИ
Якщо хтось думає, що ця дорога веде до Спартака, то мушу розчарувати. Це стязя до новобудов, якi з кожним метром врiзаються в спортмайданчик
Очевидно це останнi спартакiвцi