Вчора, 11 червня, свій 26-ий день народження відсвяткувала одна з найдосвідченіших гандболісток львівської «Галичанки» Олеся Парандій.
Олеся пройшла з «Галичанкою» увесь непростий шлях до чемпіонства: від останніх місць у турнірній таблиці чемпіонату України (Суперліга) до впевненого утвердження в лідерках вітчизняного гандболу. Що цікаво: як правило, до «Галичанки» гравчинь відбирають з Львівського училища фізичної культури (ЛУФК), але Олеся чи не єдина гандболістка, яка в ЛУФК не навчалася. Отож, розповімо, як дівчина опинилася в команді, яким чином пов’язана з боксом та ще дещо цікаве.
- Родом я з Хмельницького, - розпочинає розмову Олеся. - В спорт потрапила ще у дитинстві, напевно, класі в четвертому. Старший брат займався дзюдо і я теж вирішила спробувати. Але на цьому не зупинилася і впродовж кількох років змінювала різні секції - шукала себе.
- Окрім дзюдо, які види спорту опановувала?
- Карате та велоспорт.
- Коли ж знайшла свій вид спорту – гандбол?
- Мої подруги записалися на секцію гандболу, тренування проходили у нашій школі, тож було зручно їх відвідувати. Але я спочатку зовсім не розглядала цей варіант, оскільки тоді займалася велоспортом. Та все ж подруги заінтригували мене. Вирішила піти лише задля цікавості, а мене серйозно захопив цей вид спорту. Так, в 11 чи 12 років я потрапила на гандбол. Першими тренерами були Світлана та Василь Дроботи. Невдовзі перейшла у місцеву дитячо-юнацьку спортивну школу до прекрасного тренера Ірини Колісецької, яка утвердила у мені бажання займатися і розвиватися професійно. З 8 класу розпочала грати у чемпіонаті України Вищої ліги за ГК «Хмельничанку».
- Мабуть, там тебе і помітили тренери «Галичанки» та запросили до команди?
- Зовсім ні. «Галичанка» на той час мала настільки сильний склад, що годі й було мріяти про потрапляння до команди. Після закінчення загальноосвітньої школи я поступила до Львівського державного університету фізичної культури та розпочала тренуватись з «Галичанкою-2». Але тоді вже в клубі були фінансові проблеми. Фінансова криза призвела до того, що «Галичанку» залишили провідні гравці. Другу команду розпустили, намагаючись зберегти хоча б першу. До «Галичанки» почали набирати молодь - так і я, студентка-першокурсниця, опинилася там. Тоді тренером був ще Георгій Воронов, а незабаром «Галичанку» очолив Василь Козар. Ми всі багато та важко працювали й поступово досягли бажаного. Спершу у чемпіонаті України серед гандбольних команд Суперліги «доросли» до «срібла», яке завойовували двічі. І врешті здобули «золото» і виграємо вже три сезони поспіль.
- Отож, у спорті все склалося якнайкраще! А щодо особистого життя?
- Є близька людина, яка мене завжди підтримує.
- Твій хлопець - спортсмен?
- Колись займався боксом, а зараз тренує, а також працює в тренажерному залі.
Довідка.
Олеся Парандій, 26 років.
Народилася 11 червня 1991 року у Хмельницькому.
Гандболістка ГК «Галичанка».
Майстер спорту.
Ігрове амплуа: права крайня (№ 8).
Ріст160 см, вага54 кг.
Досягнення:
на всеукраїнській арені: триразова чемпіонка України у жіночій Суперлізі. Двічі володарка Кубка України – у 2016 та 2017 рр. Володарка Суперкубка України-2016.
на міжнародній арені: півфіналістка Кубка Виклику-2015. Учасниця Кубків ЄГФ (Європейської гандбольної федерації) сезонів 2015/2016 та 2016/17 рр. Бронзова призерка Балтійської гандбольної ліги серед жінок (2016/17 рр.). В межах Балтійської ліги визнавалася найкращою гравчинею (V тур).
Освіта. Вища, у 2013 р. закінчила Львівський державний університет фізичної культури, факультет "Спорту" , кваліфікація тренер, викладач фізичного виховання.
Хобі. Любить читати книги, дивитися документальні фільми, вишивати бісером.
Життєве кредо. Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.
Підготувала Наталія Васьо
Усі фото надані героїнею публікації.