З сумом повідомляємо, що цей примірник тижневика «Карпати» (від 9 липня 2013 року № 27-28 (715), - авт.) – останній. Таким виявилось прощання нинішнього редакційного складу карпатського інформаційного друкованого органу з читачами і прихильниками львівської команди.
У пору, так званого Міленіуму, коли Інтернет ще не набрав потужної сили, але немов непосидючий бешкетник, вперто рачкував у всі можливі куточки наших осель і …офісів. А коли вже вдерся, майже дармово, миттєво запускав у мізки обивателів не тільки тих, що у капцях, але, що найгірше, за робочими столами, свої «щупальці». Тоді вже годі було цього непроханого, але бажаного гостя, позбутися. Друкованим ЗМІ довелося вести боротьбу проти нової епохи - електроніки. Більшість поступається, але тільки тому, що не прагнули кращого.
Проте читачі, котрі виховані на періодиці та літературі, все ж віддають перевагу «живій» газеті або книжці, а не штучним принадам сучасності.
Свого часу, саме за ініціативи Петра Димінського, 3 вересня 2001 року відродився клубний бюлетень під біло-зеленою «шапкою» «Карпати». Відновлення газети, далося напрочуд легко. Хоча й тоді кошти рахувались, ой ще й як. Реалізація приносила, нехай і незначну виручку, але за правильного підходу зле не було, бо гроші люблять порядок і звітність.
Чи сьогодні в клубі раціонально розпоряджуються коштами, я не берусь над цим розмірковувати, бо не знаю цієї кухні, та й не цікавлять мене чужі гроші. Однак суми, які клуб сплачує за всілякі штрафи чи розриви з гравцями і тренерами угод про співпрацю у порівнянні з утримуванням газети, на мою думку, - крапля в морі. Жаль, що й фанатам, особливо тим з середовища «Завжди вірних», доля друкованої газети виявилась байдужою… А можливо усі нараз залежні від кризи, про яку геть усі говорять навкруги.
Газета «Карпати» з року на рік, хоча й натикаючись на певні перешкоди, але завжди несла своїм, обраним, читачам необхідну інформацію про стан команди та її гравців і ще щось на «закуску». Безперечно інформація подавалась, як казав святої пам’яті Роберт Ігнат, - причесаною, але було слово і слово своє. Тепер його не стало…
Ось окремі думки з приводу невиходу газети:
Олександр Філяєв, перший капітан «Карпат» з 1963 року: «Не варто було до цього допускати. Мені, наприклад, завжди цікаво почитати цю газету, адже я цій команді віддав чимало своїх зусиль. Тепер любителі «Карпат», на мою думку, осиротіли».
Ростислав Поточняк, володар кубка СРСР 1969 року: «Що ж, сьогодні багато чого нікому не потрібно. Особливо люди. Прикро, що таке трапилось з газетою».
Андрій Покладок, кращий бомбардир «Карпат» у національних чемпіонатах: «Очевидно криза добралась і до нашої газети. Тепер доведеться віддавати перевагу іншим виданням».
Андрій Бісик, вболівальник з сорокарічним стажем «зелено-білих», до матчу з ФК «Львів» 2009 року: «Таке враження, що зараз в «Карпатах» стан наближений до агонії. Хоча керівники клубу запевняють, у протилежному. Але, якщо вони не спроможні знайти кошти на газету, то грош їм ціна. Найвища пора, аби клуб зазнав змін на усіх керівних посадах. «Карпатами» повинні керувати і утримувати команду патріоти міста Лева, а не випадкові люди, які уже засиділись на своїх місцях».