Що вирізняє це інтерв’ю з-поміж решти подібних — Ігор Дедишин погодився говорити про "сакраментальне": клубний бюджет, фінансове становище Карпат, про майбутні витрати та навіть зарплати гравців, називаючи конкретні суми.
Утім, розмову почали з іншого – хоч про призначення Ігора Йовічевіча замість Олександра Севидова сказано немало, зокрема і самим Дедишиним, проте оминути цю тему було проблематично, позаяк принаймні у нас, журналістів Football.ua, залишилося чимало запитань щодо цього кадрового рішення.
РАДОЮ КЛУБУ ВИПИСАНО ТА ЗАТВЕРДЖЕНО, ЯКИЙ СТИЛЬ ГРИ ПОВИННІ СПОВІДУВАТИ КАРПАТИ. ЦІ ПРИНЦИПИ ДУЖЕ БЛИЗЬКІ ДО ТИХ, ЩО ЇХ ДОТРИМУЄТЬСЯ ЙОВІЧЕВІЧ
- Ігоре Михайловичу, в загальних рисах: чому саме Йовічевіч, а не хтось інший?
- Якщо ви помітили, ми нашу тренерську команду: і щодо наставників U-19, і U-21, сформували з місцевих фахівців, які працювали в нашій системі. Ми говоримо про Карпати – клуб, який не має великих фінансових можливостей. Отож цей "недолік" мусимо компенсувати іншим: працею, талантом і розумом. Не завжди все вирішують виключно гроші, хоча вони все ж вирішують багато. Окрім цього ми маємо звертати увагу на емоційне тло, адже вважаємо, що в Карпатах повинні грати якомога більше власних вихованців, місцевих футболістів. А хто може прищепити патріотизм краще, ніж тутешні тренери, які мають великий досвід виступів за Карпати? Чижевський, Зуб, Сапуга, Тлумак – це люди, які, на наш погляд, зможуть передати футболістам першочергово славнозвісний карпатівський дух. Тобто, багато хто знає про існування цього самого духу, але мало хто розуміє суть значення цього виразу.
- Гаразд, а які переваги були у Йовічевіча, скажімо, над перерахованими вами людьми?
- Він має майже трирічний досвід роботи в клубі. У нього є великий досвід, як гравця, і, найголовніше, що в ньому підкуповує – нестримне бажання розвиватися. Він навчається щоденно: дуже багато читає, черпає нову для себе інформацію, спілкується з людьми, які належать до різних тренерських шкіл, їздить на навчання, семінари. Ми хотіли мати молодого тренера, аби футболісти й наставник були ментально близькі завдяки відсутності великої різниці у віці. Окрім цього, у Йовічевіча є яскраво виражений тренерський інстинкт (який є не у кожного). Він ухвалює рішення, покладаючись не лише на знання, але й на ось цей інстинкт, не боючись нести відповідальність.
- А якщо аналізувати його роботу в юнацькій та молодіжній командах Карпат?
- На наш погляд, він доволі швидко зумів збудувати якісний навчально-тренувальний процес і поставити гру. Тобто коли дивишся на гру команди Йовічевіча – помітна ідея, яку він сповідує. І ця ідея близька нам. Якщо говорити про карпатівський стиль, то всі наші команди повинні мати одну філософію футболу. Це не означає, що всі команди повинні грати за схемою 4-3-3 чи 4-2-3-1. Схема не має жодного відношення до того, про що я кажу, тому що це – творчість тренера: один матч він може проводити з однією схемою, наступний – з іншою, в залежності від суперника. Я ж говорю про модель і філософію гри. Радою клубу виписано та затверджено, який стиль гри повинні сповідувати Карпати. Ось ці наші принципи дуже близькі до тих, що їх дотримується Йовічевіч.
- Можете розповісти про ці принципи в загальних рисах?
- Ми хочемо, щоби команда грала в комбінаційний футбол. Для нас це дуже важливо. Ми не хочемо приміром, аби м’яч з першої зони відразу опинявся в третій. Наші команди повинні контролювати ситуацію на полі, хід поєдинку, а для цього – контролювали м’яч. Ми прагнемо, аби крайні захисники частіше підключалися в атаку, і взагалі – щоби в атакувальних діях брали участь якомога більше гравців. Загалом, звісно, всі ці речі – звичайні принципи сучасного футболу. Але сучасний футбол можна по-різному будувати.