Ігор ЙОВІЧЕВІЧ, в.о. головного тренера «Карпат»
– Гадаю, глядачам сподобалася гра. Вона була динамічна, з результативним переворотом. Ми грали проти дуже кваліфікованою команди, гравці якої вже знають, що робитимуть з м’ячем, коли його отримають. У них вже є рішення, а це говорить про кваліфікацію нашого суперника. Для нас більше значення мав характер, дух, яким гордимося ми і хочемо, щоб ним гордилися і наші фанати. Наша команда грає до кінця, не зважаючи на результат. У нас є підтримка один одного, а це зміцнює колектив. І взагалі, ця гра продовжила позитивну тенденцію, що в нас існує. Ми заслужили набагато більше, але продовжуємо рухатися вперед. Тож я дякую команді за цю гру.
– Чи присутній у вас гіркий присмак? Все ж «Карпати» могли зробити результат ще до перерви, коли Кожанов пробив вище. Чи нічия – це межа мрій?
– Ми скористалися тим фактором, який був в «Металіста». У грі проти «Трабзонспора» наш суперник програв на останніх секундах, ми знаємо наскільки це впливає на команду. Ми це пройшли в матчі з запорізьким «Металургом». Після таких поєдинків не можеш 4 ночі спати. Бо прикро! Тож сьогодні треба було дати темп грі. Високий темп. Бо «Металіст» не мали часу для відновлення. Однак нам не вдалося так почати і темпу не було, ще й два голи пропустили. Але я все одно дуже горджуся своїми футболістами, підтримую їх навіть тоді, коли важко. Я розумію наших фанатів, які хочуть, щоб команда вигравала. Але спершу треба пройти важкою дорогою, щоб досягнути успіху. А я певен, що успіху ми досягнемо.
– Які цілі у вашої команди?
– Ми граємо кожен матч, як фінал Ліги чемпіонів. На «Динамо» будемо налаштовуватися як на останній матч в кар’єрі. Я дуже хочу побачити повний стадіон...
– Поясніть заміну воротаря. Ільющенков був в запасі, отже він здоровий.
– Він здоровий. Щодо Мисака, то треба відзначити його якісну працю на тренуваннях. Не можу на це закрити очі. Так само, як я даю шанс польовим гравцям, так само даю шанс Воротарю. Без претензій до Ільющенкова. Мисак зіграв впевнено. Він дав нашій команді стабільність, тож я подякував йому за гру.
– Де сьогодні краще зіграв Балажіц: у нападі чи в захисті?
– Ви бачите кінцевий результат. Цей гол приніс команді велику радість та впевненість, бажання працювати далі. Сьогодні не був досконалий матч, вже завтра ми проведемо аналіз і будемо працювати над помилками. Не можемо втекти від того, що Балажіц став кращим бомбардиром команди і це парадокс. Але треба зрозуміти, що футболісти шукають себе, вони ще не зіграні. Треба час, щоб зігратися. Знаєте, я зараз спілкуюся з відомими тренерами, які тренують іспанські клуби і грають у Лізі чемпіонів. Вони мені кажуть: «Спокійно, це не спринт на 100 метрів, це марафон. Для того, щоб налагодити гру в захисті, треба рік. А ще треба налагодити діагональну страховку, гра у фазі атаки через трикутники... Це ще довше.
– Який кредит довіри до вас з боку керівництва?
– Буду тут доки не скажуть: «Ти гарний хлопець, але далі ми вже без тебе якось впораємося».
– Може таке трішки смішне питання, але все ж... Чи знає Пучковський, що таке положення поза грою?
– Ми це занотували. Будемо працювати над цим компонентом. Та знає, як не знає (сміх у залі). З ним треба працювати, бо таку швидкість в українському чемпіонаті мало хто має. Це все досвід...