У литовському місті Алітус (Литва) відбувся Відкритий чемпіонат країн Балтії з водного поло. Турнір було присвячено 85-літтю Федерації ватерполо Литви. За головний приз вели боротьбу чотири команди – збірні Білорусі, Молдови і Литви, а також львівське «Динамо», яке й стало переможцем турніру.
Про перипетії матчів у Прибалтиці IA ZIK розповів головний тренер «Динамо» Ігор Зінкевич.
– Турнір у Литві був одним з етапів підготовки до фінального етапу Кубка України, який у листопаді пройде в Харкові та національного чемпіонату, старт якого має відбутися в грудні. Одразу скажу, що поїздкою до Алітуса ми залишилися задоволені. І справа не тільки в тому, що вдалося виграти усі матчі і привезти додому красивий кубок та золоті медалі. Головне, ми отримали можливість провести чотири матчі на «великій» воді проти достатньо сильних суперників. Для нас важливою також є й перемога в турнірі. Адже влітку ми вперше за останні роки програли «золото» національного чемпіонату, а нещодавно ще й оступилися на Відкритому Кубку Львова. Тож було важливо виграти, аби хлопці знову відчули смак перемоги і повернули собі психологічну впевненість у своїх силах.
Вибачте, але судячи з того, що усі поєдинки «Динамо» виграло з досить солідною перевагою в рахунках, то так виглядає, що опоненти не чинили вашим підопічним дуже серйозний опір.
Знаєте, в ігрових видах спорту є таке неписане правило: кожна команда грає настільки сильно, наскільки дозволяє суперник. Тож, можливо, це не наші опоненти виявилися слабкими, а ми зіграли дуже добре. Коли ж серйозно, то справді, у кожного із наших суперників не було по два–три ватерполіста основного складу. Але і в нас також приїхали не усі найсильніші. Зокрема, залишився у Львові рухливий нападник Дмитро Алєксєєв, який отримав травму, а в основного стовпа команди Сергія Грішина виникли сімейні обставини. Та були і позитивні моменти: ми надали більше ігрової практики нашим молодим гравцям та мали змогу краще придивитися до новачків команди.
Вперше за «Динамо» грав молодий рухливий нападник Денис Гусаков.
Денису тільки 16 років. Він є вихованцем одеського водного поло. Перші ігри показали, що ми не помилилися із його запрошенням – потенціал у хлопця хороший і при належній роботі над собою, він повинен принести «Динамо» чимало користі. Підтвердив свій високий рівень й інший новачок Владислав Бабаєнко. Як і на Кубку Львова, в Алітусі він зіграв добре. А найбільше потішив інший 16-річний гравець, вихованець Львівського УФК Орест Джура. Через відсутність Сергія Грішина та Юрія Бегеня, який перебрався до чемпіонату Польщі, саме Джура на цьому турнірі був нашим головним нападником, діючи на позиції стовпа. І треба сказати, що незважаючи на свій ще зовсім юний вік, він дуже пристойно дивився у протистояннях з дорослими мужиками. А в фіналі навіть став кращим бомбардиром команди, закинувши три м’ячі у ворота збірної Литви.
Литовці, напевне, були засмучені тим, що програли домашній турнір?
А хіба є команда, якій подобається програвати та ще й перед своїми вболівальниками? Я б, до речі, окрім прекрасної організації турніру, відзначив і рівень гри саме збірної господарів. От і в фіналі литовці дуже добре почали гру – в першому періоді рахунок був 2:2 і тільки наприкінці його ми зуміли закинути ще два м’ячі. І десь ці голи суперника надломили в психологічному плані й у другій чверті вони «посипалися».
Кого ще, окрім Джури, ви б виділили в нашій команді?
Усі зіграли на хорошому рівні. Так, хтось діяв трохи краще, хтось трохи гірше, але то вже нюанси – внутрішньо командна кухня. Добре себе проявили обидва воротарі. Тепер у нас є головний біль, кого – Дениса Волончука чи Костянтина Нікольського – ставити у рамку. Але це проблеми з розряду приємних. Що ж до решти, то тішить, що усі десять польових гравців закидали м’ячі – подібне трапляється не так часто. А найбільше, як і годиться для лідера, забив Олександр Дядюра – на його рахунку 16 голів.