Після двох з половиною сезонів, проведених у львівській Енергії, Ільдар Макаєв опинився на роздоріжжі.
Про минулий чемпіонат, перспективи збірної України та свої плани на найближче майбутнє 30-річний футзаліст розповів в інтерв'ю.
- Ільдар, чому вирішили покинути Енергію, у складі якої в минулому сезоні завоювали Кубок України і бронзу чемпіонату?
- Все просто: закінчився контракт. Обговорили з керівництвом умови нового, але до спільного знаменника не прийшли. Тому наступний сезон почну в новій команді.
- Але в який саме, ще не знаєте?
- Поки що ні. Потрібно подумати, варіанти є. Їх не один, не два, а більше. Потрібно гарненько зважити всі "за" і "проти" і прийняти рішення. Насамперед, збираюся обговорити це питання з дружиною. Все-таки у нас дитина ще маленька, три роки. Де буде добре родині - там буде добре і мені.
- Якщо не секрет, які варіанти розглядаєте? Це виключно українські команди чи зарубіжні теж?
- І ті, і ті. П'ятдесят на п'ятдесят. Сезон тільки закінчився, зараз пора відпусток. Думаю, на початку липня буду знати, де продовжу кар'єру.
- Ви говорите, що все-таки обговорювали можливість продовження контракту з Енергією. Заходила мова про плани керівництва львів'ян, про те, в якому напрямку буде рухатися клуб?
- Плани керівництва Енергії? Чесно, без поняття. Навіть приблизно не знаю.
- А чому команду в середині сезону, для багатьох несподівано, покинув Станіслав Гончаренко? Чи могло це бути пов'язано з недостатньо впевненою грою Енергії в Кубку УЄФА?
- Думаю, ні. Станіслав Олександрович говорив, що поїхав за сімейними обставинами. Мабуть, сталося щось таке, через що він не міг і далі залишатися у Львові. Та я впевнений навіть, що з результатами у Кубку УЄФА це не може бути пов'язано. Всі чудово розуміли, в яку групу ми потрапили: іспанська Ель Посо, Динамо (Москва) ... Проявити себе у матчах з двома фаворитами елітного раунду не змогли. Слава богу, хоч обіграли чемпіона Латвії.
- Але після відходу Гончаренко було таке відчуття, що психологічно колектив просто вичавлений. Яке цьому можна знайти пояснення?
- Складно назвати причини ... Не можу пояснити. Хоча, самі знаєте, зміна тренера рідко проходить безслідно. Якось пережили цей період, начебто вже все налагодилося, але потім - знову спад ... Зміни в клубі, як правило, відображаються і на гравцях. Це якраз той випадок.
- Якщо говорити про те як завершився чемпіонат загалом, наскільки закономірною, на ваш погляд, стала перемога в ньому Локомотива?
- Я вважаю, все по справі. На жаль, останній фінальний матч у Харкові подивитися не вдалося, стежив за ходом зустрічі за допомогою текстової трансляції в Інтернеті. Як тільки закінчилася гра, відправив повідомлення Жені Іваняку і Саші Кондратюку, з якими грали раніше в одній команді, привітав з чемпіонством. Хлопці його заслужили. Локомотив у цьому чемпіонаті показав більш стабільну гру, ніж інші команди - Ураган, Енергія, ЛТК, Єнакієвець ... Перемога Локомотива закономірна.
- А якими вам бачаться перспективи нашої збірної?
- Райдужно. Яка б команда не попалася в плей-оф відбору чемпіонату Європи, ми повинні проходити її. У будь-якому випадку Україна буде вважатися фаворитом. Залишається виправдати ці аванси.
- Себе у складі національної команди бачите?
- Я-то можу бачити або не бачили, але рішення прийматиме головний тренер.
- До речі про тренера. У методиці роботи нинішнього наставника збірної Євгена Ривкіна і його попередника Геннадія Лисенчука багато спільного?
- Ну, антиподами я їх точно не назвав би. І той, і інший є прихильниками оборонної тактики. Ви подивіться на Локомотив, яким керує Ривкін: команда мало пропускає. Основне завдання у побудовах Євгеном Семеновичем гри можна сформулювати так: максимально убезпечити свої ворота, а шанс в атаці обов'язково випаде.
- Що скажете щодо розвитку футзалу в Україні? Є майбутнє у цього виду спорту в нашій країні?
- Сподіваюся, що є. Футзал - вид спорту в Україні не новий. Не секрет, що зараз він переживає не кращі свої часи. Але нині в цілому в країні непроста ситуація з фінансами. А від цього майже все і йде. Хочеться вірити, що з приходом нового керівництва Асоціації міні-футболу України ситуація в нашому виді буде змінюватися в кращий бік. Проблем багато, від дитячо-юнацького спорту до професійного. Іспанія, хоч там і криза зараз, Росія - на такі країни треба рівнятися, кажучи про розвиток футзалу. Поки нам, звичайно, до них далеко.