Тільки в 15 років вона почала займатися вільною боротьбою, а в 22 вже стала олімпійською чемпіонкою. Наймініатюрніша борець України має зріст аж 150 см і незмірну харизму позитиву.
У Виноградові відпочиває відома спортсменка Ірина Мерлені.Заслужений майстер спорту з вільної боротьби , Олімпійська чемпіонка (Афіни 2004), бронзовий призер Олімпіади ( Пекін , 2008), чемпіонка світу (2000, 2001 , 2003), чемпіонка Європи (2004 , 2005) - провела олімпійський урок, а також майстер-клас із вихованцями Виноградівської ДЮСШ, дала автограф і ексклюзивне інтерв'ю.
- Пані Ірино, чому з усіх видів спорту саме вільна боротьба стала сенсом вашого спортивного життя ?
- Я щаслива, що доля дала мені шанс стати першою в історії жіночої вільної боротьби Олімпійською чемпіонкою. Хоча в секцію записалася пізно - вже в підлітковому віці. І довела - чемпіонами не народжуються, ними стають! А до того були напружені тренування , адже у мене нічого не виходило, і море сліз. Першим тренером був мій батько.
- Чи пам'ятаєте свої офіційні змагання в дитячому віці? Які були емоції?
- Провела майстер-клас з маленькими борцями і згадала свої перші змагання. Був мандраж, було велике хвилювання. Я боляче приймала всі поразки і не стримувала сліз. Але згодом прийшли і перші перемоги, і перша золота медаль (в 16 років - в Англії, Манчестері). Тоді вже зашкалювали інші емоції - позитивні.
- Вільна боротьба - травматичний вид спорту. Чи вдавалося вам виступати без пошкоджень ?
- На жаль , ні. Травм було багато. Пам'ятаю , ще в юності , коли поверталася з тренувань або змагань з синцями та подряпинами - мене більше шкодувала мама (особливо моє обличчя!) . Траплялося й так, що з травмами доводилося виступати саме на основних змаганнях. Тренери говорили: «Повинна перемогти». Доводилося терпіти біль і демонструвати вольові якості борцівського характеру . Виходила на килим і перемагала - і тільки потім згадувала , що десь щось болить.
- Який ваш коронний прийом?
- Приємно, що тричі мою техніку визнавали кращою в світі. Моя ж коронка - вертушка. А ще на майстер-класі відзначала дітям: для борця дуже важливо качати шию. У кого з борців шия міцна - той сильніше.
- Як підтримуєте свою прекрасну фізичну форму?
- Постійно ходжу в спортзал. Вдома є свій міні-спортзал , де зі своїми діточками Артурчиком і Адамчиком теж тренуюся. Є і бігова доріжка, і борцівський килим , на якому показую синам прийоми .
- Чи вистачає вам часу на звичайні жіночі справи: домашнє господарство , приготування їжі ?
- Ви знаєте , готую з задоволенням. На свята - особливо. Намагаюся приготувати найрізноманітніші салати, спекти щось солоденьке. Зазвичай сніданок у нас традиційний - вівсяна каша з молоком. Смачно і корисно!
- Ким себе бачите через кілька років?
- Однозначно , на тренерський роботі. Хотіла б мати свою секцію, відкрити школу Ірини Мерлені та мати власний турнір. Більше б уваги хотіла приділити підлітками, адже саме в їх віці я і вирішила займатися сенсом свого життя - вільною боротьбою .