За роки свого існування місто Лева носило назви - Сivitas Leona, Leopolis, Lwów, Lemberg, Львов, Львів. Стало символом зустрічі Сходу з Заходом. Це історичне надбання багатьох наших прадідів організація ЮНЕСКО 1998 року внесла (центральну частину міста) до шляхетного списку світової спадщини.
Поляки, якби це комусь подобалося чи ні, були у той час нацією з більшими правами на …владу. Українська громада не залишалась у боргу, але була скромнішою і у меншості. Для прикладу варто розгледіти діяльність демократично-просвітницької «Руської Трійці», яке у 30–40-х рр. XIX ст. популяризувала українство на Галичині. Цим просвітителям доводилось долати чимало перепон...
У місті Львові література та індустріалізація на чолі з фізичною культурою гарантували львів’янам усіх націй сильний дух у здоровому тілі. Та не слід забувати, що на тодішній території Австро-Угорщини поляки і українці жили своїми мріями про створення власних держав. Одні ходили до костелів, інші віддавали перевагу церквам. Поляки засновували товариства для своєї громади. Українці дбали про своє. Але кожен з цих народів відстоював власні національно-патріотичні права і належав виключно до своїх товариств (!).
Окремими львівськими стежками, але з високо піднятими головами, гордо крокували «соколи» двох націй і нікому не переходили дороги. Польське Товариство гімнастичне «Sokół Macierz» – «ветеран». Воно зареєстроване у Львові – 7 лютого 1867 р. Статут Українського руханкового і стрілецького Товариства «Сокіл» схвалено дня 3 серпня 1893 р. Після внесених змін до статуту 08.06.1914 р. українці змінили назву на «Сокіл Батько». Разом із тим місцева влада Львова все ж відстоювала інтереси польської громади.
Варто придивитися до елементарної справи із придбанням земельних ділянок для клубів. Свої стадіони мали – Pogoń і Czarni, Lechia i ТGіZ (польські), Hasmonea (єврейський) i VIS (німецький). На цьому фоні українські товариства виглядали бідними родичами. Так, мали земельні наділи «луговики» і «соколи», але українці, попри масовість членства у своїх гуртках не були господарями у своїй хаті. Зрештою, у військові часи саме майданчики «Лугу» і «Сокола» перейшли до …оборонних потреб міста.
1900 р. на сторінках «Gzazeta sportowa» редактор Казім’єж Гемерлінґ надрукував засади «The Association», які 1910 р. видав окремою книжкою.
Але першим у цій видавничій діяльності був українець Іван Боберський зі своєю книгою «Копаний мяч». Це видання він видав 1906 р.
Львів’янин, польського походження, Едмунд Ценар привіз до Львова справжню шкіряну кулю для гри в копаний м’яч.
Едмунд Ценар
Але першим зареєстрованим у Львові спортивним Товариством залишається Український Кружок Руських Студентів Львівської Політехніки. Сталося це 24.06.1904 р. тобто на чотири роки швидше, як Czarni чи Pogoń.
Та знаковою датою для спортивного Львова став день 14 липня 1894 року – день першого футбольного матчу на львівській землі.
Літком 120 років тому Львів жив своїми проблемами. Мешканці міста і власники віл у Брюховичах були більше стурбовані зняттям з рейсу їх улюбленого поїзду, який курсував у напрямку Львів – Брюховичі.
Кілька днів перед початком святкових урочистостей, пов’язаних з проведенням ІІ Зльоту польських соколів, львівське небо сльозилось. Над Львовом - сльота. Мешканці більшість часу проводили в домах. Адже, як відомо, дощ не найкращий супутник для подорожуючих. В додатку мали страх перед блискавками, які вразили у будинки ощадкаси і головної станції електричного трамваю та криницю при пл.Смолькі (тепер – пл.Григоренка). На щастя, великої шкоди не завдано.
Такі були початки копаного м’яча на болонях Львова за Стрийською рогачкою.
– Над ранок, 13 липня, погода прояснилася. Посміхаючись сонячними променями, вітала гостей, які прибували до Львова на виставку народного господарства, з’їзд педагогів та на злет соколів. Соколи будуть зайняті гімнастичними вправами з булавами, будівлями пірамід і foot-ball грою у м’яча відбиваного ногами. Спортсменам акомпанували львівська і краківська капели Harmonia, – писала «Gazeta Lwowska».
Для демонстрації власного індустріального прогресу у Львові з цієї нагоди запустили електричний трамвай. Однак перша спроба кінних конкурентів із символічним №1 завершилась тим, що «електрику на виставку» доправили з допомогою …шнурка. Хоча комісія визнала трамвай справним…
Приготування були помпезні. Гості масово їхали до Львова. В п’ятницю, 13 липня, на львівський двірець прибули поїзди з Кракова о 17:31 і з Чернівців о 21:49. Наступного дня з’явилися соколи з Тернополя о 07:12.
Януш Кукульскі, один з кращих дослідників історії футболу, 1973 р. у першій частині монографії Światowa piłka nożna так описав початок футболу у Галичині: «Відносно лагідні умови життя (повна автономія, власна адміністрація, можливість збереження і розвитку національної культури) панували в австрійському «таборі». Галіція стала колискою польського футболу, розвиток якого єднався із широко зрозумілим фізичним вихованням. Наріжним каменем фізичного виховання тодішніх років стала гімнастика, запроваджена до шкіл 1869 р. Едмунд Ценар, викладач Навчальних шкіл у Львові, 1891 р. у книжці «Гімнастичні ігри шкільної молоді» описав кілька правил гри у футбол. 14 липня 1894 р., на ІІ Злеті Соколів у Львові, дійшло до першого футбольного матчу між львівською і краківською командами, завершеного на 6-й хв. гри, після гола забитого Влодзім’єжом Хоміцкім для львівського колективу».
Влодзім’єж Хоміцкі.
Довкола грища – трибуни для глядачів. При вході зображення орла в польоті, а під ним бюст Тадеуша Костюшки. У ложі почесних гостей Маршалек Санґушко, ксьондз Адам Сапєга, граф Бадені… Голова «Союзу» Романовіч, вітаючи побратимів, бажав кожному успіху в обраній професії та наголосив на важливості цілей польського сокільництва.
Факт, що одній з команд вдалося забити гол визнано ідеальним моментом для завершення матчу. У складі львівської команди цього дня виступили ще Ксенофонт Теодоровіч, Людвік Хрістельбауер, Северин Рудніцкі, Мар’ян Б’єлецкі, Кароль Марціховскі, Вілібальд Ноах, Станіслав М’яновскі, Броніслав Ґолородскі, Aлєксандер Козел i Юліуш Онишкєвіч.
Таким був старий і добрий львівський футбол.
Як доводять мої дослідження, усі ці «футболісти» з Хоміцкім за віро-сповідуванням – римо-католики. А з Україною їх пов’язувала тільки територія, на якій їм судилося взяти участь у цій історичній грі.
А з 16 липня над стрийським пагорбом знову появилася усіма улюблена повітряна куля капітана Ґранта, яка через виступи соколів перебувала на …вимушеному відпочинку.
Про підготовку до ІІ Зльоту польських соколів і проведення футбольного поєдинку писала польсько-мовна періодика – «Gazeta Lwowska», «Dziennik Polski», «Gazeta Narodowa», «Kurjer Lwowski», «Nowa Reforma», «Wiek Nowy»…
Цікаво, якщо нам так активно нав’язують дату 14 липня 1894 року, як дату початку українського футболу, тоді чому жодна (!) з тодішніх україномовних газет про цю подію не обмовились, бодай одним словом? Що б це означало?
Та, як би там не було, але 120 років тому на скромній земельній ділянці Стрийського парку відбувся футбольний поєдинок міст-сусідів Львова і Кракова!
У роки української незалежності група місцевих фахівців, за допомогою маніпуляції, втиснула «кота в мішку» керівництву обласної ФФ, а далі підманули ФФУ датою українського футболу. За їхньою логікою: команди грали у Львові, значить це українська річниця. На ґрунтовні деталі ніхто не зважився звернути увагу. А далі пішло – поїхало… Хоча українці і поляки не мали морального …ворожого гнізда.
Але одна дата стала для обох народів Днем народження футболу в Польщі та в Україні.
Артур Фортуна (автор блогу «Historia Cracovii» з Кракова): «Два рази третє місце на Чемпіонатах Світу, олімпійське золото і два срібла. Цей доробок польського футболу мусив би мати свій початок. Не став ним 1920 рік, коли не зіграно запланований перший чемпіонат Польщі, а польська репрезентація, яка вже тренуючись в Кракові, готувалася до поїздки на Олімпіаду. Вкінці-кінців не вирушила до Антверпена. Появилася важливіша подія - Польща і Україна стали в обороні перед війною з Радянським Союзом.
Однак футбольних початків Польщі необхідно шукати в державі, якої вже не має на географічних картах - в Австро-Угорщині. А точніше, в Галичині, території, на якій безперешкодно розвивалися польські, українські та єврейські організації. У поділеній від ста років між трьома державами Польщі там і тільки там поляки могли без проблем засновувати свої товариства.
«Сокіл», призабуте сьогодні гімнастичне товариство, продемонстрував на своєму Другому зльоті новий спорт – футбол (копаний м’яч). І в Кракові, і у Львові цим спортом молодь займалася уже від кількох років, але цього липневого дня 1894 року вперше зіграли матч між обома містами.
Ледь декілька хвилин гри і лише один гол дали початок незвичайної історії, яку сьогодні з пасією творять і оглядають мільйони поляків.
Я дякую Володимирові Хомицькому»!