Іван Фрейдун, 30 років. Чемпіон світу з пауерліфтингу. Народився в селі Ясениця-Замкова Старосамбірського району.
— Сільське життя подобалося, але завжди хотілося чогось більшого. В часи мого дитинства всі хлопці фанатіли від Шварценеггера і Сталлоне. Хотіли бути схожими на них. Тому я намотував на шестерню колеса і піднімав її, як штангу. Батько працює трактористом, мати — у сільському клубі. Хотіли, щоб став автослюсарем, відправили вчитися у львівське училище № 26. Та весь вільний час я проводив у спортзалі.
Підсів на штангу, бо за тренажери треба було платити. У 18 став чемпіоном України серед юніорів з важкої атлетики. Згодом перекваліфікувався на пауерліфтинг, за три роки виграв чемпіонат світу у Словаччині. Шість років випрошував у чиновників квартиру. Жив у гуртожитку для спортсменів, там мені виділили кімнатку в підвалі. Без вікон, з меблів мав тільки шафу, вузьке ліжко, тумбочку і стілець. Сам змайстрував електричну плитку, взимку грівся калорифером. Потім мер міста дав трикімнатну квартиру. Найбільше цьому зрадів старший син Арсен — дуже хотів учитися у львівській школі. Доти сім'я жила у Старому Самборі.
Попри титули, не вважаю себе забезпеченим чоловіком. Премія за золоту медаль становить 500-1000 доларів. Також отримую стипендію 2,5 тисячі гривень. Спеціальних дієт не дотримуюся, їм те, що привожу з дому або купую в магазині. Снідаю молочною кашею і печивом, на обід їм борщ чи суп, гречану чи рисову кашу з м'ясом. Вечеря — те, що залишилося зі сніданку чи обіду. До батьків їжджу по кілька разів на тиждень. Великої господарки вони не ведуть, але робота у селі завжди знайдеться — дрова на зиму наготувати, паркан підрихтувати, сіна накосити. Для мене найкращий відпочинок — працювати в селі.