Організатор фінального туру ВЮБЛ (юнаки-2004) Іван Панчук розповідає про амбітні плани влади Чорткова створити спорт-інтернат. Тоді щонайменше дві вікові групи дітей зможуть займатися баскетболом.
-Проведення фінального туру Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги у Чорткові на мою думку дасть значний поштовх розвитку гри у помаранчевий м’яч у нашому регіоні. Наступного року ми плануємо відкрити спортивний інтернат, у якому хочемо навчати дітей з найближчих сіл, районів і таким чином популяризувати цей вид спорту.
-Ви самі безпосередній стосунок до баскетболу маєте? Може мали баскетбольне минуле?
-Ні, я самоучка. Більше вчився по YouTube, по семінарах різних тренерів, як з-за кордону, так і на пост-радянському просторі.
-Сьоме місце у цьому сезоні – успіх? Це не межа можливостей ваших хлопців?
-Я думаю, що це не межа. Я навіть впевнений. Наших дітей побачили і я відчув, що деякі тренери оцінюють їхній рівень і навіть дехто запрошує їх до себе. Та ми не плануємо так швидко їх відпускати… Нас підтримує міська рада, мер Чорткова. Я думаю – сьогоднішнє сьоме місце – це тільки початок. Бо якщо ми створимо спорт інтернат, зможемо далі просувати наші плани. Ми хочемо створити центр підготовки для дітей різних вікових категорій. Бо ми поки що працюємо з дітьми 2004-го року народження. А якби був спортінтернат, могли б з різними віковими категоріями працювати. Маємо за зразок Рівне, десь так хочемо і у Чорткові створити. Звісно, це важче у Чорткові створити. Місто менше за кількістю мешканців. Гроші з місцевого бюджету трохи дають. Більше вкладають у те, що вже є. А нам ще належить це створити.
-Інфраструктури також?
-У нас є дуже гарний зал. Але він не наш, а Тернопільського економічного університету. Побудували його 2011-го року для волейбольної команди Галичанка. Ми у ньому не тренуємося, бо аренда за дорога. Ми тренуємося у маленькому залі, але поки що є результат навіть так.
-І з цими хлопцями ви продовжите баскетбольний шлях у ВЮБЛ у наступному сезоні.
-І якщо усе піде за нашим планом, наш мер планує з вересня відкрити спорт-інтернат. І вже тоді ми спробуємо набрати трохи молодших дітей, набирати нову групу і з ними вже працювати.
-Ви працюєте і президентом і головним тренером команди?
-Ні, я вчитель фізичного виховання у школі, у гімназії ім. Маркіяна Шушкевича у Чорткові.
-Тобто Ви її тренуєте?
-Так. Майже усі гравці команди – з гімназії, де працюю. Вісім чоловік – з гімназії, і один хлопчик – з іншої школи. У нас п’ять шкіл у Чорткові. І ми взяли гравця з іншої школи. Цей хлопчик увійшов до символічної п’ятірки чемпіонату – Владислав Ніколайчук.
-Його тренери з інших команд не вмовляють перейти до них?
-Наскільки я знаю, пропозиція була. Не хочу розкривати секрети, але поки що ми його тримаємо туд. Вважаю, для нього зараз так буде краще, а там побачимо.
-У спортивному інтернаті не лише баскетбол буде представлений?
-Плануємо ігрові види спорту –
футбол, волейбол, баскетбол. Хоча б по двох вікових категоріях.
-У середній перспективі плануєте заявити команду до першої ліги?
-Так, плануємо, а там вже будемо бачити. Розумієте, ми починали з нуля. Дитячого баскетболу, як такого, в області не було. Була вища ліга, а саме дитячого баскетболу не було. А зараз вже ми другий рік поспіль потрапляємо до фінального туру ВЮБЛ, до Топ-8.
-Стабільність – ознака класу.
-Так, але завжди хочеться краще виступити. Могли краще, але лідер команди Владислав Процків зламався. Уся команда бажає йому якнайшвидшого відновлення.