згадує шлях львівських "Карпат" починаючи з першого сезону після повернення у Вищу Лігу, та намагається визначити причину сьогоднішньої деградації команди.
Львівські "Карпати" – це команда з великими традиціями, яка зараз переживає свої не найкращі часи. Підствердженням цих слів слугують результати колективу протягом останніх двох сезонів. Ще зовсім нещодавно, ми з вами були свідками того, як "зелено-білі" перегравали в єврокубку турецький "Галатасарай", як вони виступали в груповому етапі Ліги Європи, та нарешті свідками того, коли перед виїзною грою у Львові коліна тремтіли навіть у грандів українського футболу, незважаючи хто це - "Динамо" чи "Шахтар". Історія команди з міста Лева, демонструє, що бійцівські якості та твердість характеру – це ті риси, які очолюють п’єдестал надійної гри, що так закохувала в себе серця мільйонів вболівальників по всій Україні.
Починаючи з сезону 2005/06, планка "зелено-білих" в українському футболі тільки росла. Цей сезон став визначним, та першим по справжньому вдалим у "Карпат" за останнє десятиріччя. Успіх аж ніяк не спіткав команду в чемпіонаті України, трампліном у подільший успіх послугував Кубок України. Тоді ще підопічні Юрія Дячука-Ставицького зуміли дійти до півфіналу в якому поступились київському "Динамо". Цей розіграш кубку був особливим в тому плані, що під час нього колектив зі Львова грав практично з усіма представниками Вищої Ліги. Єдиним колективом нижчого дивізіону став криворізький "Гірник" з яким галичанам прийшлось зіграти на стадії 1/32 фіналу. Згодом був пройдений і одеський "Чорноморець", який був мінімально обіграний за рахунок голу Вільяма Роші Батісти.
Недовго після вищезгаданих подій Дячуку-Ставицькому прийшлось зіграти найбілш важливий матч сезону. В суперники львів’янам попався чемпіон України – донецький "Шахтар". Досвідчений тренер, як міг доводив до своїх молодих футболістів те, що вони повинні робити на полі. Вся гра була розписана на папері а також до деталей розібрана на теоретичному занятті, кожен знав куди має бігти в тій чи іншій ситуації. Стадіон "Україна" на той час вже давно не бачив такого ажіотажу. Люди добирались до стадіону з різних місцевостей, з різних районів та областей. Західна Україна давно не бачила такого суперника, як "Шахтар", тому підтримка була просто геніальна. За такої атмосфери на стадіоні "Карпати" просо немали права програти в цей день, що вони власне і зробили. Одна з небагатьох контр-атак завершилась таким бажаним голом. Голеадор "зелено-білих" Роша Батіста в один дотик зумів переграти голкіпера донеччан. А надійна гра Богдана Шуста та захисту "Карпат" дозволила святкувати весь Львів свою перемогу до пізньої ночі. Це був цей час, якого повторити вже неможливо. На фоні цого поєдинку наступна гра в чвертьфіналі проти "Ворскли" виглядала тільки втішним подарунком після гучної перемоги. А одразу в найближче міжсезоння молодого воротаря "Карпат", "Шахтар" збрав до себе в команду.
Похід за трофеєм обірвався на пртистоянні з київським "Динамо". "Карпати" були двічі обіграні спочатку у Львові 0:2 завдяки голам Гусєва та Мілевського, та на виїзді 1:0, тоді відзначився Клебер. Ось так завершився перший по справжному великий сезон. Остаточну жирну крапку валось поставити в чемпіонаті Першої Ліги зайнявши друге місце і за рахунок цього наступний сезон починати вже в еліті українського футболу. Це був другий та на той момент останній сезон для Юрія Дячука-Ставицького на посту головного тренера "Карпат", тобто цей період часу можна сміливо назвати періодом Ставицького, який першим побудував команду, котра зуміла в повний голос заявти про себе всій Україні.
На наступний сезон, тобто перший після повернення "Карпат" до спільноти найсильніших клубів держави, команду очолив Олександр Іщенко. Його перебування за кермом клубу було відносно недовгим. Рівно один сезон він пропрацював головним тренером у Львові. Чому він пішов? Відповідь на це питання не може дати ніхто. Результати "зелено-білих" були сприятливими, якщо говорити про команду, яка ще нещодавно виступала в Першій Лізі. Підсумкове восьме місце після зіграних тридцяти турів більш ніж гідне для команди, тим паче захват вболівальників був очевидним. Практично на кожну гру львів’ян у Львові збирався весь стадіон, який налічує двадцять сім тисяч мість. Вболівальники стояли в проходах, тобто велика частина квитків розпродувалась навіть на стоячі місця. Одним словом сезон під керівництвом Іщенко, "Карпати" провели більш ніж гідно. Відзначимо, що представник львівського клубу, зайняв третю сходинку у списку бомбардирів Вищої Ліги. Мова іде про Батісту, який десять разів засмучував ворота суперника. Якщо порівнювати команду під керівництво Дячука-Ставицького та Іщенка, то під час роботи другого тренера у складі з’явилось більше футболістів із зарубіжним паспортом, тобто українізація хоч і не суттєво, але тим не менш зменшилась.
Після досить вдалого футбольного року Іщенко покинув місце головного тренера "зелено-білих", на зміну йому прийшов тоді безробітній Валерій Яремченко. З часу його керування командою, "Карпати" покинули ще декілька провідних українських виконавців: Распопов, Тимчишин, Тлумак, Сучков – це ті футболісти, які відігравали роль першої скрипки при попередньому наставнику. Після цього, як в колективі вже не було попередніх лідерів, "Карпати" скотились на дві позиції в турнірній таблиці. Вже тоді після завершення чемпіонату 2007-08 львів’яни посіли десяте місце. З цього випливає, що деградація клубу почалась ще тоді, як бачимо цей процес не миттєвий, перші по справжньому невдалі дії на трансферному ринку, в першу чергу зі своїми футболістами, стали своєрідною трагедією, яку тоді ніхто не наважився так називати