«Карпати» vs «Металург» Зп. 1:2 відео голів
31 серпня. 17:00. Львів. «Арена Львів». 8 237 глядачів.
Арбітр: К. Труханов (Харків), 1-й асистент: Євген Данильченко (Луганськ), 2-й асистент: Андрій Береговий (Макіївка), резервний арбітр: С. Даньковський (Київ).
Делегат ФФУ: Т. Клим (Івано-Франківськ).
Інспектор ФФУ: І. Іщенко (Київська обл.).
ЛЬВІВ: Ільющенков, Мірошниченко, Балажіц, Пластун, Костевич, Гітченко, Даушвілі, Голодюк (к) (Кополовець, 64), Кожанов (Мартинюк, 79), Ксьонз, Сергійчук (Пучковський, 90+2). Запасні: Підківка, Лобай, Новотрясов, Чачуа.
Тренер: Іґор Йовічевіч.
ЗАПОРІЖЖЯ: Боровик, Пашаєв, Коротецький, Прийомов (Платон, 77), Жураховський (Гавриш, 77), Каплієнко, Сержіо, Льопа, Юсов, Штурко (Татарков, 46), Лисицький (к). Запасні: Старцев, Сахневич, Гвілія.
Тренер Олег Таран.
Голи: Гітченко (30) – Татарков (90), Льопа (90+2).
Попередження: Лисицький (72), Платон (86).
Що й говорити, але «Карпати» ще не готові тішити своїх прихильників власними перемогами. Це підтвердив і цей поєдинок, у якому навіть досвідчені фахівці не відважувались назвати фаворита. Помилився і мій знайомий, який зарікався, що з «Арени Львів» зняв закляття. Та на моє зауваження: «А свято де?». Відповів – «Не нарікаймо на дзеркало, в яке дивимось!»
Іґор Йовічевіч піддався забобонам і не провів ніяких кадрових змін. Вивів на поле той самий склад, який переміг луцьку «Волинь».
Команда Олега Тарана, враховуючи власні проблеми, не поспішала давати суперникові золотий ключик, до брами воріт Боровика. Намагалися «тримати» м’яча подалі від своїх воріт, тобто в центрі поля. Час від часу вдавалися до контр нападу, але мудрий львівський хорват це швидко зрозумів. Але довести свою правоту не зумів. А львів’яни, немов ягнята, не могли зрозуміти, чого від них вимагає наставник і чого можна сподіватися від суперника.
Тим не менше у перші 45-ть хвилин боротьби, бо гри не було, галичани не завдали ані одного гострого моменту. Таран доволі швидко зметикував, що «Карпати» не впевнені у собі. Незнаю, можливо на гравців Львова був командний наганяй, але було видно, що ніхто не бере на себе відповідальності на себе. Усі боялися помилитися.
І тим не менше, карпатці силами запорожців вийшли вперед. З допомогою Фортуни, а радше необачному випадкові. Кожанов виконав штрафний удар і м’яч вдруге опинився у ногах Дениса. Повторна переадресація шкіряної кулі у штрафний майданчик, продовжилася повітряною боротьбою, у яку вступив Пластун. Павло виграв дуель і перевів м’яча під ногу Гітченку. Андрій намагався завдати удару, але зробив це не вдало. Тим не менше, м’яч «знайшов» стороннє тіло Лисицького і від капітана «Металурга» закотився у ворота Боровика. Але суддя записав результативний удар на користь львів’янина.
Гості, поступаючись, з покорою прийняли вирок долі. Але вже оперативніше, мабуть, згадали, що їхні попередники (у Львові 10.11.2008 р.) уже перемагали «Карпати» аж - 3:1. І ледь не отримали перевагу. Зі штрафного удару повинен був забивати Дмитро Льопа. Проте м’яч поцілив у «автобус-стінку».
Попри все львів’яни вірили, що ще заб’ють, можливо і не раз. Та не зуміли. В останні хвилини двічі забили …гості, коли господарі поля відійшли до своїх воріт, в надії зберегти корисний результат.
«Металург» відчайдушно, а ще більше несподівано кинувся на штурм воріт Ільющенкова і на 90-ій хвилині після штрафного Татарков перехитрив львівського воротаря. Гол окрилив гостей. Додав їм сил. Паніка охопила карпатців, які не знали, що робити зі свої щастям.
У компенсовані хвилини Льопа на швидкості протаранив захисників і немов з гармати вистрелив. Дмитро цей прийом виконав, так, як робив це у …«Дніпрі». Отак, за дві активні ігрові хвилини запорізька команда вивезла зі Львова перемогу.
На мою думку, в «Карпатах» негайно необхідно провести внутрішнє очищення. Бо футбольний організм команди має бути здоровим, а не просякнутим …хворобами. Проте, як і кому це робити має вирішити керівництво, а можливо й працівники.