Що чекає на «Карпати» у новому чемпіонаті?
Інформацію про те, що головного тренера «зелено-білих» Олександра Севідова змінить Ігор Йовічевіч, у Львові не обговорює хіба той, хто далекий від футболу. Власне, коли такі чутки лише з’явилися, уболівальники розгубилися, адже ще не знали, як на неї реагувати. Севідов, попри донецьку прописку, доволі швидко став на Галичині своїм (допоміг і досвід роботи в Ужгороді), зумів підняти команду, якій ще не старті чемпіонату, що нещодавно закінчився, пророкували виліт з еліти. Загальне 11-те місце виглядає не таким вже й поганим результатом, зважаючи на те, що два попередні сезони «леви» закінчували на 14-й сходинці, тобто балансували за крок до пониження в класі…
Севідов: украдене щастя?
Коли молодий донецький тренер прийшов до Львова, фанати не особливо раділи. Черговий «не наш» фахівець, особливого досвіду роботи немає, байдуже, що він здобув бронзові медалі із донецьким «Металургом», одним словом, «фізрук» – тобто, тренер, що робить акцент не так на красивий, філософський футбол, як на силовий та витривалий. Мовляв, знову будуть рубатися і вичавлювати голи з останніх сил замість того, щоб розігрувати красиві та ефектні комбінації. Справа в тому, що кілька років тому «Карпати» очолював Олег Кононов, який вивів команду в єврокубки, «прищепив» їй швидкісний, комбінаційний та результативний стиль гри.
До хорошого звикаєш швидко, відповідно, кожного наступного тренера уболівальники мимоволі порівнювали саме з Кононовим. Але ж варто згадати про те, що під час свого першого року роботи в «Карпатах» Кононов далеко не виблискував. Підсумкове в сезоні 10-те місце тоді сприймалося не інакше як провал, на Кононова лилися відра критики і нерозуміння того, що він робить. Можна пригадати і те, якою була весна у першому чемпіонаті для «Карпат» Кононова. 10 матчів без перемог настільки розізлили фанатів, що саме вони дали тренеру останнє китайське попередження – або перемога над ФК «Львів» в останньому турі, або забирайся геть.
Тоді «Карпати» таки перемогли і відправили «городян» на погибель, а Кононов залишився. Більше того, маючи в своєму розпорядженні вже сформовану та зіграну команду, він підсилив її кількома орендованими гравцями і вже в наступному чемпіонаті наробив галасу більше, аніж того хтось сподівався. А вже потім були і єврокубки, і феєрична нічия з «Галатасараєм», і матчі проти кращих команд у груповому етапі Ліги Європи.
Зараз ситуація доволі схожа. Після «виселення» дорогих і не надто результативних легіонерів, клуб взяв курс на суттєве омолодження складу. До першої команди ввели зовсім молодих гравців, яким хоч і бракувало досвіду, але бажання і старання своє таки взяли. Поруч із досвідченими Гладким, Гітченком, Голодюком та іншими виконавцями, ті ж Чачуа, Костевич, Ільющенков, Страшкевич та інші клубні вихованці самі набиралися досвіду і неодноразово визнавалися кращими гравцями в турах за версією різних ЗМІ.
Якби «Карпати» змогли зберегти кістяк команди і додати бодай двох-трьох нових виконавців непоганого рівня, то вже в новому чемпіонаті змогли боротися якщо не за призові місця, то хоча б за п’яте-шосте. Таким чином Львів знову міг би приймати матчі Ліги Європи. Але так не станеться. По-перше, фінансова ситуація в «Карпатах» зараз на низькому рівні. Не секрет, що для гравців «зелено-білих» встановили межу зарплат у вигляді 10 тисяч доларів в місяць. Може, для пересічного громадянина України – це нездійсненна мрія, але для футболістів вищої ліги – мізер. Відповідно, нових футболістів «Карпати» не купуватимуть, натомість заглянуть «на закупи» до молодіжної та юніорської команди. По-друге, швидше за все в команді зміниться тренер, хоча це рішення виглядає щонайменше нелогічно. Олександр Севідов вже довів, що вміє працювати із молодими футболістами, бачити в них талант і поступово підпускати їх до матчів Прем’єр-ліги. Серйозний позитив Севідова як тренера полягає у його щирості та відвертості в розмовах з гравцями. Це і самі футболісти неодноразово говорили, мовляв, коли хтось не виходить на поле і цікавиться причиною, то може спокійно отримати її від головного тренера. Не цурається тренер розмов із фанатами чи уболівальниками, яким так само може пояснити причини того чи іншого свого рішення. Не помічалося, щоб Севідов на прес-конференціях чи в інтерв’ю нарікав на свою долю, хоча мав на це підстави. Натомість обраний клубом шлях він сприймав як належне, спокійно говорив про проблеми і про перспективи.
Але щось, очевидно, клубних керівників в роботі Севідова не влаштовує, бо, як відомо, від добра добра не шукають. Єдиний логічний варіант полягає в тому, що на «Карпати» чекає чергове оновлення складу, відповідно, залишаючи донецького спеціаліста на містку, клуб залишається на місці і не рухається вперед. Звичайно, таке твердження є спірним, але іншу причину знайти важко. Саме тому, якщо вірити чуткам, найближчим часом «зелено-білих» очолить новий тренер. І стане ним Ігор Йовічевіч.
Йовічевіч: без досвіду, але з бажанням
У 1990-му році УЄФА визнав молодого хорвата Ігоря Йовічевіча найперспективнішим гравцем Європи. Нинішній тренер збірної Іспанії Вісенте дель Боске (єдиний тренер у світі, який виграв і Чемпіонат Європи, і чемпіонат світу, і Лігу Чемпіонів), який в той час відповідав за молодіжний склад мадридського «Реала», звернув увагу на талановитого хавбека у матчі за молодіжну збірну Югославії. Юний талант прибув до Мадрида, де й підписав з «вершковими» контракт. Однак, як і багато інших молодих гравців, підпис він ставив не читаючи і не розуміючи, що в таких справах завжди є каверзи футбольних агентів. Вже згодом він дізнався, що має отримати мільйон доларів преміальних, як тільки-но вийде на поле в офіційному матчі. Як згадував сам Йовічевіч вже згодом, він з радістю б скасував цей клятий пункт, лишень би грати за першу команду. Але перебуваючи в невідомості, Ігор грав за молодіжну команду «Реала» та в кількох представницьких матчах, не розуміючи, чому його не запрошують на матчі Прімери. Окрім цього ,технічного гравця переслідували травми – воно й не дивно, що керівники клубу вирішили не ризикувати мільйоном…
Після мадридського етапу кар’єри Йовічевіч пограв у Франції, Хорватії, Бразилії, Японії та Китаї. Уже в досить зрілому віці він випадково потрапив до складу «Карпат», які проводили збори в Іспанії. У 2003 році Йовічевіч провів сезон у Львові, забив два голи і дуже сподобався уболівальникам, яким прийшлись до смаку його культура пасу та техніка. За досить короткий час Ігор встиг вивчити українську мову. Взагалі, він є поліглотом, адже усюди де грав, вчив мову, чим здобував повагу від фанатів.
У 2008-му хорват, який має в Іспанії власний бізнес, прилітає до Львова. Гуляє вулицями міста, згадує про футбольні часи. Він зустрічається із Петром Димінським, обговорює можливість створення потужної дитячої Академії. У 2010-му Йовічевіч опиняється в Стамбулі, де до відповідального матчу плей-офф Ліги Європи проти «Галатасараю» готуються «Карпати». Він спілкується з керівниками клубу і навіть летить з ними до Львова, куди невдовзі перевозить свою сім’ю – дружину і двох синів. Невдовзі «Карпати» оголошують про те, що Йовічевіч стає трансферним директором клубу. «Зелено-білі» звертають увагу на європейський ринок: з Іспанії приїхав Лукас та Крістобаль, з Словенії Балажіц, з Македонії Богатінов. Кожен з цих трансферів коштував Йовічевічу немалих зусиль – потрібно було переконати їх приїхати в невідому Україну.
Невдовзі інтелігентний та інтелектуальний спеціаліст очолює молодіжний склад «Карпат», а потім і юніорську команду, яку приводить до бронзових нагород останнього чемпіонату U-19. Він створює в колективі прекрасну атмосферу, взаєморозуміння та взаємодопомогу. Йовічевіч не приховує, що мріє працювати із першою командою, але лише тоді, коли прийде час, щоб допомогти «Карпатам», а не нашкодити їм. Мовляв, наразі замало досвіду, потрібно попрацювати із молодими гравцями.
Йовічевіч перебуває у хороших зв’язках із низкою клубів, адже ніколи не йшов з команди зі скандалом. Він бажаний гість в «Реалі», де має змогу спостерігати за роботою тамтешніх структур. Хорватський тренер прагне вдосконалюватися, але питання в тому, чи прийшов вже той час, коли йому можна довірити вищолігові «Карпати»? Плюси Йовічевіча – досконале розуміння усього карпатівського, наполегливість та клубний патріотизм, дослідження нових тенденцій в сучасному футболі та вміння налагодити атмосферу в команді. Мінуси – брак досвіду на такому рівні та обмеження ресурсів. Сподіватися на запрошення нових гравців, ясна річ, марно. Не буде нічого дивного у тому, що на перших порах «Карпати» програватимуть більш зіграним та досвідченим командам, так само не буде нічого дивного у тренерських, так званих, тактичних поразках Йовічевіча від того ж таки Маркевича, Грозного, Григорчука чи Кварцяного.
Можна не сумніватися у тому, що фанати «Карпат» таку рокіровку сприймуть не надто радісно, адже вони вже встигли звикнути до Севідова. Не буде помилкою з їхнього боку акцентувати на занадто частій зміні тренерів, адже це не доводить команду до стабільності. Хоча хто зараз в Україні може почуватися стабільно?