Четвергового вечора футбольна Україна пережила незабутні емоції – вперше з 2009-го року вітчизняний клуб пробився у квартет найсильніших у єврокубковому турнірі. Це неймовірне досягнення підкорилося не чемпіону країни «Шахтарю» чи «Динамо», яке поточний сезон проводить на мажорній ноті, а «Дніпру». Команді, на яку після невпевненого групового етапу (дві поразки від «Інтера», київська невдача з «Карабахом») ставив хіба божевільний. Команді, яка всі свої «домашні» матчі проводила не на рідній «Дніпро-Арені», а в Києві на практично порожньому НСК «Олімпійський». Команді, яка знову і знову терпіла кадрові втрати.
Зламати всі стереотипи. Висміяти (на полі) всіх експертів та прогнозистів. Здобувати результат тоді, коли, здається, нема шансів. Такими правила керувався «Дніпро» й після проходів чемпіонів Греції та Нідерландів («Олімпіакос» та «Аякс» відповідно) цілком закономірно отримав у суперники по чвертьфіналу андердога цієї стадії бельгійський «Брюгге» (самі дніпропетровці, до слова, за котируваннями букмекерів «йшли» одразу після підопічних Прюдомма). Відтак, ми отримали однозначно «найслабшу» за статусом та ресурсами пару в ¼ фіналу. Збіг обставин? Не думаю.
Мирон Маркевич – ще той стратег. Всі дивувалися з обережності «Дніпра» у першому матчі в Бельгії й очікували на атакувальний футбол в Києві. Та моря гольових можливостей, наступальних дій і відсутності трави у карному майданчику суперника ми так і не побачили. Не побачили й не шкодуємо про це. Що головне. Вболівальникам потрібна красива гра? Хех. По-іншому здобути путівку в ½ фіналу було неможливо. Травми Матеуса й Зозулі, трансферна епопея з Ежідіу, дискваліфікація Федорчука і , як наслідок, коротка лавка запасних (Ксьонза, Папу та Чигринського у заявку на плей-офф ЛЄ «втиснути» не змогли) не залишала вибору – лише завдяки дисципліні та порядку цей «Дніпро» міг опинитися у півфіналі. «Всі розуміли ситуацію – на кожен гол «Брюгге» нам треба було забивати два. Грали обережно протягом всього матчу, чекаючи свого шансу й дочекалися», - так прокоментував обережність «Дніпра» у київській грі Артем Федецький. Такий «обережний» футбол ми бачили не лише у четвер, а й протягом всього турніру й, впевнений, побачимо проти «Наполі».
А наскільки ж символічним став гол Шахова! Женя не перший рік знаходиться у «Дніпрі» й завжди -максимум «на підхваті». Він довго чекав свого моменту. Свого зіркового часу. Своєї хвилини слави. Дочекався. Саме його влучний удар став єдиним у протистоянні з «Дніпром». Саме він - ефективний «джокер» Маркевича у найбільш відповідальний момент.
Дотерпіли й повністю віддалися на футбольному полі. По-іншому ці хлопці не вміють.
Якщо зануритися у навколофутбольні перипетії, то тут, на відміну, від самого матчу було мало приємного. Дніпропетровці, які волею подій в Україні та УЄФА (цікаво, чому не Львів?) вже звикли до «Олімпійського», не можуть похвалитися належною підтримкою на головній арені країни. Осібно стоїть гра проти «Карабаху». Тоді азербайджанських фанів було навіть більше, ніж прихильників «Дніпра»! Поєдинок проти «Брюгге» також не викликав особливого ажіотажу у киян. За кілька годин до матчу біля кас стадіону жодних черг і фанатських вигуків побачено/почуто не було. Звичайнісінький собі день. Запах чвертьфіналу Ліги Європи у повітрі не витав.
Про майбутній матч говорилося лише на оголошеннях, які відповідали рівню хіба що районних футбольних змагань й викликали гнів, сміх, подив й сором одночасно:
У присутність на арені бодай 12 тисяч анонсованих зранку глядачів не вірилося й це при нереально низькій ціні тікетів – за 10 грн можна було потрапити на стадіон. Бельгійські гості, напевно, добряче здивувалися, а кияни, схоже, й не знали про такі «знижки». Маркетинг – точно не головний плюс ФК «Дніпро». Зрозуміло, більшість «місцевих» вдома споглядала поразку «Динамо» від «Фіорентини» (спасибі УЄФА за однаковий час проведення матчів), однак інформація про вояж «Брюгге» до Києва, статус гри й ціни квитків повинна була бути на кожному кроці.
На мій подив, матч відвідало 16 234 вболівальники, що вдень здавалося нереальною цифрою. Звукова підтримка, як лише на чверть заповнений стадіон, була досить пристойною. Особливо «зірвало дах» після голу Шахова. По-іншому й бути не могло, правда?
На післяматчевій прес-конференції Мирон Богданович був традиційно стриманим, та одна відповідь все ж зірвала овації журналістів. «У півфінал вийшли «Наполі», «Фіорентина» та «Севілья». З ким хотіли б зіграти?» - запитав представник медіа. Маркевич похитав головою й усміхувся: «Всі команди серйозні. Напевно, це вони всі хочуть, щоб ми їм потрапили. Але подивимося. Ми ще поборемося!»
Це питання було останнім. Богданович, видно, поспішав у роздягальню, аби разом із командою відсвяткувати перший в історії клубу вихід у півфінал єврокубкового турніру. До речі, на футболістів у мікс-зоні довелося чекати близького двох годин. Видно, не до бесід з акулами пера було героям :)
Вони заслужили, вибороли, вигризли цей тріумф. У півфіналі на «Дніпро» чекає «Наполі» й можна з впевненістю сказати: легко неаполітанцям точно не буде. Маркевич та його хлопці продемонстрували, як кується справжня козацька сталь й зламати її для будь-якого опонента завдання надскладне.