Щодня на вулицях міста меншає автівок, прикрашених національним прапором України. Прапорів країн-учасниць на автомобілях з іноземними номерами майже не видно. Шкода. Їхня присутність навіть на не надто гламурній Городоцькій робила її якось молодшою, більш європейською, сучасною вулицею. А так, особливо в час пік, після закінчення робочого дня, тут просто один величезний потік змучених людей і перевантаженого, зношеного і забитого пасажирами міського транспорту.
Поїхали гості і вболівальники. На вулицях міста стає дедалі менше яскравих плям у вигляді футболок, шарфів, кумедних капелюхів, якихось деталей одягу і, звичайно, реклами подій, присвячених футбольному Євро. З кожним днем все більше відчувається брак фарб, звуків, руху і, звичайно, вибуху емоцій активної групи людей. Брак чогось нового, незнайомого, несподіваного, неочікувано-приємного і захоплюючого. Історичний центр міста знову нагадує законсервовану у часі музейну кімнату, де повільно бродять живі манекени, продавці сувенірів, фотографи, туристи, екскурсоводи, місцеві жителі і час від часу проїжджають трамваї, міліція і влада.
Карнавал закінчився. Енергетична хвиля, яка прокотилась містом, пройшла, залишивши після себе незліченне число спогадів у вигляді тисячі фотографій і відеокліпів, статей, вражень і відгуків активних учасників і свідків подій. Вона вернеться і за нею підуть інші хвилі, але, звичайно, не такої потужності. Такий футбол відбувається раз в чотири роки і наступного разу він пройде у Франції. Але ті закордонні гості, які відвідали Львів, як першовідкривачі, відкрили для себе це «зовсім невідоме і таке красиве і цивілізоване європейське місто», зрозуміли, що тут зовсім не Афганістан, хоча їх дуже страшили «дуже об’єктивні» західні ЗМІ, і вони обов’язково повернуться, щоб пережити щось подібне, щоб показати знайомим і близьким цей «невідомий, але зовсім цивілізований, дружній європейський край». Ніщо не може замінити особистих вражень. «Я був на цьому святі життя і там не стріляють», - цьому вірять найбільше рідні, знайомі, колеги по роботі і навіть читачі блогів.
Наслідки - відремонтовані дороги, новий термінал аеропорту, про який тільки лінивий не згадував і про який напевно, якщо б не ЄВРО2012, ще років сто говорили і говорили, але нічого конкретного не зробили б. Це стосується і перепланованої території перед залізничним вокзалом, автомобільних розв’язок і пішохідних переходів. Нарешті знесли всі ці халабуди-магазинчики і забігайлівки, розширили цю вузесеньку стежку з західного боку і зробили серйозну стоянку для транспорту і навіть мережу фаст фуду зробили таку, що вона, пофарбована у жвавий помаранчевий колір, має досить привабливий вигляд. І все це в небачені, майже рекордні для наших-то країв терміни.
А головне - місто, яке довго і вперто спекулює минулим, не бажаючи думати про майбутнє, бо що крім кількох мереж супермаркетів і одного банку тут за 20 років збудували? Нарешті місто Львів доторкнулось якщо не до майбутнього, то до теперішнього ХХІ віку. Так, бо ЄВРО 2012 відбулось в сучасному часі і це не штучно придумане свято. Це неможливо було придумати і це не задумка режисера, навіть дуже талановитого. До цього можна тільки підготуватись і сподіватись на краще. Надіятись, що приїдуть всі закордонні гості і всіх поселять в готелях, хостелах, квартирах і турбазах, і що нікого не пограбують, що після програшу улюбленої команди фани не рознесуть вщент кіоски чи вітрини, чи ще якусь інфраструктуру, не кажучи про тіла фанів команди суперника, що не забредуть у спальні райони і куплять тонну сувенірів, відвідають всі ресторани, кафе, бари, залишивши там серйозні гроші і нарешті не сильно звертатимуть увагу на жахливі недоробки і нескінченні недоліки, і поїдуть зі Львова безмежно раді і задоволені з бажанням ще раз повернутись. І вони приїдуть! Бо вони залишилися задоволеними не тільки дешевим пивом, а навіть нашою міліцією і звичайними людьми, а не тільки працівниками сфери обслуговування; водночас, незадоволені нашими таксистами і власниками готелів. І, звичайно, є втрати іміджу і вони серйозні, як би там влада не хитрувала. Чого варта піша хода під дощем фанів до Арени Львів, від стоянки автобусів і не надто ласкаві слова іноземних гостей, особливо літніх людей, про цей навіть не безлад, абсурд. Відсутність біотуалетів і смітників, і недовершеної стоянки. А транспорт? А безкінечні одноманітні питання, які їм задавали і відразу на камеру «а вам тут подобається, а наші дівчата гарні, а як вам наше пиво?» Люди вони ввічливі завжди на такі питання відповідали «все чудово. We love Ukraine». Ми також в гостях все хвалимо. Але ці негативні фрагменти губляться на тлі тисячі фотографій щасливих і радісних людей, які все таки витратили значні кошти і доклали певних зусиль, щоб приїхати і відпочити. І що найприємніше, наші люди також старались вести себе відповідно, і краще працювати, знаючи, що до них приїхали до гості і от, якби так завжди. Наприклад, сміття не кидали собі під ноги і патріотизм і гордість за свою країну була не тільки під час футболу.
Звичайно, після карнавалу залишаються гори сміття і якась частина незадоволених громадян. Але є такий спосіб доведення від оберненого. От уявіть собі що нічого такого не було і наше життя як котилось так і котиться і мине то літо і прийде осінь а з нею вибори і здається ми все це вже десь бачили і чули.