У групі «А» Україна зустрічалася з господарями турніру. Зрозуміло, що бельгійцям для виходу в плей-офф необхідно було вигравати з великим рахунком, що, за визначенням, нереально. Але вони старалися, і трибуни їх потужно підтримували. Практично весь матч пройшов під диктовку Бельгії, біля воріт якої не було, мабуть, жодного реально гольового моменту. Україна, звичайно ж, цим неприємно здивувала.
А ось приємним для мене відкриттям стала гра Кирила Ципуна, на якого я звернув увагу ще на розминці перед першим матчем, а на цей раз зміг подивитися у дії. Як я розумію, тренери вирішили поберегти Іваняка, у якого, схоже, стався рецидив старої травми.
Так от Ципун, по тій грі, яку він показав проти бельгійців, цілком бачиться мені тим воротарем, який може не тільки затягнути свою команду у фінал, але й виграти в ньому. Особливо, якщо минулий матч - його звичайний рівень. Я цього не виключаю, аж надто впевнено він почувався в рамці під безперервними бельгійськими атаками. Зайвий раз не падав, але при цьому на нижні м'ячі реагував. Якщо по центру, то руками, якщо в сторони, то ногами. Може, не дуже здорово виходили дальні введення рукою, але тут, швидше, винні польові гравці, які так нічого більш - менш цікавого в груповому етапі не показали. Один забитий м'яч у двох матчах - показник дуже скромний, якщо не сказати, що лякаючий.
Так що, якщо збірна України налагодить свою гру, а вона у неї абсолютно точно є, то я готовий буду зарахувати її до основних фаворитів Євро-2014. Особливо, якщо врахувати ту обставину, що за жеребкуванням їм до фіналу не належить зустрітися ні з іспанцями, ні з росіянами. Втім, гру українцям необхідно налагодити вже до наступного матчу, так як португальці навряд чи підуть з поля без забитого м'яча, а оборона у них міцніша, ніж у румунів або бельгійців.