Він вперше з’явився у стартовому складі «Карпат», але не дограв навіть перший тайм. Наприкінці першої половини гри з «Ворсклою» Леонід Акулінін у боротьбі з Володимиром Чеснаковим отримав травму голови і змушений був завчасно покинути поле. Про своє самопочуття, поєдинок у Полтаві та очікування від двобою з «Динамо» найближчої неділі форвард розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».
– Почуваюся вже, звичайно, краще, – бере слово Леонід. – Хочеться якнайшвидше приступити до тренувань. Зараз ще трохи болить голова, тому доведеться зачекати. Загалом все гаразд, наклали один шов.
– Чи відновишся до недільної гри з «Динамо»?
– Я ще не знаю – лише сьогодні мене оглянуть лікарі і тоді тільки стане зрозуміло, наскільки швидко я зможу зануритися у тренувальний процес.
– Які очікування від дуелі з «Динамо»?
– У нас єдине завдання – набирати очки; воно не змінюється і на матч з «Динамо». Підготовка, як і до будь-якого поєдинку, максимально серйозна.
– Для тебе, як вихованця «Шахтаря», це протистояння матиме додатковий підтекст?
– Я вже казав – навіть протистояння з «гірниками» не є особливим для мене. Зараз я є футболістом «Карпат» і маю зовсім інші завдання і думки. Немає значення, який суперник на полі – головне загальний успіх, до якого ми всі разом йдемо з вболівальниками.
– Повертаючись до того епізоду в Полтаві – таких верхових дуелей за гру можна вести лік десятками...
– Справді то була класична верхова боротьба за м’яч. Ми просто зіткнулися головами з гравцем «Ворскли». Таке може трапитися у будь-якому матчі. Головне, що команда перемогла. Ми дуже довго до цього йшли і дуже наполегливо тренувалися. Радий, що «Карпати» виграли. Я навіть не звертаю уваги на цей епізод – важливішою є перемога у тяжкому матчі.
– Хлопці у роздягальні підтримали тебе?
– Сказали, щоб я тримався і видужував (посміхається). Хоча до чого тут я? Існує команда, успіх якої складається з багатьох клаптиків кожного з гравців. Можливо, внесок Сергія Мякушка є трохи більшим за інші. Всі працювали на цю перемогу.
– Коли ти тільки став гравцем «Карпат», то казав, що у майбутньому зможеш порівняти Львів і Прагу, у якій ти виступав за місцевий «Богеміанс 1905». Таки є схожість?
– Ця теорія справді підтвердилася (усміхається). Зараз вже краще вивчив Львів. На жаль, погода не сприяє прогулянкам. Як на мене, сонячний Львів – таки красивіший, ніж дощовий. Поступово знайомлюся з містом і можу сказати, що воно мені подобається.
– Зі Львовом ти знайомишся не сам...
– Так, поруч моя сім’я: дружина і дитина. Вони мене підтримують. Львів їм також подобається, нас все влаштовує. Тим більше, минуло достатньо часу відтоді, як ми приїхали сюди. Головне для мене – завершення процесу адаптації. У нас хороше взаєморозуміння, тому сподіваюся, що надалі «Карпати» демонструватимуть ще кращі результати.