Стаття розміщена в рамках блогу : Стенограма думок швидкістю 300 км
Одна з найдивовижніх гонок 90-х відбулась у травні 1996 року. Вона стартувала на сирому асфальті, котрий достатньо швидко підсох, а фінішувала через дві години під краплями нового дощу. Але якщо описувати все, що відбувалось на вуличках князівства за цей невеликий відрізок часу - вийде достатньо солідна монографія.
Достатньо лише відмітити, що реальні шанси на перемогу мали, меншою мірою, семеро пілотів, а от претендувати на очки міг узагалі кожен, хто вийшов на старт. Для цього було достатньо просто доїхати до картатого прапорця, але провести дві години в Монако на вологій трасі - серйозне випробування для будь-якого гонщика. І в підсумку фініш перетнули всього троє!
Старт виграв Деймон Хілл на Williams, випередивши на розгоні до Ste Devote Ferrari переможця кваліфікації Міхаеля Шумахера. Німець двічі до цього вигравав в Монако, і тому дуже дивно, що на першому колі він послизнувся на поребрику, не зміг впіймати машину і вдарився в стіну в повороті Portier.
Хілл після цього почав упевнено нарощувати відрив, збільшуючи свою зверхність над парою пілотів Benetton - Жаном Алезі та Герхардом Бергером. Австрієць, втім, дуже швидко зійшов через зламану коробку передач, і на третє місце піднявся Едді Ірвайн.
Північноірландець, запрошений в Скудерію в якості напарника Міхаеля Шумахера, зібрав за собою цілий "потяг" з шести болідів. Ferrari Едді дуже погано керувалась, але в Монако оборонятись дуже легко. Окрім того, знаючи про непоступливість Ірвайна, переслідувачі вирішили не ризикувати. Скажімо, Хайнц-Харальд Френтцен із Sauber був помітно швидшим, але лише пошкодив об Ferrari переднє крило...
Добігала кінця перша година гонки, настав час змінювати проміжну гуму на сліки. Перша трійка при цьому зберегла позиції, а на четверте місце вийшов Олів'є Паніс з Ligier. Француз провів кваліфікацію невдало і стартував аж 14-м, але на недільній ранковій розминці показав кращі секунди і був налаштований на подальший успіх.
Не дивлячись на те, що в минулих гонках Олів'є лише одного разу набирав очки, на вулицях Монако його темно-синій болід виглядав просто чудово - на сліках Паніс проходив кола на три-п'ять секунд швидше, ніж Хілл! Не дивно, що француз, що вже встиг випередити кількох суперників, швидко наздогнав Ірвайна і почав мучити його атаками в кожному повороті.
Едді довго тримався, але сили були нерівними, і на гальмуванні перед повільною шпилькою Loew`s Олів'є проскочив повз Ferrari. А ще через шість кіл на Williams Деймона Хілла вперше (і востаннє) в тому сезоні згорів двигун. Гонку очолив Жан Алезі, рух до фінішу продовжували десять машин.
Пройшло двадцять кіл - і їх залишилось дев'ять. Черговою жертвою Монако став Алезі - не витримала навантажень і тріснула одна з пружин задньої підвіски. А згодом безнадійно відсталий Лука Бадоер з Forti зачіпив Williams Жака Вільньова. Для гонщика, що недавно виступав на американських овалах, дощова міська гонка стала серйозним випробуванням, але він все ж зумів піднятись до четвертої позиції, перш ніж поповнити ряди тих, кому в цей не пощастило.
Лідерство ж тримав Олів'є Паніс - і хоч до картатого прапорця ще залишався час, француз в цей день був на коні. Навіть коли перед фінішем відновився дощ, і пілота Ligier почав наздоганяти Девід Култхард, шотландцю просто не вистачило часу, аби домогтись свого - гонку припинили достроково, через дві години після старту.
Третім та останнім до фінішу доїхав Джонні Херберт, а всі інші стали жертвами хитрої траси, складних умов, проблем з технікою чи недалекоглядності суперників. Навіть на початку історії Ф1 не було такого, щоб усі, хто побачив картатий прапор, змогли піднятись на подіум. Але Монако в дощ - це неймовірна магія, якій під силу і таке.
Цікаво...
Єдиним, хто ризикнув стартувати в Гран-прі Монако 1996 року на сліках, був голландець Йос Ферстаппен. Якщо б пілот Arrows протримався на трасі хоча б з десять кіл, то потім міг отримати серйозну перевагу. Але план не спрацював - Йос розбив болід вже у першому повороті.
Про переможця гонки Олів'є Паніса читайте вже ввечері...