З тих пір, як наприкінці лютого Мирон Маркевич залишив посаду головного тренера «Металіста», у ЗМІ раз у раз з'являється інформація про його можливу появу то в одному, то в іншому клубах. Спочатку в списку потенційних роботодавців фігурували київське «Динамо» і «Спартак», а нещодавно в подібній ролі опинився інший представник російського футболу - «Ростов».
До подібних публікаціям 63-річний фахівець ставиться філософськи, адже за три десятки тренерської кар'єри він звик до всіляких чуток.
- Про найсвіжішу «качку» я взагалі поняття не маю - хто, що і як, - сміючись, спростував інформацію Маркевич. - Куди мене останнім часом тільки не сватали!
Мені якось справді телефонували якісь люди з Росії - запитували, поїхав би я туди працювати. Я їм тактовно відмовив. У Росію не поїду - це однозначно.
- Свого часу ви вже працювали в Росії. Було це в 2002 році, коли ви несподівано стали біля керма «Анжи»...
- Я вже якось говорив, що з мого боку це була авантюра. Поліз туди, куди не варто було. Ось і довелося через три місяці піти. У «Анжи» був серйозний конфлікт між гравцями, розрулити який не вдалося. Та й команда була недоукомплектована, що не могло позначитися негативним чином. Переконався, що немає нічого гіршого, ніж приймати команду в розпал сезону. З тих пір і дав собі слово на майбутнє: ніколи не ставати на тренерський місток у ході чемпіонату.
- За виступами свого колишнього клубу - «Металіста» стежите?
- Так. Я дивлюся всі його матчі по телебаченню. Останнім часом харківська команда стала занадто багато пропускати, чого в бутність мою її головним тренером давно не траплялося. Причому, це стосується не тільки помилок гравців лінії оборони. Багато проблем є і в середині поля. Не всі відпрацьовують в обороні так, як це повинно бути в сучасному футболі. Аж надто часто гравці допускають дитячі помилки.
- У трьох весняних матчах чемпіонату «Металіст» набрав лише одне очко, зігравши внічию вдома з «Говерлою», а в ¼ фіналу Кубка України поступився в рідних стінах «Динамо». Як вважаєте, з чим пов'язані невдачі харків'ян?
- Мені складно сказати. Для того, щоб відповісти на це питання, потрібно бути всередині колективу. Тоді й можна було б зрозуміти, що там і як. Зараз про стан речей в «Металісті» мені нічого невідомо, тому розмірковувати на цю тему не можу. Якщо говорити про склад команди, то він цілком боєздатний. Та й моментами «Металіст» демонструє хорошу гру. Але це лише моментами. Цілісності ж ігри, на жаль, не було.
- Чи не допускаєте, що турнірні невдачі «Металіста» пов'язані з шлейфом колишніх проблем?
- Вони відчувалися, з цієї причини я і пішов. Уже взимку відчував: того, що було, вже не буде. Залишатися ж в клубі настрою не було.
- За яких обставин «Металіст» здатний приректи колишню міць і впевненість?
- Навіть не знаю. Це може відбутися в тому випадку, якщо все повернеться на круги своя. У першу чергу маю на увазі ставлення керівництва клубу - зокрема, його президента. Я вже якось говорив: можна мати гроші і володіти солідним капіталом, але якщо не вкладати в справу душу - нічого не буде.
- Які критерії є для вас головними при розгляді варіантів працевлаштування?
- Насамперед, це серйозні завдання. Самі розумієте: після «Металіста», з яким вдалося випробувати багато щасливих миттєвостей в національному чемпіонаті і в Лізі Європи, опускатися на щабель нижче не хочеться. Новий клуб повинен розташовувати підбором висококласних футболістів і мати серйозне фінансування. А їхати лише для того, щоб просто провести час - ні вже, така перспектива мене не влаштовує. Вже краще буду тренувати дітей, ніж влазити в яку-небудь авантюру.
- Найбезглуздіша "качка", яка коли-небудь поширели про вас ЗМІ, пам'ятаєте?
- Чогось особливого пригадати не можу, адже я завжди намагався вести себе нормально (посміхається). Можу сказати, що в радянські часи розпускати чутки в пресі було нереально. Тепер інша справа - пишуть, що хочуть. Особливо про моє працевлаштування. Ніяк не збагну, звідки все це береться. Треба ж - уже мене в «Ростов» сватають. Раніше подібне уявити було неможливо, зате зараз, з появою інтернету, все докорінно змінилося.
- Які «наслідки» мав опублікований на сайті нашого видання першоквітневий розіграш, у якому йшлося про нібито наявному у вас варіанті продовження кар'єри в нью-йорскском «Ред Буллз»?
- Ви навіть не уявляєте, яка була реакція на цей жарт! У неї всі повірили! Людей 50 мені дзвонило - друзі, колеги, знайомі. Багато хто з них запитували: «Як там Америка?», «Як там погода в Америці?». Я жартома відповідав: «Погода хороша, зараз ось гуляю по Нью-Йорку» (сміється). Загалом, вийшло класно.
- Де проводите творчу відпустку?
- Більшу частину часу перебуваю у Винниках, де займаюся будівництвом у своїй футбольній школі, що нараховує 120 дітей. В даний момент робимо ще один майданчик і монтуємо трибуни на стадіоні. Найближчим часом розпочнеться будівництво роздягалень і кафе, після чого база буде готова. Упевнений, такої на заході України більше немає ніде. Як бачите, без футболу я себе не уявляю.