Екс-арбітра ФІФА Мирослав Ступар про бойкот чемпіонату світу з футболу 2018-го року в Росії.
-Якщо говорити суто про спортивний аспект, то, безумовно, варто. Участь в чемпіонаті світу – це престиж країни. На жаль, зараз ми не можемо жити лише в контексті спорту. У зв’язку із війною на Донбасі, анексією Росією Криму, наша збірна не може їхати на чемпіонат світу в Росію. Німці думають про бойкот Мундіалю в Росії, англійці теж. А в нас взагалі не повинно навіть сумнівів бути. Так, збірна повинна боротися за путівку, посісти хоча би друге місце в групі і довести конкурентоспроможність нашого футболу. Але на сам чемпіонат світу ми не повинні їхати. Із країною, яка сповідує політику захоплення чужих земель, вбивств невинних людей, дружити не можна.
- Не здається, що вже зараз треба визначитися із чіткою позицією стосовно участі чи бойкоту Мундіалю? Таке враження, що ми вкотре від усього світу чекаємо жорсткішої реакції на безчинства Росії, ніж готові самі застосувати…
- Згоден, йдеться про політику щоденної боротьби із Росією. І давно уже потрібно було заявити, що до агресора ми в гості не поїдемо. Взагалі, не повинно навіть розмов бути – їхати чи не їхати. Так, для декого із футболістів це буде останній шанс зіграти на чемпіонаті світу. Такий турнір відбувається раз у чотири роки і зіграти на ньому дуже престижно. Але є ж поняття патріотизму. Футболісти ж перед матчами під час виконання гімну України не просто так тримають руку на серці.
- Які можуть бути наслідки для Федерації футболу України у разі відмови від участі в чемпіонаті світу?
- Це окреме питання. ФФУ повинна ставити перед ФІФА питання проведення чемпіонату світу у країні, яка розпалює війну. Увесь світу ввів санкції проти Росії, але ФІФА на це не зважає. Це неправильно.
- Як вважаєте, ФІФА не робитиме спроб нас туди не пустити? Упереджене суддівство чи жеребкування стикових ігор…
- Уболівальники, журналісти часто висувають такі гіпотези. Я не один десяток років працював у суддівстві. Були різні моменти у стосунках того ж Радянського союзу із Європою, Америкою. І ніколи суддям не давали вказівок комусь допомагати, або навпаки, ставити палки в колесах. ФІФА чи УЄФА ніколи цього не робитиме. Це можливо хіба у країнах із такою ментальністю, як у нас.
- У разі таки участі «синьо-жовтих» в чемпіонаті світу в Росії, як стосовно безпеки уболівальників і офіційної делегації із України в Росії?
- Не можна говорити, що увесь російський народ налаштований агресивно до українців. Я знаю чимало людей, хто живе і працює у Москві. Не звичайні заробітчани, які гарують на будовах, а спеціалісти. У часи Радянського союзу в Україні був лише один інститут нафти і газу – в Івано-Франківську. Випускники інституту працевлаштовувалися у Росії. Багато хто і до нині там працює. І що, вони виступатимуть проти України? Спілкуюся із багатьма росіянами, вони не агресивно налаштовані проти нас. Не усі в Росії підтримують політику керівництва країни. Звісно, провокації можуть бути. Але вони і в Україні відбуваються. Взагалі, не можу уявити, що збірна України гратиме в Росії на Мундіалі.