Літо — це період відпочинку. Але не для богатиря-рекордсмена з івано-Франківська Назарія Павліва. У спекотний час він відвідав Туреччину. «Що ж ти там робив?» — запитав я у земляка.
Фестиваль можливостей
— Річ у тім, що нинішнього літа влада Туреччини в столиці Анкарі проводила своєрідний фестиваль чи то ярмарок. Як з’ясувалося, мій рекорд, коли в івано-Франківську я потягнув три тролейбуси, показували в турецьких новинах. Хтось з організаторів фестивалю це побачив, йому сподобалося, тож вирішили мене запросити з показовими силовими богатирськими виступами.
— А як з іншої країни тебе знайшли на Прикарпатті?
— Наскільки я зрозумів, було зроблено запит в українське консульство. А там, мабуть, згадали, що я брав участь в телешоу «Україна має талант», і вийшли на телеканал СТБ, де є всі мої дані як учасника цього телешоу.
— Що собою являв фестиваль і що там відбувалося?
— Він проходив майже в центрі столиці на великій території. На ній було дуже багато чого — продавали всіляку продукцію тільки турецького виробництва, починаючи від брелків з магнітиками і закінчуючи вагонами метро. Також тут діяв безплатний луна-парк з різними розважальними атракціонами. Для демонстрації моїх силових вправ турнікетами обгородили відповідний майданчик у центрі фестивалю. Різні дійства відбувалися ще на чотирьох сценах.
Таке бачили вперше
— Хто ще був запрошений на фестиваль?
— Крім мене, цікавинки туркам демонстрували акробати з Китаю, метальники ножів із Росії, фокусник. Їх на сценах було задіяно вдень, а ввечері на них виступали місцеві турецькі співаки та хорові колективи. З концертною програмою на фестиваль запросили і російського співака Йосипа Кобзона. До речі, тільки мені та йому організатори зробили рекламні афіші.
— Що ти показував відвідувачам фестивалю і як такі виступи сприймала публіка?
— Демонстрував свої силові можливості: тримаючи в зубах грубу арматуру, згинав її руками, у дошку забивав рукою цвяхи, надував грілку до розривання, піднімав глядачів однією рукою, обертав 400-кілограмове колесо, тягнув вантажівку. Робив це все через день протягом 22 фестивальних днів.
Біля мого майданчика завжди збиралося багато людей, які на все реагували здивовано і захоплено. Думаю, таке вони бачили вперше. Власне, в Туреччині немає такого напряму в спорті, як стронгмени чи «богатирські ігри». А одного дня фестиваль відвідав президент Туреччини. Підходив і до мого майданчика, уважно стежив за виступом, а в кінці аплодував разом із усіма. Що я робив в Туреччині, можна подивитися в інтернеті на відео, набравши «Показові богатирські виступи в Туреччині — Назар Павлів» або «Колесо 400 кг — Назар Павлів».
У перші дні фестивалю до мене підходили люди і цікавилися, звідки я. Тому попросив організаторів, щоб на виданих ними футболках написали, що я з України. Вони відмахнулися, мовляв, таке не обумовлено контрактом. Я зробив по-своєму. Біля мого майданчика бригада робітників облаштовувала сцену і серед їх робочих засобів запримітив балончик з фарбою. Попросивши його, сам на футболці вивів напис «UKRAINE» великими буквами.
Невдоволення владою
— Під час твого перебування в Туреччині політична обстановка в цій країні була досить напруженою, навіть ЗМі повідомляли про можливе введення військового стану...
— Справді, Міністерство закордонних справ України навіть рекомендувало утриматися від поїздок до Туреччини. Коли я туди прилетів, в країні якраз був пік масових протестів населення проти влади. Протести щоночі переростали в сутички з поліцією і, як правило, завершувалися силовим розгоном демонстрантів. А зранку евакуатори розтягували потрощені та спалені автобуси та авто, а іноді й поліцейські спецавто. Водночас найбільше мене вразило те, що протягом наступного дня всі установи міста працювали у звичному для себе режимі. і лише в післяробочий час найактивніші знову збиралися на одній із центральних вулиць для висловлення свого невдоволення владі. Через це в місті були дуже посилені заходи щодо безпеки. Навіть у звичайних супермаркетах на вході були пости поліції з металошукачами. А на проході до фестивалю встановили аж три пости. Місцеві телевізійники постійно показували сутички турецьких демонстрантів, а також Єгипет і його демонстрантів. Не обійшли увагою й Україну, показуючи врадіївські події на Миколаївщині, де обурені люди трощили управління міліції.
У Туреччині про Роксолану знають
— Що цікавого ти почерпнув у Туреччині?
— Хоча Туреччина, як і Україна, не є членом Євросоюзу, однак нам ще далеко до заморського сусіда. Взяти хоча б, приміром, рівень життя, ціни, дороги. Я випадково зіткнувся з технологією прокладання і ремонту доріг. Вантажівка, яку я тягнув, — це турецький асфальтовоз. Так ось, він має спеціальний критий кузов, в який засипають асфальт і на ділянки призначення, щоб не застигав, його постійно перемішує міксер (щось схоже на роботу нашого бетоновоза). Можливо, саме завдяки такій технології турецькі дороги роками ідеально рівні.
У Туреччині екскурсійно відвідав чимало цікавих місць. Багато пізнавального почерпнув у перекладача, закріпленого за мною. Якось запитав, чи знає він про нашу Роксолану. На моє здивування, не тільки знав, що вона українка, а й повідав про те, що в шкільній історії їхньої країни є окремий розділ про неї та її правління. Щоправда, асоціації про Роксолану тут негативні. і насамперед тому, що, на думку турків, саме через неї, а конкретніше — через її жіночий вплив на султана Сулеймана, турецька імперія почала занепадати.
— Від господарів тобі більше пропозицій не надходило?
— Була одна цікава з цирку — на роботу з програмою показових силових виступів. Нема чого тут дивуватися, адже колись відомий український силач іван Піддубний, щоб вижити, працював у цирку, демонструючи свою силу. Фінансова пропозиція була досить солідною (в івано-Франківську стільки грошей не заробиш), але певні умови контракту мене відштовхнули. Цирк постійно гастролюватиме різними країнами світу, тож удома можна бути лишень 14 днів на півроку. А враховуючи те, що я недавно одружився, це замало.
— Які плани на майбутнє?
— 30 серпня в івано-Франківську буду задіяний до акції під назвою «Ні — наркотикам!», мета якої — залучення до здорового способу життя якомога більше населення.