Алькалі Соума (Ґвінея)
До "Карпат" з польського "Стоміля" Мирон Маркевич запросив 22-річного ґвінейського нападника напередодні сезону, який виявився наразі найуспішнішим за часи виступів львів’ян періоду Незалежності.
- Для загострення конкуренції нам попервах бракувало нападника і Соума мав цю позицію закрити, - згадує тодішній капітан "Карпат" Олександр Чижевський. – Алькалі був старанним хлопцем, але адаптація до українського футболу давалася йому непросто. Від більшості тих леґіонерів, з ким виступав згодом, Алькалі відрізняло бажання вивчати українську мову. На тренуваннях ніґерійця лупили так, що будь здоровий. Але він терпів, не відповідав. Нахабністю чи жорсткістю цей гравець не відзначався. Хоча іноді ці риси не завадили б. Важко Соума переносив зиму, вдягав на тренування все, що було.
- Алькалі – лівша, гравець технічний, міг віддати хорошу передачу, але фізичних якостей йому бракувало, - каже хавбек тих "Карпат" Роман Толочко. – Зазвичай Соума виходив на заміну й картини не псував, але в обороні відпрацьовував неохоче. Додатковою складністю для ґвінейця був мовний бар’єр. Перекладача в нас у команді не було, тому спілкування іноді відбувалося ледь не мовою жестів. Трохи рятувало ситуацію те, що Соума встиг трохи навчитися говорити польською. Алькалі мав спокійний характер, любив жартувати і не ображався, коли кепкували над ним. Казали йому: "Приїдемо колись до тебе в Ґвінею". "Добре, приїжджайте" - відповідав. Але після того, як Соума пішов з "Карпат", більше з ним не перетиналися".
За словами Чижевського, Соума пішов невдовзі після того, як у команді з’явилися Іван Гецко та Олександр Паляниця. А були ще Андрій Покладок та Вадим Колесник. Поряд з такими нападниками Алькалі шансів пробитися до основи не мав. Свою кар’єру ґвінеєць продовжив у німецькій Оберлізі, де виступав до 2002 року. Як складалася кар’єра і життя Соуми надалі невідомо.
Едвард Аньямке (Ніґерія), Самсон Ґодвін (Ніґерія), Генрі Мутамбиква (Зімбабве)
Через три роки після першого африканського досвіду "Карпати" поповнили свій склад трьома новими леґіонерами з Чорного континенту. Щоправда, один з них перебував у Львові зовсім недовго. Генрі Мутамбиква, відігравши сім заключних хвилин у матчі другого туру чемпіонату-2001/2002 проти запорізького "Металурга", невдовзі поїхав з України, залишивши при цьому своє ім’я в статусі першого представника Зімбабве в історії нашого футболу. Через вісім років значно успішніше у складі донецького "Металурга" проявить себе інший зімбабвієць – Мусавенкосі Мґуні.
- Мутамбиква мені запам’ятався хіба за прізвищем, - згадує півоборонець "Карпат" 1990-2000-х Роман Толочко. – То був якраз період зародження професії футбольного аґента і до нас привозили багатьох таких, як Генрі. Рівень цих гравців часто був низьким до неймовірного і тренери відсіювали потенційних новачків після першого ж перегляду. Такі були часи.
Зрештою, навіть Аньямке, який у "Карпатах" затримався на три роки, попервах не вражав. До нас на збір у Трускавець Едвард приїхав влітку. До того впродовж трьох років він грав за молдовський "Шериф" і трохи до навантажень нашого футболу адаптований вже був. Однак український чемпіонат сильніший за молдовський і Едвардові було непросто. Мав він проблеми з технікою. Про що говорити, якщо нам доводилося вчити Аньямке виконувати удар з підйому. Взагалі, то був типовий нападник таранного типу. Він біг, ліз до кінця, боровся й іноді завдяки цій наполегливості навіть забивав.
Людям це було цікаво і попервах публіка реагувала на Аньямке пожвавлено. Однак цей ажіотаж навколо його особи трохи вибивав Аньямке з рівноваги. Він відчував, що публіка чекає від нього більшого, однак ліпше грати не міг. За складом свого характеру Едвард вибуховий. Але, часто наробивши на полі галасу кількома епізодами, так само швидко Аньямке вгасав. Поза полем Едвард навпаки запам’ятався виваженістю. Він ніколи не сперечався ні з тренерами, ні з гравцями.
Покинувши "Карпати" у 2004-му, впродовж наступних семи років Аньямке виступав у чемпіонаті Фінляндії , де й завершив кар’єру в 2011-му, в 33-річному віці. Інший ніґерієць Самсон Ґодвін, який до Львова з польського ҐКС "Катовіце" перебрався майже одночасно з Аньямке, відігравши в Україні 12 сезонів, одружився на львів’янці і вирішив залишитися у місті Лева на постійно.
- Ґодвін до нас перебрався 17-річним, - каже Роман Толочко. – Здебільшого усі африканці приїжджають у Європу юними, а потім виявляється, що їх справжній вік трохи інший. Зрештою, я документів Самсона не бачив, тому судити не беруся. Ґодвінові на адаптацію в Львові знадобився час. Не маючи добре поставленого удару і шедеврального пасу, Самсон брав своє працелюбністю і дисципліною. Стабільний гравець, який зазвичай не псував гри команди, але й не робив нічого видатного. Сумлінний, відповідальний – завдяки цим рисам він з роками став у команді своїм.
Читав у вашому виданні інтерв’ю з Самсоном, де він сказав, що чимало перейняв у Сергія Мізіна. Вміння вчитися – добра риса. А вчитися у тих "Карпатах" було в кого. Залишаючись запасним, Ґодвін приглядався і вже коли того ж Мізіна і мене не було в команді, заграв у основі.