Голова Федерації волейболу Івано-Франківської області Олександр Попович розповів про стан справ у волейбольному господарстві області, ліміт на легіонерів та палких вболівальників "Прибилова".
- Розкажіть детальніше про цьогорічні турніри під егідою ФВІФО.
- У Вищій лізі у нас цьогоріч виступає вісім команд. Це "Володар" (Галич), СК "Прибилів", ВК "Залуччя", "Західрембуд" (Бурштин), ФОСК "Прикарпаття" (Коломия) та три команди з Івано-Франківська - "НТУНГ", "Універсал КФВ" і "Медик". Команди грають кожен з кожним в одне коло. За календарем, команди, що вказані першими, проводять ігри вдома. Додам, що ВК "Залуччя" грає у Снятині, а СК "Прибилів" домашні ігри проводить у спорткомплексі в Тлумачі. За підсумком одноколового турніру чотири команди потраплять до фінального туру, в якому й розіграють медалі чемпіонату. Цьогоріч фінальний етап вирішили провести в один тур на майданчику переможця регулярного чемпіонату. Нововведенням сезону 2017/2018 стала і відсутність бонусних балів за підсумком "регулярки", тож тепер фінал команди розпочинають з "нуля".
У нас діє ліміт на "легіонерів" - гравців не з нашої області. У Першій та жіночій лігах участь "легіонерів" не дозволяється, тоді як у Вищій лізі можна заявляти скільки хочеш, але на майданчику можуть перебувати не більше двох таких гравців. З одного боку, це правильно, а з іншого точаться дебати щодо цього питання. Плюс у тому, що можуть грати наші місцеві гравці. Але мінуси також є. До прикладу, Верховина, де ніколи не культивувася волейбол. Ну апріорі не було його там. Вони цьогоріч хотіли грати у чемпіонаті області, та мали всього лиш двох чи трьох своїх гравців, а всі решту "легіонери". Так, це виходить за рамки нашого ліміту. А з іншого боку - у юнацькому турнірі гратимуть таки верховинські хлопці, бо фінансово накладно набрати юнаків з Чернівців чи Закарпаття. Тому я прихильник того, щоб у дорослому чемпіонаті грали всі. Завдяки цьому виросте рівень обласного чемпіонату. Адже ніхто до свого клубу не запросить гравця, який буде слабшим за того, хто є в тебе на місцях. Як наслідок, рік ми втратили, у Верховині немає ні дорослої, ні юнацької команд.
Наразі у чемпіонаті діє правило, що обов'язкова участь юнацької команди у Вищій лізі. Якщо на тур не приїздить юнацька команда, то і дорослим зараховують технічну поразку і -1 бал в таблиці. Схожа на ситуацію у Верховині раніше була і у Залуччі, де сильна команда дорослих, а от юнаки були відверто слабенькі. Минув рік, другий і зараз юнаки з Залуччя боряться за вихід до фінального етапу чемпіонату U-18.
Хочеться, щоб грало більше легіонерів, було більше команд, просто є люди, які хочуть, щоб грали лише свої вихованці. Та якщо гратимемо лише своїми, то ми скотимось до рівня першої ліги області. Відверто кажучи, команди в Першій лізі суттєво слабші за вищолігові. Як приклад, маємо кубок області. Жодна команда з нижчого дивізіону не пробилась до фінального етапу. До речі, 11 або 18 березня (дата ще узгоджується) планується проведення Фіналу чотирьох кубка області за участю франківських "Універсалу КФВ" і "НТУНГ", бурштинського "Західрембуду" та СК "Прибилів".
Прикро, що команда Долини не грає в обласних змаганнях. Долинські юнаки завжди були у призерах чемпіонату, а зараз хлопці загубляться. Хоча зараз є багато є їхніх вихованців, що грають у інших командах. Тож колись, думаю, відродять долинську команду. Основною проблемою стало те, що у той момент, у долинській команді виступали вікові гравці. Приходить час, а зміни поколінь немає, адже юнакам не давали шансу, тож хтось поїхав, хтось залишив волейбол, хтось просто втратив інтерес та випав з волейбольної орбіти. Зараз схожа ситуація в Галичі, де грають самі вікові гравці. Хоч молодіжний склад "Володаря" виступає доволі добре, та їм ще рано грати у Вищій лізі серед дорослих.
- Чи відвідують глядачі волейбольні поєдинки в області?
- Ті, хто запрошують до себе легіонерів, запрошують лише сильних гравців. Тож люди, коли приходять на волейбол, приходять на особистостей. В обласному центрі люди взагалі чомусь не ходять на волейбол. У нас є три команди міських - два університети та коледж фізвиховання. Та чомусь люди не надто охочі до нашого виду спорту. А от у районах приходиш на волейбол - а там повний зал глядачів. Гравці показують хорошу гру і вміють завести людей. Саме це подобається глядачам.
Хоча звісно, найбільш палко вболівають у Прибилові. Там така вболівальницька "торсида" (посміхається - ред.). За скільки часу "Прибилів" грає у Вищій лізі, громада вболіває так само палко, а от культура вболівання вийшла на новий якісніший рівень. Пам'ятається, як у перші роки, коли я ще судив, особливо гарячі вибігали на майданчик, обіймали гравця, що забив м'яч (посміхається - ред.). Ось така шалена любов до рідної команди. Чесно, складалось враження, що суджу футбол, а не волейбол.
- Як в області з жіночим волейболом?
- У жіночій лізі цьогоріч виступають шість команд - "Університет", ДЮСШ №2, "Каменяр-КФВ" з Івано-Франківська, галицька "Галичанка", ЗОШ Вигода та команда з с. Олеша, Тлумацького району. Суперники зіграють в одне коло, після чого чотири кращі потраплять до фінального турніру.
Наразі у жіночій лізі залишилось зіграти один тур. Зараз шукаємо дату, коли б можна було його провести. Тур пройде в Івано-Франківську, а господарем буде команда "Університет". Окрім них у турі зіграють "Галичанка" (Галич), ВК "Олеша" та ЗОШ з Вигоди. Попри те, що ще не зіграно всі тури четвірка фіналістів вже відома - це "Галичанка", "Університет", ДЮСШ №2 та "Каменяр-КФВ", що й розіграють медалі чемпіонату. Фінальний турнір проводиться на майданчику переможця регулярного чемпіонату, а учасники отримують бонусні очки - 1 місце регулярного чемпіонату 3 очки, друге - два, третє - одне.
Особисто б мені хотілося, щоб у жіночому чемпіонаті було більше команд. Напередодні сезону відпала команда з Коломиї після того, як було прийнято рішення грати без "легіонерів". І це зважаючи на те, що у Коломийському районі найбільший за кількістю учасників чемпіонат серед жінок. Зараз в Косові серйозно взялися за розвиток жіночого волейболу. Туди повернувся хороший тренер Петро Погребельник, що раніше був "батьком" команди "Університет", що грала у Вищій лізі. Він її створив, всі дівчата були його вихованками. Потім не знаю, що трапилось, але його усунули від справ. Потім працював у ДЮСШ №2, а зараз займається розвитком волейболу в Косові.
Тогоріч наші дівчата з ДЮСШ №2, що грають у волейбольній Дитячій лізі України, стали четвертими. Десь перегоріли у фіналі, адже програли навіть тим, кого на груповому етапі перемагали "однією лівою". Та нічого, це перший сезон для нашої команди. Цього року ДЮСШ №2 виступає вже не однією, а двома віковими категоріями.
Думаю, жіночий волейбол в області буде прогресувати. Кожен собі ставить за мету гасло "я мушу виграти". І саме через такі принципи немає команд у Коломиї, Косові, але ми з часом "проломимо" ту кригу (посміхається - ред.).
- На вашу думку, чи можлива поява на Прикарпатті чоловічого клубу Вищої ліги?
- Добре, що у нас знайшли фінансування і створили жіночу професійну команду. Дай бог, щоб цей проект довго проіснував, я не знаю зміниться влада чи ні, але великий плюс, що відродили клуб. Руслан Романович Марцінків приходить на ігри постійно, раніше Олександр Максимович Сич приходив на всеукраїнські змагання і фінали кубка області. Вони ж не чужі люди для волейболу, тож хотілось би, щоб вони зробили таку ж саму чоловічу команду, адже у нас є багато висококласних гравців. Зокрема, Сергій Щавінський - майстер спорту міжнародного класу. Цьогоріч грає у Вінниці, бо немає де себе реалізувати в нас. Наш вихованець, прикарпатський, що зараз є граючим тренером суперлігового ВК "МХП-Вінниця". Чому ж наші хлопці мають шукати щастя в інших командах? В нас є готовий тренер, і дорослий і дитячий. Це і Запорожець, і Щавінський, і Усачук. Є люди, які можуть тренувати, просто треба створити умови. Поки хтось не проникнеться ідеєю створення команди і не влиє кошти то нічого не буде. Ми не маємо ні коштів, ні такого фінансування, щоб когось фінансувати, адже завдання федерації розвиток волейболу у всіх вікових категоріях на місцях.
Доволі хороша команда зараз зібралась у Прибилові, що виступає у Першій лізі. Прибилів має всі шанси поборотись за вихід до фінальної четвірки і вже наступного сезону зіграти у Вищій лізі. Хоча все, звісно же, залежить від фінансування. Знайдеться спонсор - то гратимуть. Поки у клубу стоїть завдання виграти Першу лігу. Основним конкурентом "Прибилова" є житомирський клуб "Житичі", укомплектований гравцями "Інваспорту", що виступали на чемпіонатах Європи серед гравців з вадами слуху. Після двох турів житомиряни перемогли у всіх своїх зустрічах, і йдуть на першій сходинці. Там вкладаються серйозні гроші у волейбол. До речі, не обійшлось у Житомирі і без наших - вихованець снятинського волейболу Ігор Кузенко захищає кольори "Житичів".
- З якими проблемами стикається волейбол в області?
- Найбільші наразі проблеми з суддями. У нас не футбол, скажемо так. В області суддя з футболу отримує більше ніж той, що судить чемпіонат України з волейболу. У футбол легше вкладаються гроші. Не буду грішити, і у нас є бізнесмени, які люблять волейбол і готові вкладатись, але таких мало. Це і Залуччя, і Бурштин, і в Прибилові, де взагалі вся громада скидується для того, щоб їхня команда виступала.
Наприклад, якби у Першій лізі було трошки більше команд, то для нас це була би катастрофа, адже нам інколи банально бракує суддів. Якщо розібратись, у нас приблизно вісім суддів, з яких два студенти. Один вчиться у медакадемії, дуже перспективний, і якщо захоче, то все в нього вийде. Є в нас і суддя якому вже за 70-ть. Йому дуже тяжко відсудити у першій лізі чотири гри. За правилами, не можна судити більше двох ігор - один раз на вишці, один раз внизу. Та доводиться чотири, бо фізично не вистачає суддів. Є люди, які можуть судити лише в один день, в декого не складається. Фактично суддя їде за свій рахунок і за гру отримує 100 грн. Добре, якщо команда проїзна і підбере тебе по дорозі з собою. Але якщо ні, то доведеться їхати власним коштом.
Віктор Федорович Ониськів, суддя національної категорії, що зараз працює на матчах чемпіонату України інспектором, проводив семінар для суддів. Підготував і фото, і відео, і лекцію хорошу. Кожен район ми повідомили про семінар, нам відповіли, що є люди, які б хотіли спробувати себе в тому. Не потрібно вміти, просто хотіти судити волейбол. Та так ніхто і не відгукнувся.
Я ж теж не вмів, але хотів. Михайло Григорович Мельник запросив мене у суддівство. Ми разом з ним судили, і ще з нині покійним Степаном Дмитровичем Вовком, Віктором Федоровичем Ониськівим. Вони мене вчили, розповідали, де я погано зробив, чи правильне рішення прийняв. Люди мали досвід і передавали його мені. Зараз поки ще є у кого вчитись, але нема кому. З восьми суддів у нас шестеро мають за 50-ть років і двоє студентів. Наче хочуть всі, але коли приходиться до справи, то немає кому обслуговувати матчі. Ми б хотіли знайти спонсора, щоб допоміг нам збільшити оплату суддям і тоді б уже не ми шукали, кого б поставити, а вони б самі просилися. Та й нам було б легше вчити суддів, адже якщо погано відсудив - то пропускаєш гру, посидиш, подумаєш, де ти погано зробив.
Щодо волейболу в загальному в Україні, то федерація на фоні попередньої зробила не крок вперед, а такий стрибок вперед, адже збірна України не грала ні в Євролізі, ні в інших турнірах. Зараз всі вікові групи збірної України виступають у чемпіонатах Європи. Це все, звісно, добре, та щоб просувати волейбол у маси, на мою думку, потрібна програма на рівні Міністерства спорту, ФВУ і Міністерства освіти і науки. Чомусь футболістам вдалось зробити урок футболу у школах. І зараз він є обов'язковим. Було б добре зробити і урок волейболу у школах. По суті, волейбол є наймасовішим видом спорту, адже у футбол скільки не грає людей, як у волейбол.
Поки не буде такої програми і поки не звернуть увагу на тренерів ДЮСШ не буде помітних зрушень у волейболі. Я взагалі не знаю, як ці тренери виживають. Наставник у ДЮСШ заробляє половину того, що отримує вчитель фізкультури у школі. Знаю тренерів, що вдень займаються з дітьми, а у вільний від роботи час підпрацьовують таксистами. Яке бажання буде в того тренера тренувати, якщо це йому не приносить матеріального задоволення, а на моральному далеко не заїдеш. Сам тренувальний процес без змагань нічого не вартий, та якщо немає фінансування, то за які кошти возити дітей на змагання. Діти мають зрозуміти, чого вони досягнули. Раз зіграти чемпіонат області, що проводиться - це зовсім не той рівень. Дітям потрібно турнірів, знайомитись з однолітками. Тренери з різних регіонів знайомі між собою, тож запрошують на турніри, тощо. Але який сенс, якщо немає фінансування.
- Які плани у федерації на цей рік?
- Цьогоріч волейбольний турнір пам'яті Володимира Леонідовича Кундельського змінює формат. Тепер за головний трофей боротимуться юнацькі команди. Тож разом з Університетом нафти і газу обласна федерація планує провести турнір пам'яті судді національної категорії Степана Вовка серед дорослих.
Окрім того, планується проведення чемпіонату області з пляжного волейболу. Лиш потрібно вгадати з часом, адже саме влітку всі планують відпустки. Звісно, хотілось би провести змагання у кілька турів, адже і в Надвірній, в Коломиї, в Франківську є прекрасні майданчики для гри у "пляжку". Наразі опрацьовуємо варіант, щоб зіграти у два тури - один десь в травні або на початку літа, а інший у вересні, коли ще тепло. Перед початком змагань ми обов'язковому зберемось з учасниками і вже будемо вирішувати, як краще провести. Крім того, гравці їздять грати на літні турніри, як ото в Коблево, Южне, тощо. Тож будемо шукати спільну думку.