Олександр Севідов поділився думкою про орендованих гравців "Карпат" і не тільки...
– Як взагалі вам управляти командою, в якій стільки орендованих гравців?
– А скільки ж їх є? Федорчук, Гладкий, Бартулович, Пашаєв і Бохашвілі?! П’ять. Пропоную по порядку. Гладкий і Пашаєв. Через півроку у них закінчується контракт із «Дніпром». Тобто це футболісти, з якими «Карпати» уже зараз можуть підписати повноцінні контракти.
– А чи будете підписувати?
– Ви хочете аж все знати! Ми рухаємося в цьому напрямку, і я б не вважав би цих футболістів уже зараз орендованими.
– А чи готові орендовані футболісти піти на задекларовані «Карпатами» зарплати у 10 тисяч доларів?
– Ви говорите про ситуацію, коли у них є вибір: «Дніпро» – «Карпати». А якщо вибору не буде? Що тоді?
– Я розумію, що це запитання варто задавати безпосередньо футболістам. Однак ви їх все-таки знаєте краще...
– Так, маєте рацію. Та все ж не пасує мені замість них відповідати. Ніколи не намагався впливати на їхнє рішення. Такий мій життєвий принцип. Я не впливаю на долю гравців! Вони усі дорослі люди. Я можу їм хіба що порадити. Усі нинішні орендовані у «Дніпра» футболісти хочуть грати, і в «Карпатах» ми створили для них усі умови, щоб вони залишились.
– Тобто ці хлопці – не заробітчани?
– Ні. На цей момент – ні! Хоч в душу нікому заглянути не можу, але довіряю їм.
– Колишній віце-президент «Карпат» Віктор Вацко говорив нещодавно про те, що дуже хотів би, аби орендований Євген Бохашвілі став львів’янином. Поділяєте цю думку?
– Розумієте, кожен футболіст хоче грати у команді, яка ставить собі високі цілі. Інша справа, що вони повинні заслужити запрошення у такі клуби. Для того щоб грати у «Дніпрі», гравець має бути лідером, умовно кажучи, в «Карпатах». Тому чи хочу я, щоб Бохашвілі став львів’янином? Ви краще у Вацка запитайте, чи хоче він, щоб корінний донеччанин Севідов став львів’янином!
– А ви хочете?
– Для того щоб стати корінним одеситом, треба народитися в Одесі. Якщо абстрагуватися, то так. Я би був не проти залишитися у Львові надовго. Однак не можна зарікатися. Наразі хочу лише одного – аби моя робота у Львові цінувалася.
– А як гадаєте – цінується? Бо пригадуються перші тури, коли ви після двох поспіль програних домашніх матчів покидали стадіон під неприємні, інколи нецензурні вигуки з трибун...
– Я вам розкажу більше: на 20-й хвилині гри з «Арсеналом» люди вже кричали «Ганьба!». Хлопці цього не зрозуміли. Я-то трохи старший. Це кричить категорія завжди невдоволених людей, і їх, слава богу, меншість. Але на стадіоні вони зазвичай найбільш галасливі! Так от я таким людям відповідаю: більше половини гравців «Карпат», які є в розпорядженні тренера, для мене як діти. Деякі молоді хлопці грають лише три хвилини, а їм уже кричать з трибун. От Страшкевич. Він ще рік тому не знав, чи взагалі коли-небудь вийде грати на полі стадіону «Україна», а два роки перед тим ще м’ячі подавав футболістам. А зараз він виходить з Голодюком, Ткачуком, Гладким в одному складі. Для нього це неймовірні переживання. Костевич, наприклад, флегматичний. Він більш спокійний. А Страшкевич від неадекватних вигуків з трибун може розгубитися. Тому дуже неприємними є ці спогади для мене.
– А зараз уже щось змінилося?
– Так. Гадаю, що запорука цьому – відсутність байдужості на футбольному полі. Нехай у нашому виконанні зараз мало красивого футболу, проте є бажання, яке повертає людей обличчям до нашої команди. Зараз вболівальники вже по-інакшому сприймають команду, ніж на початку сезону. Тоді більшість думала, що прийшов «лівий» тренер із «лівими» футболістами і вчить їх грати у «лівий» футбол і все буде погано. Але мої футболісти показали, що честь герба – це не пусті слова.