У п’ятницю в Маріуполі розпочинається четвертий з’їзний тур Чемпіонату України з водного поло сезону-2017/2018 серед команд чоловічої Суперліги. Традиційно для останніх років боротьбу за золоті нагороди ведуть збірна Харківщини та львівське «Динамо».
Своїми очікуваннями від поєдинків на водному майданчику басейну «Нептун» поділився президент ВК «Динамо» Олександр Свіщов.
– Олександре Юрійовичу, два попередні роки поспіль «Динамо» програвало золоті медалі чемпіонату України збірній Харківщини. У сезоні-17/18 львів’яни після трьох турів лідирують, випереджаючи головного конкурента на 3 очки. Як ви оцінюєте гру та результат команди на екваторі чемпіонських перегонів (попереду ще три тури – ред.) і як прогнозуєте, чи вдасться вашим ватерполістам повернути собі титул, яким вони володіли три роки поспіль (2013, 2014, 2015)?
– Не надто полюбляю робити прогнози, тим більше коли боротьбу за титул ведуть дві практично рівні за рівнем гри команди. Однак скажу, що наразі «Динамо» знаходиться у дуже хорошому тонусі. Я задоволений тим функціональним станом, у якому зараз знаходяться наші гравці. Команда добре пливе усі чотири періоди, витримує високий темп гри, швидко переходить в контратаки і так само добре повертається в оборону. Тому я впевнений, коли нам вдасться втримати цей рівень готовності, то ми виграємо цьогорічний чемпіонат. Мої слова якнайкраще підтвердила остання гра з харків’янами у третьому турі, коли ми з ними грали на їхньому майданчику. У ній ми програвали після першого періоду 0:3. Та незважаючи на шалену підтримку суперника переповненими трибунами, ми впевнено перелами хід гри на свою користь і в підсумку здобули вольову перемогу з рахунком 9:5, причому зробили це доволі спокійно. Не хочу бути голослівним, але вважаю, що в тій грі ми були на голову сильнішими за свого найпринциповішого суперника. Однак наразі наша перевага у турнірній таблиці вимірюється лише трьома очками, а це вартість однієї перемоги. Тому наступна гра у Маріуполі, яка відбудеться в останній ігровий день четвертого туру, може виявитися ключовою в боротьбі за «золото». Думаю, вона дасть відповіді на чимало запитань.
– Перед третім туром «Динамо» провело навчально-тренувальний збір у Сербії. Схоже, він пішов команді на користь.
– Однозначно, що так! Та ми для цього його й проводили. Адже у Львові немає критого басейну зі стандартними розмірами майданчика для водного поло. Наша найбільша біда, що ми більшу частину року тренуємося на «малій» воді, а офіційні матчі проводимо на «великій». Тому й було прийнято рішення провести збір у Сербії, де ми мали не лише можливість повноцінно підготуватися до третього туру, а й провели цілу низку спільних тренувань та два контрольних товариських матчі з командою «Раднічкі», яка в цьому сезоні пробилася до місцевої Суперліги. Ну а говорити про рівень водного поло в Сербії, напевне, немає потреби – це лідер світового водного поло і цим усе сказано. А найкращим свідченням ефективності тренувального збору на Балканах є наша гра проти збірної Харківщини в третьому турі, про яку я вже згадував. Сподіваюся, у Маріуполі ми зіграємо не менш продуктивно. Хоча звісно, треба зробити правильні висновки по тому, що відбувалося у першому періоді поєдинку в Харкові.
– У порівнянні з минулими двома попередніми чемпіонатами, в нинішньому не буде суперфіналу – матчів плей-оф. На вашу думку, це плюс чи мінус для турніру і зокрема для глядачів?
– Можливо, глядачі скажуть, що плей-оф – це найцікавіше, що може бути в чемпіонаті. Однак плей-оф – це серія матчів, яка проводиться упродовж максимум десяти днів. Знаєте, якби в нашому чемпіонаті було бодай шість, або принаймні п’ять більш-менш рівних за класом команд (як, наприклад, в тій таки Сербії), то тоді проведення плей-оф було б доречним. Але в Україні наразі є дві команди, які на кілька порядків сильніші за решту. Тому, коли є плей-оф, то сам регулярний чемпіонат немає сенсу проводити взагалі, бо зі стовідсотковою гарантією відомо, хто в ньому гратиме. Виходить, що можна увесь сезон грати як-будь, а потім підготуватися до кількох вирішальних матчів і все. Але ж для того, аби прогресувати та розвиватися в ігровому плані, і команда загалом, і кожен з її гравців зокрема повинен увесь рік наполегливо працювати і викладатися на усі сто відсотків в кожному матчі, а не в трьох, максимум п’яти поєдинках, бо ігри регулярної першості жодним чином ні на що не впливають.
– Наскільки вас задовольняє нинішня комплектація складу команди і які позиції, на вашу думку, потребують першочергового підсилення?
– Ту усе залежить, які завдання ставити перед командою. Наприклад, для того, щоб боротися за золоті медалі чемпіонату країни і Кубок України, то думаю, нинішній склад «Динамо» цілком підходить. Коли ж говорити про перспективи участі в єврокубкових турнірах, то необхідно підсилювати склад однозначно. Перш за все нам потрібен хороший центральний нападаючий, який зможе ефективно діяти на позиції стовпа. Орест Джура – перспективний гравець, але ще зовсім молодий і малодосвідчений. Ми на нього сподіваємося, але йому ще необхідно багато працювати, аби відповідати міркам гравця європейського рівня. Те саме можна сказати про наших обох молодих воротарів – Костю Нікольського та Нестора Бабського. І один, і другий хороші голкіпери, але обом бракує досвіду, а звідси і нестабільність у грі. А говорити про значення воротаря у водному поло, напевне, зайве.
– У складі «Динамо» грають троє легіонерів. Яка головна мета їх присутності в команді: допомогти здобути титули чи це необхідна умова, аби львівські ватерполісти прогресували та розвивалися в ігровому плані?
– Присутність легіонерів – це завжди цікаво для глядачів, бо вони піднімають інтерес вболівальників як до тої чи іншої команди, так і до чемпіонату та виду спорту загалом. Однозначно легіонери приносять й користь команді. Тим більше, що у нас грають такі кваліфіковані гравці, як Марко Мартініч, Хрвоє Брлічіч та Іван Капан. Усі троє є вихованцями хорватської школи водного поло, яка разом із сербською вважається найкращою в світі. Головне, вони додають впевненості нашим молодим гравцям, а також передають їм свій досвід та наочно демонструють, яким повинно бути відношення до тренувань та матчів у справжнього професіонала. Звісно, легіонери відіграють й чималу роль у грі нашої команди. Але тут приємно відзначити, що коли, наприклад, на Кубку України у Львові восени минулого року саме легіонери забивали більше половини наших голів, то в останній, вище згаданій грі з харків’янами з дев’яти м’ячів на рахунку хорватів лише два результативних кидки, а решту забили українці. Не буду стверджувати, що роль легіонерів зменшується, але погодьтеся, подібна статистика багато про що говорить і не може не тішити.
– Коли львівські вболівальники зможуть нарешті побачити «Динамо» серед учасників єврокубкових турнірів?
– Одразу скажу, що у нас з командою є домовленість: якщо ми в цьому році виграємо золоті медалі Суперліги, то на наступний сезон заявляємося в Лігу Чемпіонів. Але при цьому мушу розчарувати львівських вболівальників, бо наживо побачити «Динамо» у єврокубках вони не зможуть. Адже у нашому місті немає жодного басейну, який відповідає міжнародним стандартам. Тому домашні матчі ми будемо проводити або в Києві, або у Харкові, або в місті Кам’янське. Але ще раз наголошу, на континентальний турнір ми подамо заявку лише за умови виграшу національного чемпіонату. Тому зараз усі наші зусилля спрямовані на матчі Суперліги.