Одним з трьох кращих бомбардирів «Руху» у другій лізі є Олексій Омельченко. Нападник «Руху» забив п’ять голів у другій лізі та ще один гол провів у Кубку України. Про свій перехід в «Рух» Олексій Омельченко аж ніяк не шкодує, а навпаки, каже, що це яскравий період його кар’єри. Про своє футбольне та не футбольне життя Олексій Омельченко розповів в інтерв’ю.
Олексію, як потрапив до футбольної секції?
Вчися у Львові у 73 школі. Був відбір до футбольної секції, ось і з цього усе почалося. З п’ятого класу мене уже перевели до футбольного класу. В дитинстві завжди ганяв м’яча на вулиці, можна сказати лише чекав того моменту, коли мене заберуть до футбольної секції.
Що тобі дав перший тренер Тарас Ткачик?
Багато чого. Перш за все, це розуміння футболу, ну і, звісно, багато чого іншого.
Як вдавалося поєднувати футбол та навчання в школі?
Спочатку не задумувався про те, що я буду футболістом. Можливо, десь розумів, що футболістами стають одиниці, але хотілося прогресувати саме у футболі. Звісно, з навчанням були певні нюанси, були різні періоди, але, думаю, така ситуація у кожного футболіста. В школі, коли вже були у старших класах, з «Карпатами» підписали певні угоди про співпрацю. Тоді найперспективніших футболістів «Карпати» забирали у свої команди. В школі з мого віку «Карпати» підписали контракти, окрім мене, ще з кількома гравцями, але, на жаль, мало з них зараз грають на професійному рівні. Можливо, Тарас Яворський, який зараз грає у чемпіонаті Польщі. Інші, можливо, десь грають у чемпіонаті області.
Чому обрав амплуа нападника?
Нападником хотів бути з першого тренування. На інших позиціях грати навіть не пробував і можна сказати ніхто з тренерів не задіював мене на інших позиціях.
Після закінчення школи ти грав за «Карпати-3» у чемпіонаті області.
У чемпіонаті області грав ще під час навчання у школі – 10-11 клас. Тоді пригадую підписав з «Карпатами» перший професійний контракт. Можна сказати, що футболом почав заробляти з 17 років. Після «Карпат-3»потрапив у другу команду, після чого грав за дублюючий склад основної команди.
Скільки часу грав за «Карпати-2»?
Приблизно рік. За мною та іншими хлопцями слідкував Роман Толочко. Він якраз очолив дублюючий склад команди, набирав людей, які йому подобалися в другій команді «Карпат», тому я потрапив до нього олівець. Непоганий склад тоді зібрався у дублі «Карпат». Пригадую, тоді грали і мої теперішні одноклубники: Володимир Бідловський та Андрій Гурський. Дуже приємно було з командою виграти чемпіонат України. Тоді усі думали, що знову і лідерах буде «Динамо» чи «Шахтар», а вийшло так, що вистрелили «Карпати». Це був перший успіх у професійному футболі. Чемпіонами України ми стали за три матчі до завершення чемпіонату. Можна сказати, що у нас була справжня команда. Дуже хороший був колектив, а щонайголовніше зіграний.
Граючи за дублюючий склад «Карпат» ти отримав дуже серйозну травму.
Так, перелом ноги. Вибув на вісім місяців, робив кілька операцій. Це якраз в тому «золотому» сезоні, у першому колі. Звісно, був непростий період, але чекав коли все зростеться. Приємно було, що в цей непростий час мене підтримував і клуб, і партнери по команді. Пригадую, приїжджав тоді на стадіон на милицях і підтримував команду разом з вболівальниками.
Чи не було думок, що така серйозна травма поставить хрест на кар’єрі?
Була віра в те, що все пройде і я знову зможу грати. Дуже хотілося грати, адже був молодим, перспективним, самі розумієте (сміється). Наполеглива праця і щоденні тренування повернули мене до основного складу.
І ти навіть був в першій команді «Карпат».
Так, літав на збори, коли тренером команди був ще Олег Кононов.
І навіть дебютував у Прем’єр-лізі.
Вийшов на заміну у матчі ФК «Харків» - «Карпати», зіграв кілька хвилин і, на жаль, не мав моментів для того, щоб забити. Ми тоді програли з рахунком 0:1.
Було хвилювання?
Не без того. Оскільки день перед тим грав за дублюючий склад команди, чесно кажучи, навіть не думав, що зіграю за основу. У матчі дублюючих складів вдалося забити гол, а після гри тренери сказали, що я потрапив у заявку на матч основної команди. Звісно, дуже зрадів такій новині. На жаль, після того матчу у Прем’єр-лізі більше не грав. У заявку «Карпат» на матчі попадав, але на поле більше не виходив.
Твої одноклубники Андрій Гурський та Володимир Бідловський у своїх інтерв’ю сказали, що потрапити в першу команду в той час, коли ви з дублем виграли чемпіонат України, було дуже важко через велику кількість легіонерів.
Мені додати нічого, усе дійсно так було. Скажу так: шансів потрапити в першу команду було дуже мало.
Як ти потрапив в івано-франківське «Прикарпаття»?
Завершився контракт з «Карпатами», мене туди віддали в оренду. Розумів, що потрібно грати, потрібно дивитися у майбутнє. Коли завершився контракт з «Карпатами», чудово розумів, що потрібно себе шукати в іншому клубі. У «Прикарпатті» зі мною грали Андрій Гурський, Ярослав Куцяба та інші львівські гравці. На жаль, команда через певний час розпалася, тому довелося повертатися додому. Будучи у Львові, шукав уже собі інші команду. Виник варіант у зі «Сталлю» з Кам’янського, домовився з Володимиром Мазяром і підписав контракт з клубом. Усе було добре: грав, тренувався, заробляв футболом гроші. В другій лізі «Сталь» непогано себе показала, з часом вийшла до першої ліги.
Але у «Сталі» тебе в цей час уже не було.
Були певні нюанси у клубі, тому я поїхав з Кам’янського (колишній Днірподзержинськ).
Чи не хотілося поїхати з міста, де багато заводів і забруднене навколишнє середовище ?
Що зробиш? Звісно, що хотів до Львова, там набагато краще. Втім, відстань була така, що їздив не часто.
Як потрапив в Чехію?
Запропонував там грати мій знайомий, який уже багато років живе у Чехії. Команда з Брно була з другої ліги, їй потрібен був нападник. Оскільки не мав багато варіантів грати в Україні, хотів себе спробувати у Європі.
У який футбол грають у Чехії?
Доволі специфічний. Можна сказати, що силовий. Незважаючи на це, до цього звикав не довго, більше звикав до місцевого менталітету. Спочатку не все розумів, але згодом уже звик, почав вчити мову і ставало легше. За певний період часу можна сказати уже вільно говорив з тренером та партнерами по команді.
Чи були до тебе в Чехії особливі вимоги, як до легіонера?
Я б не сказав, вимагали від мене те саме, що він інших футболістів.
Чому поїхав з Чехії?
Хотів уже додому та мав певні проблеми з візою. Через це в Чехії залишитись не міг.
Як потрапив в «Демню»?
Тренувався у Львові разом з Павлом Котовенком. Після одного з тренувань він спитав як у мене справи і запросив до своєї команди. Граючи уже за «Демню», вдалося себе проявити у матчі проти «Руху». Моя гра сподобалась президенту «Руху» Григорію Козловському, разом з президентом «Демні» він і узгодив мій перехід в «Рух». Звісно, я зрадів, коли президенти двох клубів домовилися між собою, оскільки у мене було бажання перейти в «Рух».
Чому?
Знав, що команда в області була найсильніша. Тут створені усі умови для прогресу та розвитку. Та й окрім того, знав майже усі футболістів «Руху». Завдяки цій команді я повернувся у професійний футбол. В клубу високі амбіції, хороший колектив, усе створено на хорошому рівні. Згадуючи попередні команди, це дійсно яскравий футбольний період. Тут ти і вдома, і всіх знаєш на футбольному полі.
Чи під силу «Руху» вийти у першу лігу з першого сезону у другій лізі?
В цьому навіть не сумніваюся. Більше того, нам під силу і в першій лізі займати високі місця.
Скільки голів плануєш забити за «Рух» у цьому сезоні?
Хочеться забити максимально багато. Ну і, звісно, щоб перемагала команда.
Який з європейських чемпіонаті тобі імпонує найбільше?
Англійський. Чеміонат Італії мені не так до вподоби, але з дитинства вболіваю за «Ювентус».
Які у тебе захоплення крім футболу?
Більярд та рибалка. На рибалку завжди їздив з батьком. Та й зараз якщо є можливість, то стараємося десь поїхати. Найбільша риба, яку зловив, – карп на три кілограми.
На якому рівні граєш в більярд?
Не професійно, але добре.
Усіх в команді обіграєш?
Сумніваюся, що обіграю Бідловського. Він сильний.
Що колекціонуєш?
Можна сказати, що з кожною країни, де був, стараюся привезти якийсь сувенір. Почалося усе з Китаю, де їздив з командою університету на Універсіаду. Окрім Китаю, був у багатьох країнах Європи.
Де сподобалося найбільше?
Звісно запам’ятався Китай, сподобалося в Марбельї, коли з «Карпатами» їздили на збори. Був один день вільного часу, тому вдалося погуляти в цьому місті. Окрім того, був з «Карпатами» на турнірі в Італії. Тоді вдалося побачити Рим та Ватикан.