Рібасу лише 29, однак за його спиною така насичена і яскрава кар’єра, якій позаздрить чимало досвідчених футболістів. Україна стане восьмою країною, де виступатиме Себастьян. Він був частиною потужного «Інтера», який згодом виграє Лігу чемпіонів і встиг пограти у Мілані з Франческо Тольдо та Луїшем Фіґу. У скромному французькому «Діжоні» він стане беззаперечним лідером і вестиме бомбардирську гонку з Олів’є Жиру та Антоні Модестом.
Згодом буде чорна смуга, що складатиметься із серії неправильних рішень і затяжних травм. Протягом всього цього часу Рібас періодично повертатиме собі звання грізного форварда і прийматиме нові виклики. Саме за таким черговим викликом він і приїде до Львова.
«Ти повинен залишитися у клубі», – зупиняв його Патріс Картерон, головний тренер «Діжона», а у минулому гравець «Ліона». Себастьян і чути нічого не хотів. У Франції він вже провів три сезони і здобув серйозне ім’я. Настав час підкорювати топ-клуби.
У друголіговий французький клуб Рібас їхав реанімувати свою кар’єру. Молодий і перспективний мав доводити, що ці слова, якими його характеризували в Уругваї – зовсім не для формальності. І якщо у першому сезоні на сході Франції він забив «всього лиш» 9 голів, то наступного року Себастьян до останнього боровся з двома конкурентами у гонитві бомбардирів. Втім під кінець сезону Олів’є Жиру з «Тура» та Антоні Модест з «Анжера» зуміли відірватися від уругвайця. Перший згодом пішов на підвищення у «Монпельє», щоб через два сезони отримати запрошення від Арсена Венгера в «Арсенал», а другий вирушив на Лазурне узбережжя в «Ніццу», щоб через 6 років опинитися за спинами Обамеянга та Левандовскі в гонці голеадорів Бундесліги, представляючи скромний «Кьольн».
Рібас вирішив залишитися ще на сезон у рідному місті Гюстава Ейфеля і таки перевершив минулорічні показники конкурентів. 23 голи у 38 матчах за «Діжон» і цілий оберемок почесних звань у Лізі 2 . Себастьян зрозумів, що треба щось змінювати і, незважаючи на заперечення тренера, пристав на пропозицію «Дженоа».
• • •
Маленький Себа прийшов на світ у столиці Уругваю, Монтевідео, навесні 1988-го у сім’ї відомого місцевого футболіста Хуліо Сесара Рібаса. Мабуть, по-іншому його доля не могла скластися – вимогливий батько мріяв про сина, який продовжить футбольний рід. Рібас-старший добре знав, що таке успіх, адже здобував разом із легендарним уругвайським «Пеньяролем» титул чемпіона країни.
Хуліо Сесара на Батьківщині називають «Гладіатором», а преса смакує жорсткі цитати тренера. Батько малого Себастьяна завжди був імпульсивним, вимогливим і керувався правилом «Кожне тренування має бути, як останнє». Тому хлопець з дитинства розумів, що він має стати не просто хорошим футболістом, а найкращим.
Заряджений і мотивований Рібас-молодший ввірвався в уругвайський футбол. На трохи з’їздив у італійську «Венецію» (його мати походила з Апеннін, а батько якраз працював у місті, що плаває) і повернувся додому, де вже у першому профі-сезоні звернув на себе увагу провідних клубів країни. Себа відсвяткував повноліття і отримав чудовий подарунок – запрошення у Європу. Роберто Манчіні поповнював резерви «Інтера» і підписав кількох новачків, серед яких знайшлося місце і талановитому Рібасу. Мине не один рік, коли авторитетний «Франс Футбол» поділиться сенсацією – саме у той час «Інтер» обирав між двома уругвайськими форвардами: Едінсоном Кавані та Себастьяном Рібасом. І зробив вибір на користь останнього.
У 18 уругваєць потрапив до основної обойми міланської команди. Але пробитися у склад було майже нереально. Тільки в атаці треба було вигравати конкуренцію у Ібрагімовіча, Рекоби, Креспо і Адріано. А ще в молодіжній команді зростав 15-річний вундеркінд Маріо Балотеллі. В «Інтера» взагалі тоді був потужний склад: Тольдо, Дзанетті, Бонуччі, Кордоба, Матерацці, Ґроссо, Майкон, Вієра, Станковіч, Фіґу.
Крізь ці космічні терни Рібас пробрався лише раз, коли дебютував у Кубку Італії на «Джузеппе Меацца». Ще одна причина для радості – гол у ворота «Аталанти» на молодіжному турнірі Віареджо – Себастьян просто дочекався свого шансу і після удару Балотеллі зіграв на добивання. На цьому шлях уругвайця в Мілані завершився. І це при тому, що Себастьян забивав у молодіжній команді у кожному другому матчі.
Перспективу у хлопцеві побачили у московському «Спартаку». Однак 19-річний уругваєць не мав наміру вирушати у Східну Європу і став гравцем італійської «Спеції». Там Рібас себе не проявив, зате згодом вистрілив у «Діжоні», завдяки чому повернувся у Серію А. Щоправда, у «Дженоа» він гратиме ще менше, ніж у «Інтері». Альберто Малезані довіряв перевіреним бійцям: Фрею, Каладзе, Антонеллі, Мігелю Велозу і Паласіо. Максимум, на що заслужив Себа у Генуї – потрапляння у заявку на один матч Кубка Італії.
Рібас вирушив у Португалію, де ним зацікавився «Спортінг». Домінгуш Пасьєнсія спочатку повірив у новачка, але згодом позбавив його ігрової практики. Зміна тренера не допомогла – у Са Пінту уругваєць, в основному, сидів у заміні. Спочатку за спиною Валерія Божинова, а згодом, спостерігаючи за грою у старті Рікі ван Фольсвінкеля.
Себастьян вирішив повернутися у знайому Францію, проте в «Монако» ситуація була не кращою. Тренер головної команди Клаудіо Раньєрі годував обіцянками, а за дубль Рібас грав рідко через постійні травми. Здавалося, повернення у Південну Америку піде на користь 25-річному Себастьяну. Втім за еквадорську «Барселону» уругваєць зіграв півдесятка матчів, пережив зміну тренера і втретє поїхав підкорювати Францію.
Таке рішення уругвайця на певний період часу воскресило його кар’єру. У «Страсбурзі» він почав знову забивати і наступного року вирушив у нову країну – в іспанській Сегунді Б Рібас шукав щастя у «Картахені», де провів лише сезон. Далі було повернення на Батьківщину після 10-річної перерви. В уругвайському «Феніксі» Себастьян з попелу не постав, як, зрештою, і у ще одному уругвайському клубі «Рівер Плейті».
У минулому сезоні Рібас поїхав відкривати для себе Мексику і знову пережив гольовий сплеск. За місцевий «Венадос» нападник забивав майже у кожному другому матчі і, здається, знову віднайшов своє чуття. Себа вражав ворота суперників на будь-який смак: за допомогою акробатичних стрибків, головою і завдяки різким відкриванням за спину.
Рібас знову відчув смак гри та забитих голів і починає нагадувати того самого настирного уругвайця, що вів за собою «Діжон» у еліту французького футболу. Йому лише 29, він переповнений амбіцій і готується написати нову сторінку власної кар’єри. Разом з тим Себастьян стане творцем чергового розділу у зелено-білому літописі з назвою «Уругвайці в «Карпатах». Побажаємо першовідкривачу підкорити Львів не лише цим фактом, а з часом стати надією команди Серхіо Наварро в атаці.