Продовжуємо дізнаватися цікаве про ватерполістів національної збірної команди України. Нещодавно розповіла про молодих гравців команди, сьогодні ж - про досвідчених ватерпольних зубрів. Знайомтеся - Олексій Шведов, Денис Волончук, Олександр Дядюра, Юрій Маметьєв («Динамо» Львів); легіонери - Віталій Петров (Ізраїль), Володимир Войтенко і Максим Ратков (Словаччина) та головний тренер команди Валерій Завізіон.
Олексій ШВЕДОВ, 35 років.
Капітан національної збірної команди України.
Рухливий нападник (№ 2).
Майстер спорту.
Народився 2 лютого 1980 року у м.Львові.
Зріст – 180 см, вага – 85кг.
Володимир і Галина Шведови – тато і мама Олексія - майстри спорту з велоспорту, тож обох своїх синів так само виховали у спортивному дусі. Обидва брати - ватерполісти. Старший Валентин захищав ворота «Динамо» Львів, Олексій же став одним з кращих польових гравців України. До слова, кум Олексія – Василь Пижевський також свого часу був воротарем львівського «Динамо». Олексій зазначає, що у нього взагалі по житті дружба з воротарями складається. Крім того, що брат та кум – колишні воротарі, ще й у збірній команді вірні друзі та надійні плечі саме голкіпери – Денис Волончук та Віталій Петров.
А розпочинав Олексій з плавальної секції, на яку батьки віддали сина у 6-річному віці.
Ігрова кар’єра: Грав як в Україні, так і за кордоном. Спершу в «Динамо» Львів у 1998-2005р.р. У 2005-2006р.р. – володар Кубку України у складі збірної Севастополя. 2004, 2009р.р. – 2-е та 4-е місця відповідно у чемпіонаті Ірану. У 2006р. переїхав до Франції, за яку відіграв півтора сезони. 2008-2012р.р. – команда БМК м.Харкова, з якою двічі ставав чемпіоном України та тричі завоював Кубок України. 2011 рік - володар Кубка Білорусі у складі команди м.Гомеля. Насамкінець, з 2012р. і по сьогодні - знову гравець «Динамо» Львів.
Ватерполіст-універсал - може провести на полі всі 4-и періоди без замін, закрити проблемні позиції, зігравши у будь-якому амплуа - і в захисті, і в нападі. Недарма визнаний кращим гравцем чемпіонату України серед чоловіків сезону 2014-15р.р.
Тренери: Олексій Бачун, Євген Шилов, Євген Наумчик, Ігор Зінкевич.
Збірна: У складі молодіжної збірної - 10-ий лауреат чемпіонату Європи та 11-ий лауреат чемпіонату світу (з 24 країн). Єдиний ватерполіст зі збірної того скликання, який не лише залишився у грі по сьогодні, а ще й серед лідерів національної команди України.
У дорослій збірній з 16 років. З 1996 по 2005 р.р. постійно грав у складі збірної, потім ще викликався у 2008-2009р.р. для участі у міжнародних турнірах. Цього року знову запрошений до національної команди.
Освіта: вища, закінчив Львівський державний інститут фізичної культури, спеціалізація – фізична реабілітація.
Сімейний стан: Одружений з колишньою ватерполісткою Ольгою Болховітіною - нападником національної збірної команди України. Подружжя виховує доньку Марію (8 місяців) та сина Максима (6 років).
Робота: приватний підприємець.
Хобі: велоспорт та волейбол.
Життєве кредо: для того, щоб досягнути чогось, треба докласти максимум зусиль і ніколи не здаватись!
Валерій Завізіон запропонував Олексію капітанствувати у збірній, знаючи, що він зуміє «скоординувати та згуртувати у воді команду так, щоб втілити тренерські задумки на гру. Диспетчер в команді та універсальний боєць!»
Володимир ВОЙТЕНКО, 26 років.
Центральний нападник (№10).
Майстер спорту.
Народився 16 травня 1989 року у м. Маріуполі.
Зріст – 189 см, вага – 92 кг.
З 2-го класу займався рукопашним боєм. Отримав травму спини і потрапив до лікарні. Лікар порадив плавати. У 13 років батько привів на водне поло, де Максим надзвичайно швидко почав прогресувати. Через півроку занять з молодшої групи переведений у старшу. Тож, крім команди свого віку, на чемпіонатах України виступав і за старші – 1988, 1987 та 1986 р.р.н., у складі усіх ставав чемпіоном. Паралельно займався рукопашним боєм, проте з часом довелось обрати лише один вид спорту.
Ігрова кар’єра: 1,5 роки грав за Іллічівець-2 (вища ліга). В 11 класі був запрошений у команду майстрів «Іллічівець» (2006 рік), у складі якої три роки поспіль ставав чемпіоном України. З 2006 року команда також розпочала виступи в Євролізі, не надто вдало, тож з Євроліги перемістилися у Єврокубок LEN TROPHY. Паралельно «Іллічівець» ще й у чемпіонаті Росії грав. У 2009 році дійшли до 1/8 престижного LEN TROPHY.
Один з найпам’ятніших моментів виступу за «Іллічівець»: боротьба з командою Севастополя у фіналі Кубку України (2009 рік). «Іллічівець» програвав та саме Володимир за 30 сек. до закінчення гри забив гол і зрівняв рахунок. Тоді ще голкіпером маріупольців був сьогоднішній воротар збірної - Денис Волончук, який у серії післяматчевих пенальті надійно захистив ворота та «Іллічівець» виборов Кубок України.
Подальша ігрова кар’єра складалась непросто - доля не раз підкидала шанс, а в останній момент його забирала. Спершу засмучувався, зараз же вважає: це Бог веде його таким шляхом, адже все, що не робиться – на краще! У 2001 році запрошують на перегляд до команди «Динамо» Москва. Та саме цього року розпадається декілька провідних російських команд і у «Динамо» замість Володимира беруть російських центральних нападників з розформованих команд.
У 2013 році запросили на тренувальний збір до команди «Астана» Республіки Казахстан. «Астана» мала угоду зі сербським клубом «Партизан» щодо обміну досвідом, тож сербські тренери періодично давали майстер-класи ватерполістам «Астани». Пощастило і Володимиру за сербською методикою пройти хорошу школу вишколу, у якій свого часу готувався і знаменитий ватерполіст, бронзовий призер Олімпійських ігор-2009 Філіп Філіпович. Та «Астана» отримала хороше фінансування і замість молодого нападника Володимира запросили досвідчених світових лідерів. Шкода, адже Володимир у складі «Астани» мав реальний шанс потрапити на Олімпійські ігри 2016 року.
У 2014 році рідний «Іллічівець» залишився без спонсора і команда розпалася. 13-ть гравців опинилися практично на вулиці без роботи. І лише Володимир та ще один збірник Максим Ратков знайшли у собі сили залишитись у спорті. Проте не обійшлось і без зневіри – Володимир на 2,5 місяці закинув водне поло і розпочав займатися боксом. Та незабаром повернувся у гру. У 2014 році отримав пропозицію виступати за вищолігову команду «Хорнетс» з м.Кошице (Словаччина). Назва команди зі словацького перекладається як «Шершні». Дійсно, свого часу ця команда подібно шершням «жалила» суперників нещадно. «Хорнетс» - найтитулованіша команда Словаччини – 6-разовий чемпіон, доходили до фіналу чотирьох. Та фінансова криза не минула і словаків, провідні гравці команди покинули її, то ж, щоб посилити «Хорнетс», запросили Володимира і Максима Раткова.
Тренери: перші тренери - Олександр Олейніков та Георгій Баранніков; тренери в «Іллічівці» - Олександр Обединський та Олексій Теренік.
Збірна: У збірній з 2007 року. Пам’ятає ще ті часи, коли збірна посіла 5 місце у групі «B» чемпіонату Європи (2007 рік)
Освіта: вища.
Хобі: Автівки! Полюбляє швидкісні автомобільні прогулянки нічним містом.
Сімейний стан: Три роки зустрічається з маріупольчанкою Інною. Дівчина по можливості приїздить до коханого у Словаччину.
Життєво кредо: Май мрію та йди до неї, адже мріям властиво збуватися!
Валерій Завізіон так характеризує свого основного нападника: «Висококласний гравець. Та був час, коли зіркову хворобу впіймав. Міг обурюватися, що йому пас не дали, у знак протесту відмовитися пливти тощо. Та це швидко минуло. Чудово зіграв на І кваліфікаційному турі чемпіонату Європи, стабільний та надійний.»
Максим РАТКОВ, 26 років.
Рухливий ліворукий нападник (№4).
Майстер спорту.
Народився 29 квітня 1989 року в Маріуполі.
Зріст – 194 см, вага – 87 кг.
Ігрова кар’єра: Ідентична з кар’єрою Володимира Войтенка. Адже обидва не тільки товаришують з 13-ти років, а й постійно грають разом.
Коротко ватерпольний шлях Максима виглядає так: «Іллічівець-2» - «Іллічівець» - перегляд та підготовка у московському «Динамо» та «Астані» (Казахстан) - з 2014 року гравець команди «Хорнетс» (м.Кошіце, Словаччина).
Триразовий чемпіон України (2007, 2008 та 2009 р.р.) у складі «Іллічівця», володар Кубку України, у 2009 році - учасник розіграшу престижного Єврокубку LEN TROPHY (дійшли до 1/8 фіналу).
Тренери: перші тренери - Олександр Олейніков та Георгій Баранніков; тренери в «Іллічівці» - Олександр Обединський та Олексій Теренік.
Збірна: У збірній з 2007 року. Кращий результат – 5 місце у групі «B» на чемпіонаті Європи у тому ж 2007 році.
Освіта: вища.
Хобі: більярд.
Закоханий та зустрічається з чарівною Аліною з Маріуполя.
Життєво кредо: Думай позитивно та вір у краще, адже думки матеріальні.
Валерій Завізіон: «Максим витривалий, закриває у команді правий край нападу. Ліворукий гравець. Має хльосткий удар. Демонстрував стабільність упродовж багатьох років. Та після розпаду його команди «Іллічівець» дещо здав позиції. Тепер грає у Словаччині, тож, сподіваюся, усе надолужить»
Віталій ПЕТРОВ, 28 років.
Воротар (№13).
Майстер спорту.
Народився 20 червня 1987 року у Харкові.
Зріст – 183 см, вага – 85 кг.
Спершу батьки віддали на плавання, яке дуже не любив і, зізнається чесно, часто прогулював. Тоді Віталіка завели на водне поло і, сподіваючись «розбудити» у хлопцеві совість, розповіли про його хресного Олексія Федоркова, який свого часу був гравцем ватерпольної збірної СРСР. Ось тут батьки не прогадали: крім того, що спорт сподобався синові, ще й талант до ватерпольної гри швидко проявився.
Голкіперська кар’єра. У дорослому спорті вже з 16-ти років. Спершу захищав ворота команди НТУ Харківського Політехнічного Інституту, з 18-ти років – БМК м.Харкова, з 22-ти років – «Іллічівця» Маріуполь. І знову повернувся до рідного Харкова, де продовжив грати за БМК, потім «Слобожанець». З 2013 року - гравець ізраїльського клубу «Sharks» (в перекладі «Акули»). Проте при нагоді приїздить і грає за «Слобожанець».
Досягнення. Багаторазовий чемпіон України у складі команд БМК та «Іллічівець», неодноразовий володар Кубка України у команді БМК, срібний та бронзовий призер чемпіонатів України у складі «Слобожанця». Визнаний кращим воротарем чемпіонату України сезону 2012/2013р.р.
«Золотий гол». На Кубку України-2013, де виступав за Маріуполь, у 3-му періоді забив омріяний для кожного воротаря ЗОЛОТИЙ ГОЛ - від воріт до воріт. Хоч і програли маріупольці тоді, проте ці змагання стали знаковими у його кар’єрі!
Збірна. У збірній з 16-ти років і по сьогодні. Кращий результат - вихід у плей-офф чемпіонату Європи (2014 рік). У 2012 році визнаний кращим воротарем на міжнародному турнірі у Польщі. У 2015 році призначався капітаном команди на І кваліфікаційний тур чемпіонату Європи.
Тренери: Олег Смеркус, Євген Носик, Олександр Обединський, Сергій Столяров, Сергій Колтачихін,.
Освіта: НТУ Харківський політехнічний інститут, маркетолог.
Сімейний стан: Одружений. Разом з коханою дружиною Юлею виховують 4-річного Кирилка.
Хобі: багато часу приділяє вихованню синочка, тож усі хобі, якими захоплюється Кирилко, переймає і тато. У майбутньому планує багато подорожувати світом разом зі сім’єю і це зробити своїм хобі.
Незважаючи на те, що Віталій більшість часу проводить в ізраїльській команді, постійно спілкується з гравцями «Слобожанця», які дуже люблять і поважають свого воротаря за чесність, порядність і людяність. «Братюня» - одноголосно характеризують ватерполісти Віталія.
Життєво кредо: Завжди і у всьому залишайтеся людьми!
Валерій Завізіон: «Віталій деякий час був дублером нашого основного воротаря Дениса Волончука. Та досить швидко вийшов на перший план. Достатньо надійний. Звичайно, і промахи бувають, проте, у кого їх нема. Єдине - інколи занадто далеко відходить від воріт у поле. Психологічно стійкий. Воротар високого класу. Особливо хороший у тих іграх, де спіймав кураж.»
Денис ВОЛОНЧУК, 38 років.
Воротар (№1).
Майстер спорту.
Народився 12 травня 1977р. у м. Маріуполі.
Зріст – 188см, вага – 103 кг.
Голкіперська кар’єра: 14-разовий чемпіон України! З 1994 по 2009р.р. гравець маріупольської команди у всіх її «скликаннях» (спершу «Азов» Жданов – потім «Азов» Маріуполь – тепер «Іллічівець» Маріуполь). З 2010 по 2012р.р. – воротар найсильнішої тоді команди «БМК» Харків, яка два сезони поспіль ставала чемпіоном України. 2012-2013р.р. перейшов у команду НТУ «Харківський політехнічний інститут» (ХПІ). З 2013 року – гравець «Динамо» Львів. Проживає у м.Харкові, на ігри «Динамо» приїздить до Львова, у інший час тренується разом з ХПІ. Кращий воротар України у сезоні 2014/2015р.р.
«Золотий гол». На молодіжному чемпіонаті України Денис забив гол своєму візаві від воріт до воріт. Згадує: «Цей гол нічого не вирішував тоді, але таке запам’ятовується на все життя. Я дуже шкодую, що не маю можливості забивати. Я починав свою кар’єру, як рухливий нападник. Тому бажання і спрага забивати голи в мене завжди присутня».
Тренери: Олексій Теренік, Георгій Баранніков, Олександр Обединський, Євген Безвесільний, Євген Носик, Ігор Зінкевич.
Збірна. Кращий результат у молодіжній збірній – 11 місце на Чемпіонаті Європи у Стамбулі (1996рік). З 1997 по 2011 р.р. був незмінним основним воротарем національної збірної команди України, учасник Єврокубкових турнірів, у 2000р. переміг у групі Б чемпіонату Європи на Мальті. Та й у подальших роках викликався до збірної.
Освіта: вища, закінчив Донецький державний інститут фізичної культури (1999 рік)
Хобі: Як і у кожного справжнього чоловіка - збудувати дім, виростити дітей, посадити дерево.
Сімейний стан: Одружений. Разом з дружиною Анжелікою виховують доньок Ніколь (21 рік) та Мілу (8 років).
Життєве кредо: Дивитися тільки вперед!
Валерій Завізіон так характеризує Дениса: «Досвід! Стабільність! Єдиний недолік – занадто емоційний, у грі захоплюється підказками гравцям, інколи забуваючи, що його основне завдання – відбивати м’ячі. В іншому – претензій не маю.»
Олександр ДЯДЮРА, 27 років.
Рухливий нападник (№5).
Майстер спорту.
Народився 14 липня 1988 року у м.Львові.
Зріст – 192 см, вага – 95 кг.
У водне поло 10-річного Сашка за руку привів тодішній гравець «Динамо» Львів, а сьогодні тренер і відомий ватерпольний фотолітописець Євген Скиба. У секцію до тренера Олександра Богданова.
Команди: Ватерпольної кар’єри могло б і не бути…Олександрові відмовили у продовженні навчання на І курсі Львівського училища фізичної культури як неперспективному спортсмену. Рук не склав, вирішив довести усім та насамперед собі – він може! Попросився на випробувальний термін до команди «Динамо» Львів, а з часом став одним з найкращих гравців львів’ян та національної збірної. Таки довів!
У «Динамо» грав з 2004 по 2010р.р. Потім три ігрових сезони (2010-2013р.р.) провів у маріупольському «Іллічівці», ставши у складі команди чемпіоном України та двічі срібним призером національної першості. Минулоріч повернувся у «Динамо» (захисник, півзахисник) та став чемпіоном України і володарем національного Кубку.
У сезоні 2014/15р.р. також виступає за польську команду м.Лодзь, разом з якою став чемпіоном Польщі. Визнаний кращим гравцем 3-го, 5-го та 7-го турів чемпіонату. Вперше зіграв за команду м.Лодзь у 17 років на Єврокубку серед дорослих ватерполістів.
Тренери: Олександр Богданов, Юрій Сидорович, Євген Наумчик, Ігор Зінкевич.
Збірна. За національну збірну виступає з 2007 року. 2015 року в складі збірної переміг на ІІ міжнародному турнірі «Кубок Карпат», де визнаний кращим гравцем.
Освіта: вища, Львівський державний університет фізичної культури (2006-2010р.р.). Сьогодні здобуває фах банкіра в Університеті банківської справи (Львів).
Сімейний стан: Дружина Юлія, синочок Віталік (5 років).
Хобі як такого не має, оскільки весь свій вільний час любить проводити з коханою дружиною і синочком.
Життєве кредо: Боротись треба до останнього, щоб совість, принаймі, була чистою.
Валерій Завізіон: «У зв’язку з травмою плеча, щоб не зашкодити Сашкові ще більше, перемістили його з позиції захисту у півзахист. Дуже старається, проте травма все ж позначилась на якості і результативності гри, та це не його вина. Стабільний. Проте інколи його бажання самому забити гол переважає здоровий глузд: замість того, щоб віддати пас іншому гравцеві, пробиває по воротах сам, та не завжди влучно. Має хороший удар з 5-6 метрів, легко знаходить спільну мову у грі з іншими членами команди.»
Юрій МАМЕТЬЄВ, 28 років.
Рухливий нападник (№3).
Майстер спорту.
Народився 6 травня 1987 року у м.Мукачево.
Зріст – 192 см, вага – 108 кг.
Родина Маметьєвих приборкувала м’яч практично у всіх ігрових видах спорту. Юра у воді, а батьки на суші: мама Надія – чемпіонка України з баскетболу, тато, світлої пам’яті, Віктор був волейболістом. У 2-му класі Юра розпочав займатися плаванням, а у 8-му перейшов на водне поло. Мама приклала багато зусиль до спортивної кар'єри сина: водила його на плавання, коли був малий, та й у старшому віці завжди підтримувала у тяжкі хвилини, які бувають у кожного спортсмена. Мама Надія символічно до свого імені завжди вселяла синові надію на краще.
Ігрова кар’єра: Гравець «Динамо» Львів з 2001 року (захисник). Визнаний кращим захисником чемпіонату України серед чоловіків сезону 2014/2015р.р. Та не завжди грав у захисті, в юнацькому віці декілька разів на змаганнях і на ворота ставили. Тому що могутньої статурою добре ворота закривав.
З 2014 року також є гравцем польської вищолігової команди «Арконія» м.Щецин.
Багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України, володар Кубку України.
Тренери: Євген Наумчик, Олександр Богданов, Юрій Гайдаєнко, Ігор Зінкевич.
Збірна: У збірну «пробився» у 18 років та 4 сезони пограв в її складі. Цьогоріч Юрія знову закликали до команди.
Освіта: вища, Львівський державний університет фізичної культури (2007-2010р.р.).
Сімейний стан: одружений. Жінка Наталія - головний сенс життя Юри та його найбільша підтримка.
Хобі: рибальство.
Життєво кредо: Спорт, сім’я та тренування – ось мої уподобання!
Валерій Завізіон: «Наш атакуючий захисник. Може надійно спрацювати у захисті, тут же піти у контратаку, володіє дуже потужним ударом. Єдине побажання – покращити реалізацію гольових моментів.»
Валерій ЗАВІЗІОН, 59 років.
Головний тренер національної збірної команди України.
Майстер спорту.
Народився 24 квітня 1956 року у Харкові.
Зріст 185см, вага 100 кг.
Як і більшість його підопічних у збірній спершу займався плаванням. Та звідти вимушений був піти за відсутності результатів. Не засмутився і не здався, а перейшов у 8-му класі на водне поло, де все вже вдалося.
Ігрова кар’єра: Амплуа – захисник. Як професійний гравець починав з команди Краматорська, потім грав за «Азов» Жданов, пізніше отримав запрошення до збірної та команди «Динамо» Київ. Учасник всесвітніх універсіад, володар Кубку СРСР (1980р.). Сезон відіграв за словацький клуб, а потім у ньому ж розпочав тренерську діяльність. Ігрову кар’єру завершив у 35 років.
На тренерському містку. Під його орудою словацька команда здобула перемогу на національному чемпіонаті, а також завоювала Кубок Словаччини. Валерія Михайловича запросили до словацької збірної, а коли контракт закінчився, повернувся в Україну. Став тренером в «Динамо» Київ. Також тодішні керманичі національної збірної Ігор Зінкевич та Олександр Обединський запросили його у свою команду як консультанта.
Пізніше освоїв ази суддівства і почав працювати у цьому напрямку. Суддя національної категорії.
З 2013 р. на чотири календарних роки призначений головним тренером збірної команди України. У 2014 році його команда вийшла у плей-офф чемпіонату Європи.
Освіта: дві вищі. У 1982 році закінчив Київський Політехнічний інститут, здобувши фах інженера-механіка. Пізніше - Київський державний інститут фізичної культури, отримавши диплом тренера з плавання.
Сімейний стан: одружений. Виховав двох дочок – Анну (33 роки) та Тетяну (31 рік). Щасливий дідусь 5-річного Сашка та 2-річної Даринки.
Хобі: любить читати історичні та пригодницькі книжки.
Основні риси характеру. Характеризувати свого тренера команда не наважилась. Кажуть, субординація має бути! Особисто я би охарактеризувала Міхалича (саме так кличуть п.Валерія у команді) як спокійну, виважену та толерантну людину.
Ось такі вони – 13 найкращих ватерполістів України на чолі зі своїм керманичем!