львівський дзюдоїст Сергій Дребот (вагова категорія до 66 кг) на останньому у році етапі Гран-прі в Китаї виборов бронзову нагороду. На шляху до півфіналу Дребот переміг трьох спортсменів з Азії. На жаль, у півфіналі Сергієві не вдалося перемогти росіянина Аліма Гаданова. Відтак Сергій, вигравши «бронзу», фактично забезпечив собі місце на лондонській Олімпіаді. Про китайський Гран-прі, неспортивні враження від Піднебесної, наступні змагання, майбутню Олімпіаду та увесь змагальний сезон аспірант Львівського державного університету фізичної культури Сергій Дребот розповів «СПОРТИВЦІ».
Виступом у Китаї задоволений
- Своїм виступом на китайському етапі Гран-прі задоволений, – розпочинає розмову Сергій Дребот. – Вдалося вибороти бронзову нагороду. До цього у мене була травма, після якої я місяць відновлювався, виступав на етапі Гран-прі в ОАЕ, де програв. Після поразки в Еміратах настрій у мене був трішки пригнічений. Причини тому травма та відновлення після неї. Перед поїздкою у Китай тиждень часу я провів у Японії на навчальному зборі, де провів низку сутичок з добротними суперниками. Завдяки цьому збору зміг підтягнути свою спортивну форму до китайського етапу Гран-прі. Загалом, у Китаї розраховував на здобуття медалі. Ба більше, навіть розраховував потрапити у фінал. На жаль, мені трішки не поталанило, коли я поступився росіянину Гаданову, який є першим номером світового рейтингу. Хоча, не дивлячись на цю поразку, я задоволений тим, що покращив свій рейтинг та виборов бронзову медаль.
- А де саме відбувалися змагання?
- Змагання відбувалися у китайській провінції Кінчжао.
- А раніше доводилося боротися у Китаї?
- Ні. Для мене це вперше. У Кінчжао провів три сутички, в яких переміг у представників Азії. У першій – переміг китайця, у другій – виграв у доволі таки сильного спортсмена з Японії, а у третій – переміг представника Кореї.
- Китайський етап Гран-прі став останнім для тебе у графіку змагань цього року?
- Так, цими змаганнями підсумував свої виступи у цьому році. Спортсмени також люди і хочуть трішки відпочити та зустріти новорічно-різдвяні свята. Однак часу на відпочинок не так вже й багато, бо 15 січня у Казахстані стартує турнір-майстерс, в якому братимуть участь 16 найсильніших дзюдоїстів світового рейтингу. У мене є гарні шанси потрапити на ці престижні змагання. Зроблю собі невеличкий перепочинок, а далі – тренування та підготовка до казахського турніру. Тим паче, що вже не за горами Олімпійські ігри у Лондоні.
На чайній церемонії не був
- У Китаї ти був уперше. Які враження?
- Китай, мабуть, найбільш комуністична держава за своїм устроєм. Особливо часу на те, щоб прогулятися тим містом, в якому відбувалися змагання. Адже там я був лише два дні. У перший день – змагання, а наступного – виліт літаком додому. У вічі кинулося те, що китайці є великими трудоголіками, постійно у роботі. Напевно, саме через це їхня економіка перебуває на доволі таки високому рівні. На загал, ніяких цінних архітектурних пам’яток розгледіти не вдалося… Це країна, яка тільки-но починає розбудовуватися.
- Що скажеш про тамтешню кухню?
- Їхня їжа мені взагалі не сподобалася. Тому ми намагалися їсти нашу їжу. Навіть один спортсмен з нашої команди взяв із собою міні-кухню, на якій ми готували нашу гречку, кашу, а також супи та борщ. Розумієте, до китайської їжі треба звикнути. Вона є надто перченою. Також ми брали деякі продукти з собою. Наприклад, наше сало. Можливо, завдяки цьому й виживали.
- У Китаї популярні чайні церемонії. Вдалося побувати на такій?
- Чайну церемонію також не вдалося відвідати. Щоправда, їхній чай пили, але він мені, як і їхня кухня, також не сподобався. Мені не зрозуміло, що такого надзвичайного окремі люди вбачають у їхньому чаї! Мабуть, не вдалося відвідати цю церемонію, а також ближче познайомитися з культурою Китаю через те, що ми були всього два дні у Піднебесній і основний акцент робили на змаганні.
- Що таке для Китаю дзюдо і на якому місці цей вид спорту стоїть у Піднебесній?
- На даний момент їхнє дзюдо розвинуте добре, але не настільки, щоб на світовій арені вони здобували медалі найвищого ґатунку. Тобто, їхнє дзюдо зараз розвинуте на любительському рівні. Однак, знаючи китайців, які вони працездатні та настирні від них можна очікувати всього. Олімпійські ігри у цьому плані не є винятком.
Між Японією та Монголією
- Ти сказав, що 15 січня у Казахстані стартує турнір найсильніших. Щоправда, зараз у цій країні заворушення, ситуація нестабільна…
- Так от власне і невідомо, що буде далі. Можливо, через ці заворушення цей турнір може й не відбутися. Тому остаточно про те, чи будуть ці змагання проводитися у Казахстані стане відомо лише після Нового року. Саме тоді повинен прийти наказ з Федерації дзюдо Казахстану і тоді вони остаточно визначаться чи буде цей турнір чи ні. Загалом, у планах змагального графіку він є. А як буде далі час покаже. Сподіваюся, що ці заворушення не вплинуть на спорт, на дзюдо і змагання все-таки відбудуться згідно з графіком.
- До китайського Гран-прі ти вів підготовку у Японії. Порівняй ці дві азійські країни?
- Між Японією та Китаєм величезна різниця у багатьох аспектах. Японія є надзвичайно розвиненою країною. Мені там дуже сподобалося. Мабуть, я б там залишився ще на тиждень часу, аби більш детальніше ознайомитися із Країною Сонця, що сходить. До речі, цього року мені довелося також побувати у ще одній азійській країні з цього регіону – Монголії. Так от Китай є країною, яка у своєму розвитку знаходиться між Монголією та Японією, якщо порівнювати ці три країни, в яких я боровся. Японія дуже розвинена, а Монголія взагалі не розвинена та бідна країна. Щодо Японії, там дуже привітні, усміхнені, життєрадісні люди, які завжди прийдуть на допомогу.
- На завершення, підсумуй цей змагальний рік, що минає?
- Цього року я напрацював на оцінку «задовільно». Передусім тому, що хотів показати кращі результати. Зокрема, це стосується чемпіонату світу. Однак маємо те, що маємо. У мене були травми, від яких у спорті ніхто не застрахований. Останній турнір я провів добре. Тому сподіваюся, що 2012-ий рік для мене буде ще кращим і я потраплю не лише на Олімпіаду в Лондон, а й привезу звідти медаль.