У столиці Франції Парижі завершився чемпіонат світу з дзюдо. Участь у ньому брав і львівській дзюдоїст Сергій Дребот (вагова категорія 66 кг). На жаль, Сергієві не вдалося продемонструвати все, на що він здатен, та поборотися за медалі. Сергій повернувся зі столиці моди до Львова і розповів кореспонденту «Ратуші» про виступ на чемпіонаті світу, а також про те, що завадило йому вибороти медаль світової першості.
— Мій результат виступу у Парижі не є успішним. Я розчарований своїм результатом. Звичайно, хотілося краще виступити на чемпіонаті світу. І у фізичному, і у психологічному плані я був добре готовий до цих змагань. Та й вагу добре «зігнав». Гадаю, що мені завадило виступити краще те, що на свою сутичку проти корейського дзюдоїста, мабуть, виходив аж із занадто великою злістю, дуже сильно хотів його перемогти. Мабуть, це мені й завадило сконцентруватися. Адже я хотів вийти на татамі, відразу зробити прийом, кинути його і таким чином достроково закінчити свою сутичку. Напевно, треба було трішки по-іншому спланувати тактику поєдинку і, у такому випадку, результат точно був би кращим. Я його весь час атакував, він захищався. Потім дали оцінку юку… Та ще й суддя, який судив мою сутичку з корейцем, був трішки на стороні мого опонента. Адже переваги зі сторони корейського борця я, у принципі, взагалі не помічав. Мабуть, ще не настав мій час…
— У підсумку яке ти посів місце на чемпіонаті світу у своїй ваговій категорії?
— Першу сутичку на цих змаганнях я пропускав. У другій сутичці я переміг дзюдоїста з Папуа-Нової Гвінеї, а у третій — поступився корейцю і у підсумку посів, здається, 12-те місце. Однак розумієте, ми ці місця не рахуємо, адже нам потрібно здобувати перше, друге, третє місця. Тобто призовий подіум. А все, що йде після третього місця, вважаю, не є моїм результатом. Адже я спроможний виступати краще.
— Час на те, аби прогулятися Парижем вдалося викроїти?
— Часу не було, бо ми прилетіли за день до початку змагань. Та й то ми не гуляли Парижем. Відразу по приїзду у столицю Франції нас поселили у готель, ми дивилися фільми та налаштовувалися на боротьбу. А вже після того, як відборолися, вилетіли назад на Україну, тому й часу, аби більш детально ознайомитися зі столицею Франції, не було.
— Що скажеш про рівень цьогорічного чемпіонату світу?
— Відчувався потужний рівень змагань. Звісно, що чемпіонат світу значно вищий за рівнем і кількістю сильних дзюдоїстів, ніж чемпіонат Європи. Наприклад, у моїй ваговій категорії 66 кг учасників було дуже багато — 88 спортсменів. Це пов’язано з тим, що від кожної країни у кожній ваговій категорії виступали по два представники. Раніше кількість учасників на чемпіонаті світу у моїй ваговій категорії була до 50 спортсменів. Мабуть, ви бачите і розумієте різницю. Суперників більше майже вдвічі, отже, турнір значно сильніший.
— Своїм виступом ти незадоволений, а що скажеш про інших своїх партнерів по збірній команді України?
— У перший день змагань Георгій Зантарая у ваговій категорії 60 кг виборов бронзову медаль. Ми всі за нього дуже раді. Він підтвердив свій титул, підтвердив свою стабільність. До речі, він також, як і я, програв представнику Кореї. Мабуть, судді десь були більш прихильними на цьому чемпіонаті до представників країн Азії. Я вважаю, що суддя трішки підсудив корейському дзюдоїсту, тому й Зантарая програв, а потім упевнено все-таки здобув бронзову медаль.
— Як ти вважаєш, а чому корейців і загалом представників Азії так «тягнуть» у цьому виді спорту?
— Відверто скажу, я не знаю, чому їх «тягнуть». Скажу про свого суперника, якому я програв. Цю сутичку судив центральний суддя, який представляв Азію, а мій суперник був також із Азії — з Кореї. Можливо, є якась антипатія до України з їхнього боку, а, можливо, до країн Європи. Тут важко дати однозначну відповідь. З іншого боку, фактів, згідно з якими можна було б зробити висновок, що судді підсуджують представникам Кореї та Японії, немає. Хоча тут треба дивитися ще на це під таким кутом зору: сьогодні суддя допоможе йому, а завтра — мені.