«Зоря» (Луганськ) – «Шахтар» (Донецьк) – 0:2 (0:1).
Кубок України – 2015/16. Фінал. 21 травня 2016 року. Львів. «Арена Львів». +20 градусів. 21.723 глядачі. Арбітр: Євген Арановський (Київ).
«Зоря»: Шевченко, Опанасенко (Ярмаш, 64), Сіваков, Чайковський, Гордієнко (Ліпартія, 58), Каменюка (к), Рафаель, Караваєв, Любеновіч, Будківський, Петряк (Тотовицький, 46). Запасні: Левченко, Сухоцький, Пауліньо. Головний тренер: Юрій Вернидуб.
«Шахтар»: Каніболоцький, Срна (к), Кучер, Ракицький, Ісмаїлі, Степаненко, Малишев, Марлос, Коваленко (Едуардо, 59), Тайсон (Феррейра, 81), Гладкий (Веллінґтон Нем, 74). Запасні: П’ятов, Ордець, Крівцов, Коробенко. Головний тренер: Мірча Луческу.
Голи: Гладкий (42, 57).
Попередження: Рафаель (12), Чайковський (64), Сіваков (64), Ярмаш (70).
Попри негативний «ажіотаж» навколо квитків, які лежали «мертвим» багажем в касах стадіону «Арена Львів», організаторам фінального поєдинку все ж вдалося зібрати на трибунах майже 22 тисячі глядачів. Цікаво, чому не було попиту на фінал кубка України (ціни чи байдужість відіграли головну роль?). Адже у Львові глядач «рве кайдани» аби потрапити на міжнародні матчі національної команди чи ФК «Карпати», а то й «Шахтаря». Більше того фанати вдавались і до радикальних дій (перекривали дороги). А тут все по цимбалах. Ні, така поведінка не красить львів’ян, але й очільникам ФФУ вона не принесла дивідендів. Обидві сторони допустились похибок, але залишились при своїх інтересах. Можливо через це футбол, як гра, втрачає привабливість видовища. Хочеться вірити, що на майбутнє у виграші залишиться все ж гра, яку часто називають грою мільйонів.
Що ще цікавого, у цьому матчі було? Солідна, як на нинішній стан глядацька підтримка команд. Знайшлися місця у фан-секторах для донеччан і луганчан, які навзаєм віталися «Слава Україні – Смерть ворогам!». На трибунах не бракувало також дітей і людей у військовій формі. Традиційно працювали буфети, у яких можна було, якщо дозволяв гаманець, вдосталь попоїсти і напитися. А ще на трибунах панувала святкова атмосфера. Ось це і було найважливішим чинником львівської публіки.
Мірча Луческу, який, як виявилось проводив останній поєдинок в Україні, зробив ставку на провірених футболістів. Хіба що замість П’ятова у ворота поставив Антона Каніболоцького, а на вістрі атаки появився снайпер Олександр Гладкий. Решта - традиційна. Ага, бразильська зірка Бернард, за словами «свідків» полишив Україну, через що не був присутній навіть на церемонії нагородження.
Юрій Вернидуб, тренер «Зорі», «сховав» на лаві запасних Андрія Тотовицького. Ага! Це той самий, що в останній грі чемпіонату забив 4 голи шахтарям, три, з яких суддям довелося зарахувати. У спеціальній масці більшість часу на лаві запасних провів і грузин Джаба Ліпартія.
«Шахтар» зі старту активно атакував ворота «Зорі». Перший тривожний сигнал поступив на 2-й хвилині, коли по воротах Шевченка пробив Ярослав Ракицький. М’яч пролетів над поперечиною. Надалі була рівна гра з перемінним напрямком атакувальних дій. Був шанс забити у Дарійо Срни і Олександра Гладкого.
А луганчанин Любеновіч пробив по воротах і Каніболоцький ногою відбив м’яча. Будківський влучив у сітку, але із зовнішнього боку. Виручив «гірників» і Каніболоцький після удару Караваєва.
Промахнувся і Марлос. А ще диво техніки демонстрував Шевченко, який самотужки рятував «Зорю» від кількох голів. Особливо наступав Гладкий.
І ось на 42-й хвилині після розіграшу кутового, Тайсон перевів м’яча в район поблизу воротарського. Дивно, але м’яч вдарившись об голову Гладкому, пролетів повз Шевченка у сітку. Несподіванка та й годі. Перед перервою міг закріпити перевагу шахтарів другим голом Марлос, але з його сильним ударом у падінні впорався Шевченко.
Під час перерви організатори матчу розіграли спеціальні призи, а футболісти «Шахтаря» «презентували» глядачам добрий десяток м’ячів.
У другому таймі гра не зазнала вагомих змін. «Зоря» прагнула відігратися, а «Шахтар» контролював м’яча і на 57-й хвилині «гірники» вдруге забили. Гладкий перехопив м’яч у карному майданчику, вийшов на побачення Шевченком. І тут Олександр чи не вперше у своїй кар’єрі зіграв витончено. Успішно «хитнув» воротаря і відправив м’яча у ближній кут. Оплески посипались звідусіль на адресу колишнього футболіста ФК «Карпати». Перемога «Шахтаря» – 2:0 і дубль Гладкого! Чого ще треба?
Та після цього у фанатському секторі «Шахтаря» почався …БАРДАК (!). Дурість взяла гору над здоровим глуздом. Паління петард і вибухи петард почали псувати свято футболу. Не знаю, можливо вони хотіли когось цим піротехнічним шоу здивувати, але це видовище, попри галасливість, виявилось нудним, як фляки від пані Стефці.
Здивував і запуск через гучномовці по стадіону державного Гімну. Ні, цих розбишак навіть ТАКА (!) музика не наверне на праведний путь!
Здивувала й церемонія нагородження. Поруч з головою ФФУ Андрієм Павелком появились і львівські очільники Андрій Садовий і Олег Синютка, які багатьом донеччанам добряче потисли руки. Пан Павелко, злегковажив церемонію нагородження, а можливо виконав жест примирення в бік Мірчі Луческу і йому вручив майже десяти кілограмовий трофей. Для наставника «Шахтаря» це був 22-й приз за час роботи в українському футболі. Після чого тренер зробив, те що повинен був зробити голова ФФУ – передав кубок капітану команди Дарійо Срні.
Вшанували гірники свого тренера спеціальними майками, в яких вийшли на церемонію нагородження. На білосніжній футболці виднівся силует Луческу і слова вдячності Тренеру.
Та, якби там не було донецька команда у Львові заслужено досягла перемоги і вдесяте заволоділа кубком України. Безперечно, цей трофей шахтарі приурочать до свого 80-ліття, яке у клубі відзначатимуть 24 травня! Тож, з перемогою.